Сім відмінностей чоловіків від жінок

Відмінності між чоловіками й жінками фундаментальні. Статеві особливості є на рівні поведінкових реакцій, на фізіологічному й навіть нейронному рівнях.

Мозок

Данський учений Берт Пакенберґ з'ясував, що в чоловічому мозку клітин більше на чотири мільйони, але за тестами жінки показують результати на 3% кращі, ніж чоловіки. Виявляється, виною цьому є так зване мозолисте тіло, яке служить своєрідним «кабелем» між правою і лівою півкулями мозку. У жінок це тіло товще, ніж у чоловіків, а з'єднань в ньому на 30% більше.

Мозок чоловіків спеціалізований і розділений на певні відділи. Через меншу кількість з'єднань між півкулями, чоловік може якісно робити тільки одну справу, повністю зосередившись на ній. Нагадаємо: він воїн і мисливець. Він переслідує дичину або бореться. Жінка вдома може займатися безліччю справ, наприклад, готувати, глядіти за дітьми, доглядати за родичами і в'язати.

Через додаткові зв'язки в мозку дівчата дійсно можуть вести автомобіль і одночасно розмовляти, в той час як більшість чоловіків, зосередившись на водінні, зроблять радіо тихіше і попросять пасажирів помовчати. І краще їм наразі не суперечити.

Коли чоловік читає, він майже нічого не чує. А якщо ви заговорите з ним, коли він голиться, ймовірність того, що він поріжеться, різко зросте.

Навіть сплять чоловіки й жінки по-різному: у чоловіків електрична активність мозку уві сні падає на 70% (він мисливець і, прийшовши додому, повинен як слід відпочити), а у жінок - тільки на 10%, тому що вона весь час «стереже» будинок і дітей.

Мова

В чоловіків у лівій півкулі є центр, що відповідає за мову, і коли чоловік отримує травму цієї півкулі, він позбавляється мови і перестає «бачити» креслення в тривимірному просторі. У жінок за мову відповідають два центри: більший - у лівій півкулі, трохи менший - у правій. Щоб заніміти, їй потрібно отримати серйозну травму обох півкуль мозку. Травмована ліва півкуля не завадить середньостатистичній жінці читати креслення. Щоправда, і бачать їх вони по-іншому: пласкими.

Мова чоловіків відрізняється великою кількістю термінів і багатим запасом слів, у той час як жінки в мові спираються на інтонації та емоції. Налагодження відносин розмовою - чисто жіноча прерогатива, саме тому з них виходять чудові адвокати, викладачі та вихователі. Жінка без зусиль вимовляє до 8000 слів у день, використовує до 3000 звуків і до 10 000 невербальних сигналів. Чоловік вимовляє в день до 4000 слів, видає до 2000 звуків і робить до 3000 жестів. Жінка розмовляє зі співрозмовником. Чоловік найчастіше - з самим собою. І в цей час він мовчить.

Орієнтація в просторі

Слабка сторона більшости жінок - орієнтація в просторі. Тести вчених Азії з використанням лабіринтів показали, що у чоловіків - 92% успішних рішень, а у жінок - тільки 8%! Припаркувати автівку паралельно і близько до тротуару може 82% чоловіків, у тому числі 71% - з першої спроби. У жінок результат плачевний. Тільки 22% можуть це зробити, та й то дві третини з них зроблять це не з першої спроби.

Серйозні проблеми у жінок і з географічними картами. У 1998 році англійці заради експерименту випустили карту Англії з двома листами. На одному була стандартна карта, на другому - перевернуте зображення. Карту купили 15000 жінок, яким сподобалося, що не треба перевертати карту в голові, подорожуючи на південь. Між іншим, існують жінки, у яких відсутня одна з Х-хромосом. Вони взагалі не здатні водити автівку, тому в них проблеми з просторовою орієнтацією.

Зір

На сітківці людського ока розміщуються майже сім мільйонів рецепторів-«колб», які відповідають за сприйняття кольору. За їхню дію відповідає Х-хромосома. У жінок їх дві, і палітра кольорів, яку вони сприймають, ширша.

