Сьогодні послухав на УР-1 програму "Амбасадори". Цікава передача, її веде такий собі журналіст Роман Коляда і гостем був чинний посол в Індонезії, прізвище не запам'ятав. Але цікавий і розумний дядько, китаєзнавець і сходознавець, що у нас нині в дефіциті.
Так ось цей "журналіст" дивується, мовляв, така дрібна країна, а столиця, Джакарта, має 8 млн жителів! ))
Нічого ж собі маленька, - думаю собі. Площа більш як утричі більша за площу довоєнної України, а населення є четвертим у світі і мабуть в десять разів більше, ніж нині живе в Україні! Це ж саме спокійно пояснив Роману і гість програми, у якого теж - це було помітно - щелепа відпала. До чести автора передачі, той свою помилку мужньо визнав (що для українців є нечуваним!), посипав голову попелом і пожурився, що ми мало знаємо про Індонезію і що треба більше читати про Азію.
То і я про те саме! Українці знизу аж до самого верху, всі доморощені політолухи, що з етерів не вилазять, розбираються, чим Алабама відрізняється від Джорджії, знають культуру Шотландії й Велса, добре обізнані щодо Юдеї з Самарією, натомість дуже мало знають про світ Арабський, світ Індійський, світ Китайський і зовсім вже ні в зуб ногою про Африку й Латинську Америку. А для плебсу нашого "пересічного" все, що поза Московією і країнами Західної цивілізації, - є суцільна чорна пляма. Ну нецікаво то нам і крапка, ми ж "європейці"!
Натомість мсклі і їхні дипломати про той весь світ дуже в курсі, налагоджують з усими ними економічну співпрацю, вбухують туди шалені гроші і потужно впливають на них медійно. То кого ви хочете, аби підтримували ті країни у нашій війні? Точно Україну (бо ми ж такі жертви, такі невинні паїньки, на нас же напав супостат)? Який інфантилізм, прости Господи...
І тут верхом нашого йолопізму була безумовна і стовідсоткова підтримка Ізраїлю у його конфлікті з "ГАМАСом". Попри те, що там історія протистояння дуже довга і хто там має рацію та на чиєму боці правда, без літра доброго самогону визначити неможливо в принципі. Як результат, весь Арабський і Мусульманський світ ідентифікував Україну як ворога, а у нашій війні став на бік Московії. Отримали, дурники?
Але й це ще все. Наш горе-президент давай же проситися до Ізраїлю, аби після всієї цієї кампанії підтримки обняти Нетаньягу особисто, поплакатися один одному в жилетку - а може Ізраїль припинить нарешті нас голокостити, визнає таки Голодомор геноцидом, чи яку ракету або стрільну відірве від серця і передасть нам.
Натомість той відповів у тому стилі, що немає коли тут з тобою вошкатися - тут гарячка у нас, а буде тут під ногами крутитися президент якоїсь там України...
Коротше, убогі залишилися зовсім біля розбитих ночов. І правильно, я навіть радий такому фіналу - бо лише так можна навчити йолопів думати і чомусь таки вчитися...
