Поселення здорових людей

 

Вони не дивляться телевізор, не слухають наше радіо, тому на них не діє ні фемінізм, ні "права людини", ні елгебете-пропаганда, і у них є антидот на матріярхат. Вони не в курсі, що є "гендер"!

Вони не знають, що аби виростити другу-третю дитину, треба дуууже великі гроші, тому у них по десятку дітвори.

 
Вони не в курсі, що "аби вижити", треба кидати сім'ї і їхати світ за очі за кордон за довгим доляром, у тому числі й жінкам.

Тому саме вони і їм подібні залишаться на нашій землі, а всі інші виродяться в ніщо...

Наші недолугі журнашлюшки все це виставили як прикол, як "атсталих, нєцивілізованих варваров", як приклад економії на електроенергії і газі. Але я все ж дякую їм, що вони зробили такий сюжет - ну, не здатні вони зрозуміти суті...

ПРО РОЛЬ ЧОЛОВІКА Й ЖІНКИ В ЯПОНСЬКОЇ СІМ'Ї

Японська жінка живе в суспільстві, у якому зовні домінує чоловік. Але серцевину суспільства створити допомогла вона сама. В цьому винні її потяг до згоди, схильність до компромісів, до об'єднання протилежних поглядів, тонке відчуття краси й гармонії.

Ще з феодальних часів як ідеал жіночности славилися її покірність і готовність до самопожертви. Вважалося, що до заміжжя японка повинна підкорятися батькові, після весілля - чоловікові, а ставши вдовою - синові. Привілеї глави сім'ї при будь-яких обставинах підкреслюються щодня. Саме його всі домашні проводжають і зустрічають біля порога, його першим пригощають за сімейним столом, саме він першим занурюється в нагріту для всієї родини воду фуро.

Дружина японського службовця звикла до того, що, зазвичай, бачить свого чоловіка лише два-три вечори на тиждень. Решту вечорів він звик проводити в численних барах і кафе, яких безліч у містах. Дружини покірливо терплять подібні відлучки. В Японії існує навіть вираз - «Повернутися додому на трійці», що означає те, як підпилий чоловік приходить додому серед ночі, підтримуваний з двох боків дівками з бару. Дружина при цьому зобов'язана не лише не проявляти обурення, але запросити супутниць в будинок, пригостити їх чаєм, довідатися, чи розрахувався чоловік за рахунками, і з вдячністю провести їх. Не забави чоловіка на стороні, а прояв ревнощів дружини - ось що в очах японців виглядає аморальним.

Тим не менш японська жінка має куди більше прав, аніж жінки в інших азійських країнах. Причому права ці - не результат прагнення жінок до емансипації, а наслідок законно відведеного їм «належного місця». На плечі жінки покладені турботи про домашнє господарство, виховання дітей, їй же повністю довірено сімейний гаманець. Про заощадження на майбутнє повинен думати глава сім'ї: він вирішує, яку частку заробітку можна витратити на поточні потреби. Виділеними на цю мету засобами повністю крутить дружина.

Останнім часом стає все більше сімей, де жінки верховодять не лише домашнім господарством, а й самими чоловіками. Однак це не усуває їх від обов'язків проводжати чоловіка до порога будинку, подавати пальто і кланятися слідом. Знаки пошани і покори виявляються главі сім'ї незалежно від того, панує він вдома фактично чи ні.



У багатьох випадках покірна поведінка японських жінок - це лише ілюзія, зовнішня сторона усталеної звички. Від жінок завжди було потрібно, аби вони саме так себе вели. І, цілком ймовірно, що навіть у минулому підпорядкування японських жінок ніколи не було настільки безумовним. Японки старшого покоління, хоча і виглядають покірними й слухняними, у більшости своїй володіють сильним характером і волею. Вони вміють чудово володіти собою і своєю дипломатичністю та наполегливістю добиваються від своїх чоловіків набагато більше, ніж енергійні європейки або американки. Що стосується повсякденного життя, то всі господарські питання японки вирішують самостійно. Створюється навіть враження, що багато чоловіків приховують за маскою господаря становища нерішучість, невіру в себе, нездатність чогось добитися, прагнення спертися на когось іншого, тобто якраз ті якості, які у більшости японських жінок повністю відсутні.

