Однак гребені бувають доволі гострі, як, наприклад, на Кавказі, там край з обох боків і тому там просто необхідно ходити лише у зв’язці, тобто зв'язаним мотузкою, бо звалитися туди чи сюди не є чимось складним.
Техніка проходження крутого гребеня така. Другий у зв’язці дуже уважно слідкує за першим і коли той раптом зривається в один бік, то другий має автоматично, без обдумування падати в протилежний бік. Бо коли проґавив, то перший неодмінно зісмикне і другого і вони обидва весело покотяться у прірву.
Однак коли реакція була правильною, то вони обидва зависають на одній мотузці, але з різних боків гребеня, вони закріплюються на схилі і потім їх або витягують інші альпіністи, або коли вони самі, то почергово і обережно вилазять самі на гребінь.
Про що це я?
Побудова нації і держави – це теж таке собі ходіння по гребеню.
Утриматися на гребені доволі важке завдання, значно легше звалитися праворуч чи ліворуч. Що люди недалекі, які не знають мистецтва побудови держави, успішно і роблять.
Звалитися ліворуч – значить розвалити державу, ту що є, „всі політики – козли”, „всих геть!”, прийти до повної анархії, а, можливо, і до війни всих проти всих.
Звалити праворуч – значить триматися руками й ногами за недолугого главу держави, котрий погруз в корупції, кумівстві, тримає на високих посадах мародерів і відвертих ворогів, робить лише косметичні реформи, а саму державу методично занурює в смердюче болото, з якого її громадяни невдовзі розбіжаться по всьому світові. Або вибухне бунт, дикий, стихійний і нещадний. Далі зі сходу прийде „спаситель” і візьме рештки голими руками…
А пройти по гребеню і є побудувати державу. Тобто обережно і планово ліквідувавши цю недолугу державку, цей уламок СССР, на її місце тут же вмонтувати іншу державу – модерну і дійсно українську. Це і буде справді українська революція, а не те, що було на обох останніх „майданах”.
На цьому шляху національного будівництва я іду другим у зв’язці і уважно слідкую за першим. Коли того першого заносить праворуч чи ліворуч і він зривається, я негайно зриваюся в інший бік і таким чином ми обидва наразі залишаємося на гребені.
І в цьому я бачу свою місію.