У розмові вони оперують відтінками: «колір морської хвилі», «пісочний», «світло-кавовий». Чоловіки кажуть про фундаментальні кольори: червоний, білий, синій. Щоправда, це не пояснює, чому так мало жінок-геніяльних малярів. У жінок розвинений периферійний зір. У деяких з них він досягає 180º, і саме тому жінки при водінні авто рідко пропускають бічні удари і можуть, не повертаючи голови, відслідковувати суперницю або стежити за дитиною.

Мозок чоловіка забезпечує тунельний зір, він «веде» ціль, бачить тільки те, що знаходиться перед ним, і не відволікається на дрібниці. Саме через вузьке поле зору чоловіки часто стають жертвою ДТП, а вдома не можуть знайти масло в холодильнику. Зате вони краще бачать вночі і точніше визначають відстань до предметів.

Слух

Жінки краще розрізняють високочастотні звуки. Тижнева дівчинка вже може виділити звук материнського голосу і чує, коли плаче інше немовля. Хлопчикам таке й не потрібно. Жінки краще за чоловіків розпізнають зміни тону, і тому прекрасно знають, коли чоловіки брешуть. Чоловіки ж спеціалізуються на звуках дикої природи (вміння це не так уже й необхідне в місті) і прекрасно «чують» напрям. Якщо першою нявкання кошеняти почує жінка, то саме чоловік покаже, де його шукати.

Дотик

Шкіра жінки в 10 разів чутливіша за шкіру чоловіки. Дослідження англійських учених показали, що навіть найчутливіший у цьому сенсі чоловік не дотягує до найнечутливішої жінки. Зате чоловіча шкіра товща за жіночу, і тому в чоловіків менше зморшок. На спині дорослого чоловіка шкіра вчетверо товща, ніж на животі. А коли чоловік зайнятий справою, то чутливість шкіри падає ще більше, і він майже не відчуває болю.

Смак і нюх

Чоловіки краще відчувають гірке й солоне. Саме з цим пов'язують те, що вони люблять пиво. Жінки, як збирачки фруктів, більш тонко відчувають солодощі. Це пояснює той факт, що більшість шоколадоманів - жінки.

В царині нюху жінкам немає рівних. Ніс жінки може вловити не лише запах гару, що загрожує дому, але й запах феромонів, чого свідомо зробити не можна. Більш того, мозок жінки здатний «прочитати» запах чоловіка й розшифрувати його, визначивши, наскільки у того міцний імунітет. Вчені вважають, що жінці в більшости випадків досить для цього не більше трьох секунд.

Якщо імунна система самої жінки виявиться слабшою, вона визначить чоловіка сексуально привабливим.

(з мережі)

Що з Порохом не так?

Є двоє розкручених спортсменів-стрибунів у висоту. Один, коли збереться з силами, при попутному вітрі може перескочити 1 м 80 см. Інший, хоч і розіб'ється в млинець, але 1 м 50 см не перескочить.

Але на змаганнях треба заскочити на висоту 2 м!

То кого пошлемо на змагання?

Є, правда, ще декілька стрибунів, котрі здатні таки доскочити до 2-х метрів. Але вони погано вміють говорити, не фотогенічно виглядають, «неполіткоректні», можуть тренеру показати зуби і взагалі, їх «не рекомендують» організатори змагань…

Про що це я?

Є у нас висока планка – зупинити цілком реальну агресію із-за «порєбріка» та/або звільнити захоплені українські землі.

І ось шибко мудрі українці люто чубляться, кому ж запропонувати цю роботу – Пороху, котрого таки підсрачниками поганяв народ 5 років, він щось трохи зрозумів і теоретично може колись підскочити аж на 1 м 80, чи Зєлі, який і на 1 м 50 нізащо не підскочить?

Порохоботи, вам тепер трохи зрозуміло, чому дехто не голосував і не голосуватиме за жодного із цих горе-«спортсменів»?