Чоловіки люблять робити вигляд, що вони все розуміють, жінки ж, навпаки, прагнуть свої здібності приховати і показують, що все, що вони роблять і говорять, - свідчення мудрости глави сім'ї і що їхні успіхи - це перш за все успіхи чоловіка.



До речі, японці часто використовують такі міцні напої, як рисова горілка, і у свята навіть напиваються, правда, робиться це тільки у вечірній час. Бути п'яним вдень ​​вважається у них найбільшим безчестям, навіть у простому оточенні.

Хтивість служить гріхом, що найбільше панує над японцями. Хоча вони не можуть мати більше однієї законної дружини, але мають право утримувати коханок, і цим правом люди з достатком не втрачають можливости скористатися, іноді навіть надміру.

Отже, японська мораль вельми поблажлива до людських слабкостей. Вважаючи їх чимось природнім, вона відводить їм хоча й другорядне, але цілком узаконене місце в житті. «Уникай улюблених задоволень, звертайся до неприємних обов'язків» - так звучить один із старих японських законів. Сила волі, здатність заради вищого покликання відвернутися від насолод - ось що японці вважають чеснотою.

Сімейний лад в Японії виконує ще одну функцію надзвичайної важливости: сім'я є інститутом страхування на період старости. Глава японської сім'ї виховує старшого сина-спадкоємця, виділяючи його з числа всих інших членів сім'ї, і несе всю тяжкість сімейних обов'язків до певного віку. Після цього він здає свою владу і всю ділову сторону сімейного життя старшому синові, а сам більше активно ні в що не втручається. Решту свого життя разом з дружиною він проводить без великих турбот, зберігаючи при цьому в родині надзвичайно гідне становище.

Якщо в сім'ї є тільки доньки, батько і мати підшукують одній з них нареченого, згідного на усиновлення. При такому шлюбі чоловік бере собі прізвище дружини разом із синівським обов'язками стосовно до прийомних батьків.

В Японії вважається, що в такій важливій справі, як вибір гідного супутника життя, краще покладатися на досвід старших. Хороший син виплачує борг вдячности батькові й матері тим, що рідко ставить під сумнів їхні рішення щодо цього.

Хоча старі закони в Японії давно скасовані, прагнення неодмінно мати сина як і раніше притаманне будь подружній парі. Справа тут не лише в продовженні роду. Не мати сина для японця - значить приректи себе на самотню старість. Доживати свій вік із заміжньою дочкою в цій країні не прийнято.

З книги Володимира та Максима Сухарєвих «Психологія народів і націй»

В брехню підмішуємо правду і виходить нівроку!

Дегенеративна філософія, як на мене...

Але що ж ви хотіли, "психологіня", а іще "Шульман" - цілком передбачувано... Хоча й не найтупіша, коли чесно. Що і є ще небезпечнішим.

Можливо, що вона своїм розумом об'єктивно не може розгледіти цілком відверті прояви занепаду Заходу, про які філософи після Шпенґлера говорять вже сотню років і які на порядок прискорилися в останні роки, а, особливо, місяці. Це про те, що вона розказує, ніби "золотому мільярду" нічого не загрожує в осяжній перспективі. Загрожує, психологиньо, і цілком реально...

Але як можна ліпити про те, що наявна в Московії низька народжуваність - це зовсім не важливо для демографії, а важлива лише тривалість життя чоловіків? Невже не можна відкрити статистику рівня народжуваности там (а особливо в етнічних московитів) і порівняти її з необхідним рівнем народжуваности для простого відтворення населення?!

Я вдячний, що вона одна з небагатьох, котра озвучила наявність матріярхату. Але! Вона його завуалювала словом "побутовий". Тоді як він всеохоплюючий, бо держава йому повністю сприяє, продукуючи цілком сприятливі для матріярхату закони.

Але вершиною облуди є те, що, мовляв, народжуваности сприяють розлучення. Коротше, розлучайтеся більше і це підвищить рівень народжуваности! Без коментарів! У продукуванні цієї хитрої і підступної брехні "богообрані" неперевершені, треба віддати їм належне...

