В здоровому патріярхальному суспільстві шлюб довічний і партнера підбирають зазвичай батьки, які мають багатий життєвий досвід.
Натомість у нинішньому розбалансованому матріярхальному суспільстві це робить сама молодь. Але коли з різних причин шлюбна тема значно більш популярна серед жіноцтва, всі прийоми ними ретельно й цинічно обговорюються подалі від чоловіків і передаються донькам, а чоловіки цими питаннями мало цікавляться, то останні й попадають зазвичай у вміло розставлені тенета і залишаються часто ні з чим.
Ось як це описує Олег Новосьолов.
Розберемо для прикладу стандартний жіночий ринковий трюк «доведи, що любиш мене». До укладення «угоди на сексуальному ринку», тобто до виникнення сексуальних стосунків, жінка зобов'язує чоловіка показувати, наскільки високо той її цінує. Чоловік у цьому випадку викладається по повній програмі. Робить подарунки, надає послуги, тобто робить за очікуваний секс найбільшу передоплату, на яку здатен. Зауважимо, що передоплата проводиться без надання гарантій поставки і договору. І коли на реальному ринку така передоплата вважалася би божевіллям, то на сексуальному ринку таке цілком звично. Зрозуміло, що витративши всі сили й можливості на передоплату, чоловік не може після укладення «угоди» (якщо вона відбулася, і його просто не «кинули») продовжувати доплачувати й далі на тому ж рівні. Оспіваний популярною співачкою А. Пугачовою бідний художник, який продав картини й будинок і купив мільйон яскраво-червоних троянд, може заплатити ними коханій лише один раз. Будинок і картини продані, і в подальшому він не буде спроможний купити навіть три дохлих гвоздички. Однак жінка чекає постійного підвищення оплати, тоді як після укладення грабіжницької угоди неминуче її зниження.
Уникати подібного жінки навчилися різними способами. Перший і найпростіший - рішуче змінювати партнера після того, як його вже досить витиснули. «Зустріч була коротка, в ніч її потяг забрав», співає А. Пугачова в кінці пісні про нещасного художника. "Він вже мене не любить (чи то пак не платить за секс стільки, скільки раніше)" - гарне тому виправдання. Тому жінки знаходять собі того, хто ще своє не отримав і платити буде не менше, а то й більше. А коли стане неплатоспроможний, його чекає доля першого. Хоча цей екстенсивний спосіб отримання великої оплати й широко поширений у жіночому співтоваристві, існують також інші. Наприклад, гра, суть якої полягає у тому, що чоловік, який вже заплатив неабияк за укладення угоди і розраховує на володіння жінкою, її отримує, але не повністю - вона весь час вислизає і залишається трішки недоступною. Вона може так само фліртувати, демонструючи попит на себе, і з іншими чоловіками. Може виставляти на шляху до сексу перешкоди, які можна подолати за допомогою грошей і послуг чоловіка. Тобто чоловік у такому випадку перетворюється в постійну дійну корову, а жінка для нього стає невловимим синім птахом. Втім, коли він буде вичавлений як лимон, його все одно чекає перший сценарій - заміна на "більш іншого". Цей спосіб на реальному ринку товарів і послуг має назву "розводка лоха" і широко використовується недобросовісними продавцями. Так, часто при покупці квартири, не дивлячись на укладений договір, вже по завершенні будівництва підрядник змушує доплачувати мешканців-інвесторів неабиякі суми, значно перевищуючи тим самим заявлену вартість квартири. І мешканці ведуться на ці вимагання. Оскільки, вже вклавши величезну суму, вони радше готові доплатити, ніж втратити все. А інакше документи не оформляються. Ну а те, що фірма-забудовник "Роги й Копита" може зникнути з кінцями за пару днів - всим нам відомо. Буває, що після такого шантажу мешканці все ж отримують омріяну квартиру, а буває, що так і залишаються ні з чим.
Жінка в режимі відбирання ресурсів у чоловіка - ненаситна. Тому і виникає загальне розчарування жінок у чоловіках, які, «отримавши своє», вже не мають сил і можливостей платити стільки ж, скільки від них очікують. І зрозуміло загальне розчарування чоловіків у жінках як у нахабних меркантильних стервах.