Я цілком розумію, що при нинішньому способі підбору стрибунів на змагання виберуть знову або когось із тих двох, або подібних їм. Тому раджу познайомитися і з тим, як обрати достойного.

Демоліберали за погроми?

Помітив, що у нас дуже багато людей намагаються вигородити учасників негритянсько-анархістської вакханалії в Штатах. Мовляв, треба "панять і прастіть" - там же негрів дискримінують. І це озвучує саме демоліберальна публіка, якої у нас як собак ненерізаних, які майже тотально впливають на наші ЗМІ та які незмінно контролюють нашу владу. Вони є безумовними ворогами Трампа і підтримують демократів з Байденом, який фактично й підтримав ці жахливі погроми.

Насправді в Штатах на державному рівні коли і є якісь расові упередження, то це саме проти білого населення. В суспільстві мабуть є і упередження проти негрів, але вони ж не з пальця виссані, а чорні дають до того більш ніж достатньо приводів. Не хочуть працювати, живуть за рахунок суспільства, займаються злочинністю - і їхні середовища не лише не хочуть з тим боротися, а й покривають все те. Це як з циганами у нас. Всим це видно, хто хоче бачити, і до чого тут поліцейські дільниці чи крамниці дрібних підприємців, скажіть на милість, демоліберали?

Хай впаде держава, аби торжествувала ліберальна демократія?

Як Дажбог своїх необачних вірних навчає

Тиждень тому, коли, дякуючи нашому "сміливому" і "самостійному" урядові, я їхав велосипедом у село до матері (а це, між іншим, 160 км - не в цуцалки-мацалки гратися!), - і ось проїхавши велике село Семиполки, мені зателефонував молодий чоловік і повідомив "радісну новину", що я згубив свого паспорта.

Мене ніби хряснуло струмом і облило холодним потом, бо я зрозумів, що разом із паспортом втратив також ідентифікаційний код, картку киянина, дві банківські картки, гроші, багато важливих записів на папірцях, а, що найсумніше, свого записника, де всі адреси й номери телефонів! Шок отримав неймовірний.

Все те було в моєму портмоне, яке я (окрема дяка склерозу!), дістаючи щось із велорюкзака, витягнув звідти і поклав на той же велорюкзак, однак під поліетиленову накидку, оскільки йшов весь день непоганий такий дощ. При цьому зауважив собі, що можу забути його там, але наступної миті відкинув цю несерйозну думку, мовляв, невже ж я зовсім склеротик! І поїхав, як водиться, далі. А портмоне пролежало на рюкзаку ще десь 2-3 км і потім вже в селі Семиполки тихенько з'їхало...

Незважаючи на дощ і ніби відсутність людей, його, як я пізніше довідався, негайно підібрали, випотрошили, забравши десь 300 грн, а все інше розкидали по узбіччю траси. А потім вже окремо мій паспорт помітив місцевий добрий молодий чоловік Олег на автівці, підібрав і мені зателефонував. Від того часу, як портмоне випало, пройшло не більше як пів години!

Я умовив Олега почекати мене, доки я вернуся, а сам помолився Дажбогові, наліг на педалі і ось паспорт, ще майже сухий, у мене в руках! Також Олег мені докладно розповів, де він знайшов мого паспорта - я ще далі вернувся і чітко на описаному ним місці позбирав усі свої картки, мокрі папірці, записник і окремо портмоне в калюжі. Я був дуже вдячний Олегові і Дажбогові, що все так легко для мене обійшлося.

Цікаво, що подібна історія була минулого року зі зв'язкою ключів, котрі я так само поклав на рюкзак в дорозі, і тоді так само блиснула думка, що можу їх там забути, однак я її тоді теж відкинув. Щоправда, тоді довелося зробити гак у 42 км, а нині лише в 14, та й тоді втрат не було, а нині вже 300 грн і все інше підмокло в різній мірі.

Олег мабуть був поліціянтом - я не допитувався - бо хто ще може за лічені хвилини за паспортним даними вирахувати мій номер телефону? При всій моїй неприязні до ментівської породи людей, є серед них таки ще гарні люди і поліція таки може допомогти простій людині! Дякую, Олеже!