Коротше, частиною правди закамуфльована відверта дегенаритивна брехня, котра сприяє деградації суспільства і цим на порядок небезпечніша відвертої, тупої феміністської облуди.

Коли хто скаже, що це у них там, за "порєбріком", то я вас мушу розчарувати, що у нас приблизно так само, можливо у чомусь і краще на якісь відсотки. Але рівень усвідомлення цих проблем у нас на порядок нижчий, що зовсім забирає у нас шанси протистояти таким дегенеративним тенденціям...

Знайомтеся з Рухом "Чарівність жіночности"!

Послухайте розмову одного з лідерів Руху MGTOW в Московії Сєргєя Мохрова  з лідером Руху "Чарівність жіночности" Діксі Форсайт (США). Відео розбите на 2 частини.

Я, попри глибоке розуміння проблем чоловіків на просторах пост-Совка і багато в чому згоджуючись з Мохровим, все ж цілком підтримую рух "Чарівність жіночности", тоді як Рух MGTOW (рух чоловіків, котрі не хочуть жити з жінко) вважаю в багатьох аспектах дуже близьким фемінізму (хоч і з протилежним знаком), тобто, як не крути, але рухом за виродження суспільства.

Дуже раджу особливо послухати це жінкам, аби знали, що є й иншина (альтернатива) дегенеративному фемінізму!

Вважаю, що Руху за Патріярхат в Україні варто дружити з Рухом "Чарівність жіночности".

Коли ваша дружина йде до психолога, а, особливо, психологині, варто дуже насторожитися

ПСИХОЛОГИ РУЙНУЮТЬ РОДИНУ

Останнім часом чоловіки спостерігають дивну тенденцію. Якщо жінка пішла до психолога, то за цим часто йде слідом розрив відносин або розлучення. Чому так відбувається, спробую пояснити.

Проблема в тому, що психологи бувають різні, хороші й погані. Нехай на всих психологів поширюються принципи Етичного кодексу психолога, але не всі психологи керуються в роботі інтересами клієнта. Іноді психологу може бути вигідно, аби жінка розлучилася.

В ході вирішення за допомогою психолога ваших сімейних проблем, вас повинні насторожити такі дії психолога:

1. Психолог боїться, що проблема може вирішитися сама собою.
Жінка може помиритися з чоловіком і припинити ходити до психолога. Тому психолог вимагає передоплату за кілька консультацій вперед.

2. Психолог не вимагає присутности чоловіка на терапії.
Вирішити проблему в стосунках можна, тільки якщо вислухати обидві сторони. Якщо чоловік прийде разом з дружиною і почне говорити, то виявиться, що жінка бреше або помиляється.

3. Психолог не враховує права чоловіка в родині.
Іноді психологи формально виконують процедуру, але не розуміють суть. Традиційно вважається, що психолог повинен створити для клієнта простір безумовного прийняття і безпеки. Деякі психологи виконують цю рекомендацію буквально, стаючи на бік жінки і захищаючи тільки її права без урахування прав чоловіка.

4. Психолог забороняє обговорювати проблему з іншими людьми.
Психолог намагається стати єдиним авторитетом для клієнтки і управляти її життям, щоб така клієнтка стала невичерпним джерелом доходу для психолога.

5. Психолог проводить "емоційне накачування".
Психолог обіцяє швидкий результат, багато хвалить, робить компліменти зовнішности та одягу, надмірно жартує, ображає чоловіка.

6. Психолог ставить клієнтку в позицію дитини.
Психолог дорікає клієнта за допущені помилки, за відсутність досвіду і знань. Часто соромить за слабкість або дурість.

7. Психолог затягує терапію.
Психолог провокує відхід від теми і нав'язує методи, користь яких не пояснює. Замість вирішення конкретних проблем у сім'ї, психолог відводитье терапію у вирішення проблем з дитинства, ніяк не пов'язаних з чоловіком.