Але тепер про мораль цієї неприємної бувальщини. Часто помічав по життю, що Дажбог мене карає за необачність, глупість, неуважність, поспішність. Але карає доволі м'яко, ніби як дає уроки. Натомість у складних життєвих обставинах, на грані життя і смерти, які не раз траплялися, він мене рятує й оберігає! При тому всі ці рятування деколи можна сміливо прирівняти до чуда.

Ці дві описані тут пригоди в дорозі не були на грані смерти, звичайно, однак запросто могли вилитися в серйозні неприємнощі. Проте минулого року я майже чудом легко знайшов ті ключі, а нині вже було трохи серйозніше, але чудом (!) обійшлося. Бо якби моє портмоне знайшов не закінчений покидьок, який забрав лише готівку, а все інше порозкидав тут же, то той інший міг забрати все те додому, а паспорта тоді якось передати непомітно органам влади. І тоді паспорт я би якось колись отримав, а все інше, що важливіше для мене, - ні. Міг той невідомий все інше також десь викинути в урну чи у високу траву. Паспорт могли би знайти значно пізніше, геть розмоклим, я би був геть далеко, відповідно, повертатися б не було сенсу і весь інший вміст портмоне я би точно втратив. Зрештою, аби людина, що знайшла паспорта, не була би поліціянтом і негайно б не вирахувала мій телефонний номер, я би міг виявити відсутність портмоне аж у селі, більше ніж за 100 км. Я можливо би знайшов ту людину, довідався, де вона знайшла паспорта, на зворотньому шляху туди би заїхав, але шансів щось знайти було би дуже мало.

Такі ось справи. Отже, все таки схоже, що Дажбог є на світі, він мене навчає, супроводжує по життю і оберігає. І не даремно, виходить, що я до нього молюся щонеділі.

Слава Дажбогові!

Жінка на кораблі?

Щойно «Фемо-радіо» (відоме як УР-1) влаштувало однобоке публічне шельмування журналістів, котрі дозволили собі надати слово й альтернативним думкам щодо відомого самогубства одного з зимувальників на антарктичній станції «Академік Вернадський».

Як відомо, 8 травня там із-за зради його колишньої коханої-крутихвостки наклав на себе руки кухар Василь Омелянович. Цікаво, що туди вперше після 20 років, піддавшись тиску гендер-лобі, було взято двох жінок. І ось колеги загиблого на деяких телеканалах дозволили собі не схвалити подібні гендер-експерименти, що й розворушило кубло фемок на УР-1 та на «Громадському». 

Століттями, коли не тисячоліттями, було напрацьовано, що жінка на кораблі – чекай біди. Бо статевий інстинкт, принаймні в чоловіка – дуже сильна річ (і він буде доти, доки «учоні» не виведуть якусь породу статево нейтральних кіборгів), але гендерині-фемки або цього не здатні зрозуміти, або їм їхні ґрантодавці не радять цього розуміти, бо це, мовляв, «середньовіччя», а зараз дуже «прогресивне» ХХІ століття. Від цього і стаються подібні трагедії. 

Але, схоже, подібні експерименти у нас будуть продовжуватися й нарощуватися (і у війську теж – що є окремою темою!), а на самогубців уваги можна й не звертати. Так, витратний матеріял…

Дивіться сюжет «5 каналу», бо канал «Україна» з переляку перед церберами-гендеринями свій сюжет знищив.

Від карантинної депресії

Оскільки мої хлопи навідріз відмовилися відправитися зі мною байдаркою на риболовлю (залипати в смартфонах воно значно веселіше!), то я вирішив сам відправитися ровером у міжріччя Дніпра й Десни. 

Місця тут знатні й мальовничі, однак повне задоволення отримав лише на пристойній відстані від Києва, бо кілометрів до 50-ти все загаджено фазендами і заміськими клубами - ближче до Києва жирних котів, а далі - голоти.  А де не втулили фазенду, там все зайнято було шашличниками. Благо, що після дощів, на вихідні 10-11 травня стало на погоді і вони всі матеріялізувалися.