8. Психолог маніпулює клієнткою через дитину.
Жінки дуже вимогливі до себе в питаннях виховання дітей. Кожна мати вважає себе поганою матір'ю. Психолог перемикається на вирішення проблем жінки-матері, але не вирішує проблеми жінки-дружини.
Часто буває, що проблеми в стосунках подружжя виникають через дітей, коли мати і батько не можуть прийти до єдиної думки про виховання дитини. Коли психолог схвалює метод виховання матері, такий психолог значно підвищує свою значимість в очах жінки, якщо для неї дитина важливіша за чоловіка і його батьківські права.

9. Психолог нав'язує фемінізм.
Психолог не намагається зберегти сім'ю, а відразу і багато говорить про свободу і незалежність жінок, про рівноправ'я статей і про згубний вплив сім'ї на жінку.

10. Психолог нав'язує ведичні вірування.
Психолог багато говорить про божественність жінки, про жіночу енергію, про розвиток жіночности, про необхідність знайти "справжнього" чоловіка і про неприпустимість пов'язувати своє життя з "невдахами", про "обов'язки" чоловіки зробити жінку щасливою, про "гідність" жінки і про "сьогоденне" жіноче щастя.

Коли жінка заміжня, вона постійно перебуває під впливом чоловіка, який може перешкодити зловмисному психолога. Коли жінка ж розлучена, самотня і з дитиною, то для неї буде більша ймовірність звернутися за допомогою до психолога знову, ніж для жінки, яка живе з нелюбим чоловіком.

ДІТИ

Особливо аморальним вважаю схвалення психологами розлучення, коли в сім'ї є неповнолітні діти. Якщо у звичайній ситуації діти вважаються найвищою цінністю жінки, то в питанні про те, чи зберігати сім'ю чи розлучатися, психологи найвищою цінністю бачать особисте щастя жінки. Психологи радять "Якщо ти не відчуваєш себе щасливою з цим чоловіком, розлучайся і шукай того, з ким ти будеш щаслива". Інтереси дітей при цьому до уваги не беруться.

Можна заперечити, що:
- жінка, народивши дитину, взяла на себе відповідальність за неї, за її щастя, здоров'я і благополуччя;
- дитині для нормального розвитку потрібні тато і мама, як зразок стосунків чоловіка й жінки;
- хлопчикам потрібна батьківська любов і потрібен зразок поведінки чоловіка, чоловіка матери і батька.

Але на це психологи зазвичай відповідають: "Нехай краще дитина живе з люблячою мамою, ніж бачить ворожнечу між батьками". При цьому про "ворожнечі" психолог знає тільки зі слів клієнтки, а думка чоловіка і батька дитини психолога не цікавить.

По-моєму, так може відповісти тільки психолог, який:
- Не розуміє важливість участи чоловіка в розвитку дитини.
- Помиляється, що жінка одна здатна виростити психічно здорового і соціяльно адаптовану людину.
- Помиляється, що жінка одна здатна виростити щасливого чоловіка або щасливу жінку.
- Не опрацювала свої травми, які виникли після розлучення її батьків або розлучення з чоловіком.

- Має корисливі цілі.

Переконуючи жінку розлучитися, психолог малює в уяві жінки картину, де вона зовсім скоро кидає свого нинішнього чоловіка-деспота і знаходить нового чоловіка, який буде багатий, буде любити її і, головне, буде любити її дитину, як свою власну. У хід йдуть стереотипи "Справжній чоловік візьме на себе відповідальність за дитину коханої жінки", "Якщо полюбить жінку, то полюбить і дитину", "Батько не той, хто народив, а той, хто виховав" і тому подібні.

ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ

Як ще психологи допомагають жінкам зненавидіти своїх чоловіків?

- Психологи багато говорять про чоловіче насильство над жінками в родині, на роботі і в суспільному житті. Жіночого насильства над чоловіками для психологів ніби не існує.

- Коли психологи говорять про жінку, то говорять про особисту гідність, про високу самооцінку, про особисті межі і про жіночу божественність. Коли психологи говорять про чоловіків, говорять про обов'язок чоловіка створити для жінки комфортні умови і зробити жінку щасливою.

- Коли психологи говорять про жінок, вони говорять про властиву жінці емоційність і про необхідність не стримувати свої почуття. Коли ж психологи говорять про чоловіків, то говорять про чоловічої агресії, про чоловічу диктатуру і про чоловіче насильство, а також про трикутнику Карпмана, в якому дружина - неодмінно Жертва, а чоловік - Деспот, тому що претендує на роль глави сім'ї і вимагає від жінки підпорядкування.

- На думку психологів, жінці потрібно багато уваги, турботи, ніжности, дотиків і прояви любові. Якщо чоловік скаржиться на брак жіночої уваги і байдужість до його життя, то психологи класифікують такі прояви, як нарцисизм. Якщо чоловік просить ласки, значить у чоловіка невроз від недоотриманої від мами любови в дитинстві. А якщо чоловік не дай бог зажадає сексу від дружини, значить це грубе порушення прав жінки і сексуальне насильство в сім'ї.

Психологи в свідомости клієнток малюють образ жінки, як маленької дівчинки, якій можна все, про яку всі повинні дбати і яка нікому нічого не винна. І образ чоловіка, який повинен робити для жінки все, жертвувати заради жінки своїм життям і при цьому мовчати.

Психологи пропагують сексизм і подвійні стандарти, роблячи розрахунок тільки на жіночу аудиторію.

ПОЯСНЕННЯ МОТИВІВ

Чи є пояснення поведінки психологів, які схиляють клієнток-жінок до розлучення? Звичайно ж є!

Перша причина - ідейна. Більшість психологів - самі жінки. Якщо жінка-психолог живе з чоловіком-тираном, вона пропагує те, про що мріє, але не може зробити сама.

Відомі численні випадки, коли жінка-психолог живе на повному грошовому забезпеченні чоловіка і в ролі дружини змушена йому підкорятися, але в ролі психолога вчить жінок бути незалежними, боротися за повагу до своїх меж і підвищувати свою самооцінку. Така жінка-психолог бореться за звільнення жінок від домашнього гніту деспотичних чоловіків, тому що не може звільнитися сама.

Або якщо жінка-психолог розлучена і самотня, то свій спосіб життя і свій світогляд вона нав'язує своїм клієнткам.

Друга причина - фінансова. Робота психолога ускладнена тим, що клієнти не поспішають йти до психологів, через що психологи змушені піднімати вартість своїх послуг або використовувати маніпуляції для того, щоб клієнт купив більше сесій. Не завжди просто вибирати між грішми й моральністю.

Також нерідко погіршує становище клієнта психолог, який є адептом однієї з популярних нині релігій, що пропагують позитивізм, служіння Всесвіту та іншу езотерику. Такі психологи нав'язують переконання, що все відбувається людині на благо, а тому можна розслабитися і йти за своїм бажанням. Якщо клієнтка потім розлучиться з чоловіком і пошкодує про скоєне, то психолог поверне жінку в реальність, пояснивши їй, що це був її особистий вибір, за який вона повинна взяти відповідальність.

Коротше, жінки, будьте обережні, коли довіряєте своє життя в руки психологів. Намагайтеся думати своєю головою. І пам'ятайте, що найкращий психолог для гарної і розумної дружини - це її чоловік.

Андрій ГРОМОВ

Патріярхат і матріярхат

У жінок є один орган.

Він може бути лоном, а може бути мандою.

Так ось, коли він належить особі чоловічої статі (спочатку батькові, потім чоловікові, а потім і синові навіть – принаймні так за законами Ману), то суспільство консолідоване, воно успішно розвивається і відтворюється населенням. Орган той є лоном. І це патріярхальна модель.

Коли ж він починає належати жінці, то перетворюється в манду – засіб маніпулювання чоловіком, керування ним і навіть у непогане джерело заробітку! Таке суспільство втрачає зовнішній опір, всякий розвиток, у ньому квітнуть чвари, проростає фемінізм і всякий різний гендер. Це матріярхальна модель. 

Врешті таке суспільство вироджується, вимирає і на цю землю приходять здорові чоловіки з патріярхальними манерами, які місцевих чоловіків вбивають чи беруть в рабство, а у жінок відбирають їхній орган, аби перетворити його знову на лоно.

В якому суспільстві ми живемо нині, - самі знаєте...