 Дорога дамбою Київського моря

Але нижче дамби є і паралельна стара бетонна дорога, принаймні до повороту Лебедівку

Ця дорога гірша, але нею крутити педалі значно приємніше, оскільки немає кавалькад джипів та мінівенів

А це обвідний канал. Доволі далеко від мегаполіса, оскільки ближче до нього із-за фазенд не доступитися

Ночівля на каналі вже в Чернигівській області

Ранок 

П'янко пахне конвалія

Вже ось-ось стане тепло!

Сонце піднялося і кличе в дорогу

Намет досохне і - вйо!

У каналі води як для весни геть мало!

Тут унікальні в'язові ліси, але росте й віковий дуб

Нівроку так дубище!

Перепочинок на роздоріжжі. 

Вагався, кудою ж вертатися - через Остер лівим берегом Десни, чи через в/ч "Десна" - правим? Кинув монетку і поїхав дальшим маршрутом

Знаменита "Десна". Тепер через неї не проїхати і довелося об'їжджати

Дорогою трапляються такі шедеври мистецтва

Загалом проїхав за два дні 200 км. 

І зайвий раз переконався, що я значно сильніше втомлююсь їдучи гарною асфальтованою дорогою, аніж розбитою лісовою. Чомусь так... 

Знайомтеся з Рухом "Чарівність жіночности"!

Послухайте розмову одного з лідерів Руху MGTOW в Московії Сєргєя Мохрова  з лідером Руху "Чарівність жіночности" Діксі Форсайт (США). Відео розбите на 2 частини.

Я, попри глибоке розуміння проблем чоловіків на просторах пост-Совка і багато в чому згоджуючись з Мохровим, все ж цілком підтримую рух "Чарівність жіночности", тоді як Рух MGTOW (рух чоловіків, котрі не хочуть жити з жінко) вважаю в багатьох аспектах дуже близьким фемінізму (хоч і з протилежним знаком), тобто, як не крути, але рухом за виродження суспільства.

Дуже раджу особливо послухати це жінкам, аби знали, що є й иншина (альтернатива) дегенеративному фемінізму!

Вважаю, що Руху за Патріярхат в Україні варто дружити з Рухом "Чарівність жіночности".

Хто створив covid-19, хто це фінансував і кому все це потрібно. Слухайте до кінця!

Послухайте до кінця ґрунтовне дослідження Андрєя Іларіонова, звідки ж все-таки взялася ця зараза, яка привела до неймовірної істерії весь світ. І яка, можливо, ще поставить на коліна економіки багатьох країн, коли не весь світ.

Я давно переконався, що найбільші світові покидьки це не Чикатило, Онопрієнко і їм подібні.

Навіть не Гітлер-Сталін-Мао чи там жахливий Пол Пот.

Найбілші покидьки і злодії - це мало кому відомі сірі мишки "учониє", котрі задовольняючи свою сатанинську сверблячку відкриття, створюють у своїх пробірках, на кульманах і в лабораторіях як маленьких монстриків, так і страхітливих монстрів - починаючи від осушення земель, повороту рік і створення штучних боліт замість рік - аж до приручення "мирного" атому, втручання в геном людини і створення подібних синтетичних бацил.

Я згоден, що жахливість цього "ковіду" в сотню разів перебільшена світовою істерією, котра дуже потрібна як баригам медико-фармацевтичної мафії так і іншим вигодонабувачам, зокрема, урядам держав, які завдяки цій вакханалії відпрацьовують технології всеохопного контролю за людиною. Все так. Однак ви гадаєте, що "учониє" не здатні нині створити щось на кшталт "іспанки"?

Дехто каже, що "учониє" не винні, що важливо, в чиїх руках наука, чия влада над ними. Звісно, важливо. Але світ зараз надто глобальний, і наука світова теж глобальна. Та й в часи холодної війни, як не втаємничуй, а наукові досягнення вперто розповзалися і просочувалися навіть через "залізну завісу". 