Як жінки нині розводять чоловіків

В здоровому патріярхальному суспільстві шлюб довічний і партнера підбирають зазвичай батьки, які мають багатий життєвий досвід.
Натомість у нинішньому розбалансованому матріярхальному суспільстві це робить сама молодь. Але коли з різних причин шлюбна тема значно більш популярна серед жіноцтва, всі прийоми ними ретельно й цинічно обговорюються подалі від чоловіків і передаються донькам, а чоловіки цими питаннями мало цікавляться, то останні й попадають зазвичай у вміло розставлені тенета і залишаються часто ні з чим.
Ось як це описує Олег Новосьолов.

Розберемо для прикладу стандартний жіночий ринковий трюк «доведи, що любиш мене». До укладення «угоди на сексуальному ринку», тобто до виникнення сексуальних стосунків, жінка зобов'язує чоловіка показувати, наскільки високо той її цінує. Чоловік у цьому випадку викладається по повній програмі. Робить подарунки, надає послуги, тобто робить за очікуваний секс найбільшу передоплату, на яку здатен. Зауважимо, що передоплата проводиться без надання гарантій поставки і договору. І коли на реальному ринку така передоплата вважалася би божевіллям, то на сексуальному ринку таке цілком звично. Зрозуміло, що витративши всі сили й можливості на передоплату, чоловік не може після укладення «угоди» (якщо вона відбулася, і його просто не «кинули») продовжувати доплачувати й далі на тому ж рівні. Оспіваний популярною співачкою А. Пугачовою бідний художник, який продав картини й будинок і купив мільйон яскраво-червоних троянд, може заплатити ними коханій лише один раз. Будинок і картини продані, і в подальшому він не буде спроможний купити навіть три дохлих гвоздички. Однак жінка чекає постійного підвищення оплати, тоді як після укладення грабіжницької угоди неминуче її зниження.

Уникати подібного жінки навчилися різними способами. Перший і найпростіший - рішуче змінювати партнера після того, як його вже досить витиснули. «Зустріч була коротка, в ніч її потяг забрав», співає А. Пугачова в кінці пісні про нещасного художника. "Він вже мене не любить (чи то пак не платить за секс стільки, скільки раніше)" - гарне тому виправдання. Тому жінки знаходять собі того, хто ще своє не отримав і платити буде не менше, а то й більше. А коли стане неплатоспроможний, його чекає доля першого. Хоча цей екстенсивний спосіб отримання великої оплати й широко поширений у жіночому співтоваристві, існують також інші. Наприклад, гра, суть якої полягає у тому, що чоловік, який вже заплатив неабияк за укладення угоди і розраховує на володіння жінкою, її отримує, але не повністю - вона весь час вислизає і залишається трішки недоступною. Вона може так само фліртувати, демонструючи попит на себе, і з іншими чоловіками. Може виставляти на шляху до сексу перешкоди, які можна подолати за допомогою грошей і послуг чоловіка. Тобто чоловік у такому випадку перетворюється в постійну дійну корову, а жінка для нього стає невловимим синім птахом. Втім, коли він буде вичавлений як лимон, його все одно чекає перший сценарій - заміна на "більш іншого". Цей спосіб на реальному ринку товарів і послуг має назву "розводка лоха" і широко використовується недобросовісними продавцями. Так, часто при покупці квартири, не дивлячись на укладений договір, вже по завершенні будівництва підрядник змушує доплачувати мешканців-інвесторів неабиякі суми, значно перевищуючи тим самим заявлену вартість квартири. І мешканці ведуться на ці вимагання. Оскільки, вже вклавши величезну суму, вони радше готові доплатити, ніж втратити все. А інакше документи не оформляються. Ну а те, що фірма-забудовник "Роги й Копита" може зникнути з кінцями за пару днів - всим нам відомо. Буває, що після такого шантажу мешканці все ж отримують омріяну квартиру, а буває, що так і залишаються ні з чим.

Жінка в режимі відбирання ресурсів у чоловіка - ненаситна. Тому і виникає загальне розчарування жінок у чоловіках, які, «отримавши своє», вже не мають сил і можливостей платити стільки ж, скільки від них очікують. І зрозуміло загальне розчарування чоловіків у жінках як у нахабних меркантильних стервах.