Цей же Уханьський інститут вірусології китайський, будували його французи, фінансують і вибивають кошти на дослідження американці, австралійці, європейці... Та й "учониє" із-за "порєбріка" - з Новосибірська - ніби до того причетні, принаймні, за свідченнями фахівців, співпрацюють з Уханьським інститутом. Ши Чжень Лі друкує наукові статті разом з усими світовими мікробіологами! А покриває все це і поширює брехню про "природнє" походження вірусу і ВООЗ, і Біл Ґейтс, і всі інші...

Скажіть, в чиїх воно руках? Хто нині наукою керує?

Щоправда, тепер китайці інститут засекретять, оскільки підпорядкували оборонці, однак це хіба зможе затримати витікання технологій на рік-другий. Зрештою вірусологів подібного рівня по світу багато і завтра може виникнути новий інститут десь в Центрально-Африканській республіці...

Який тут висновок? Справа в тому, що сучасна людина відкинула Бога, і вирішила, що вона тепер сама божок. Вона вже нині молиться "учоним" - жерцям цієї безбожної релігії на ім'я "Наука". Бо до недавнього часу цих "учоних" стримували релігії і священики, яким їхній Бог велів тримати їх міцно у вуздечці. Нині ж "Бог помер", отже "гуляй, душе!", тепер все можна! Тепер панує атеїзм, нігілізм, у крайньому разі агностицизм!

Скоро всі побачимо до чого вся ця вакханалія науки приведе...

У нас не феодалізм. У нас значно гірше

Феодальна монархія, слід зауважити, набагато правдивіша і прогнозованіша, ніж корупційний державний симулякр. Принаймні в ній «правила гри» чітко визначені. В корупційному симулякрі попри найбільш демократичну конституцію, задекларовані громадянські права та свободи, реальне право, у тому числі базове право на життя, визначається щаблем перебування у корупційній піраміді. Крім того, величезна маса пересічних обивателів перебуває взагалі поза її контекстом, а їхні реальні (не слід плутати із конституційними) права — не більші, аніж у середньовічних смердів.

Така ситуація, здається, влаштовувала чи не більшість населення України, яка, однак, культивуючи попередні принципи її функціонування, більше того, сепаруючи їх, не розуміла однієї простої аксіоми: така система в принципі є нежиттєздатною. Система або самознищується, переформатовуючись на інших соціально-еконо¬мічних, суспільно-політичних і культурних засадах, або поглина¬ється зовнішнім оточенням. За першої більш-менш виразної загро¬зи іззовні вона розвалюється, наче картковий будиночок. Саме це і спостерігалося на Донбасі навесні — влітку 2014 р. Кількох сотень заїжджих «реконструкторів», переодягнених російських спецназівців і кадирівців, підкріплених інформаційною атакою російських мас-медіа, виявилося цілком достатньо, щоб кількасоттисячний адміністративний апарат перейшов на бік російського десанту і фактично здав регіон.

Уривок з книги Лариси Якубової

Брейвік і Вайнштейн

Світова, а точніше Західна цивілізація стрімко рухається до маразму.

І тут навіть мова не про світову масову бздуру #короновакханалія , тут я хочу про інше.

Як відомо, норвежець Брейвік убив 77 людей і отримав за це 21 рік тюрми. Я не буду обговорювати його мотиви, але все ж 77 трупів!

Натомість всесвітньо відомий кіновиробник і режисер Гарві Вайнштейн отримав аж 23 роки! І за що? 

Нібито за сексуальні домагання і, прости Господи, за зґвалтування. Коли в перше і можна якось повірити, то в друге?! От навіщо йому було ґвалтувати, коли маса курвів з претензією на актрис одна одній горло готові були перегризти, аби потрапити до нього в ліжко!?

І ось тепер всі ці курви, котрі втратили вже свої принади і стали, очевидно, феміністками-чоловіконенависницями, через багато років змовилися і (без жодних якихось доказів!) засадили Гарві до буцегарні аж на 23 роки!

Цивілізоване людство, ти здуріло...

П.Н. До речі. Як людина мені симпатичніший Брейвік, коли що, але все ж!