Думки вслід черговому гей-параду

Коли дещо вляглися пристрасті після чергового гей-параду і пройшла дещо злість, напишу і я декілька слів про це неподобство разом із висновками.

Як видно, для цієї державки це була визначна подія, ледь не державне свято, мабуть на одному щаблі з 24-м серпня, бо підготувалися ґрунтовно: нагнали тисячі й тисячі поліцаїв з нацгвардійцями, позачиняли кілька станцій метро, так що мені довелося до парку Шевченка підніматися зі станції Олімпійська і дорогою я помітив, що за сотні метрів повиставляли поліцейські пости. Ділянку вулиці Володимирської, де зібралися ще звечора учасники акції «За сімейні цінності» обгородили високими парканами і стіною з поліцаїв. Обшукали, мізки трохи попарили, але пропустили.

 

Бо треба ж прозвітуватися перед «стратегічними партнерами», що ось, гей-парад, мовляв, проведено, як ви й «рекомендували». «Ізвольтє» погладити по голівці тепер.

Блаженні темою свого чергового параду обрали просування законопроєкту №5488, який ініціював сам прем’єр Шмигаль, і котрий передбачає ледве не кримінальну відповідальність за косий погляд у бік цих новітніх «обраних». Тобто цього разу парад йшов не з розмитими вимогами, а з дуже конкретного приводу. І практично в унісон з владою, яка буквально днями почала просувати цей законопроект у Раді. Втім, у підсумковій декларації "маршу" були й інші вимоги, але вони просто перекочували з попередніх таких шабашів. Державка наша забезпечує ЛГБТ повну охорону від противників. Тобто вони, по суті, є єдиною соціяльною група у нас, яка отримує такі привілеї.

Акція ж противників цього неподобства була просвітницькою, підкреслено ненасильницькою, бо і людей зібралося всього кілька сот, і навіщо, зрештою, чіпати лайно, коли смороду потім на весь «цивілізований світ» буде…

 

Оратори говорили, що вся ця неомарксистська тусовка за ґрантові гроші намагається знищити інститут сім'ї як такий, а отже приректи українське суспільство на вимирання. І всі розуміють, що на параді цей єдиний червоно-чорний прапор - це лише мімікрія і прикриття їхніх чорних справ. Хоча більшість цих сопливих мабуть і не в курсі, що вони є лише пішаками у глобальній грі старих дідуганів-неомарксистів Франкфуртської школи, котрі заповзялися переінакшити світ за лекалами більшовиків - але використовуючи цього разу рушійною силою вже не "пролєтар'ят", а ось цих нових нібито "ображених": феміністок, елгебете, а ще негрів у США чи числених іммігрантів на Заході.

 

Насправді елгебете у нас ніхто на державному рівні не ображає, навіть більше, вони мають привілеї - як священні корови в Індії. На побутовому рівні – можливо хтось когось і образив. Але яким чином Закон 5488 це зупинить? Влаштують елгебете-диктатуру і будуть карати за косий погляд у їхній бік? За "мислезлочини" будуть карати по Орвелу? Уведення в дію подібних законів лише збільшить в суспільстві ненависть до цих новітніх "обраних" і ще більше загострить конфлікти на побутовому рівні. Чого й добиваються неомарксисти, бо це зробить цих блаженних ще затятішими «революцьонерами»...

Здорові сили в Україні (не люблю, коли нас називають такими, що виступають за «традиційні сімейні цінності», бо про яку саме традицію йдеться?) зовсім не проти, кого вони там і як люблять у своїх гей-тусовках, і ставляться до них зі співчуттям, як до хворих. Натомість здорові сили проти таких акцій, котрі направленні виключно на пропаганду їхніх "ідєй", а, отже, на залучення у свої ряди здорових людей, а особливо дітей з нестійкою психікою. Бо переважною масовкою на цій дефіляді були дівчатка 16-18 років, котрих сюди затягнули коли не відверто за ґрантові гроші, то задурманивши фемо-пропагандою, мовляв, у жінок менше прав, їх чоловіки ображають тощо. Зовсім не факт що з них хоч половина є лесбійками, але коли вони такими поки що не є, то багато з них такими зробить ця тусовка. Я вже мовчу, що деякі з цих елгебетешників притягнули і своїх дітей, для «правильного», так би мовити, виховання.

 

І хай вони не розказують свої казки, що всі вони нібито такими народилися. Це ВІДВЕРТА БРЕХНЯ. Бо, як відомо, їх, зі збоченнями в сексуальній орієнтації, скрізь і завжди народжувалося біля 1%, натомість в Європі, завдяки масованій пропаганді, їхні тусовки налічують до 15% усього суспільства. І ми всі бачимо, як Європа вимирає, попри дуже високий рівень життя.

Я особисто свого часу, живучи в гуртожитку, мав досвід наполегливої обробки з боку представників елгебете, хоча не раз і чітко заявляв їм, що мені то нецікаво. Тому я знаю, що говорю. Вони завжди займалися «прозелітизмом» як з цільовою агітацією, так і такими ось пропагандистськими акціями.

Хтось мабуть скаже, що ти, мовляв, ображений на них і тому злий на цих таких душечок. Відповім, що зовсім ні, бо моя обробка робилася хоч і нав’язливо місцями, але це мене не особливо дошкуляло, та й цю людину я особисто поважав в іншому житті, оскільки він багато зробив для становлення мене як націоналіста.

Так ось, як бачимо, гомосексуалісти, маючи обмежені можливості розмножуватися, кревно зацікавлені у розширенні своєї тусовки, а, насправді, у розростанні ракової пухлини на тілі суспільства, аби, зрештою, знищити це суспільство, - і вони за масні ґранти із Заходу, як бачимо, це наполегливо роблять...

 

Але повернімося до акції. Кордони поліція виставили так, що ми були досить далеко від шляху проходження цих нездорових. Передбачаючи такий поворот, був виготовлений величезний банер, котрий на вудилищах був піднятий досить високо, так, щоб ланцюги поліцаїв не заважали його прочитати учасникам «маршу». І що ви думаєте? Мусорилі зорієнтувалися і перегородили вулицю тісним рядом своїх автобусів-«цементовозів»! Аби лише не дошкуляти ніжну психіку «священних корів» прочитанням «неправильного» банера!

В шабаші взяла участь «нардепкиня» від «Голосу», така собі Інна Совсун, яка дуже заклопотана темою гендеро-фемо-елгебете. Це та, яка була в уряді Яценюка першою заступницею міністра освіти й науки Сергія Квіта. Очевидно, що вона й фінансувала зі щедрих ґрантів все це збіговисько. Треба відмітити, що вона, як і наступні освітні наші «міністрині» Лілія Гриневич та Ганна Новосад всі пройшли вишкіл у структурах «філантропа» Дж. Сороса, про що відверто говориться на їхніх сторінках у Вікіпедії. І всі вони сповідують убивчу для сім’ї ідеологію гендеро-фемо-елгебете, бо, в іншому випадку, їх би не поставили керувати нашою не в міру «ліберальною» освітою.

В кінці, коли ці блаженні вже давно пройшли повз нас і скупчилися біля станції підземки «Льва Толстого», ми теж свою акцію закінчили і почали розходитися. Але ага! Псарня нас не випускає! Ні в який бік, навіть у протилежний від того збіговиська – у бік станції «Університет»! І нас тримали ще приблизно пів години, нічого не пояснюючи, порушуючи грубо наші права. На питання «Ми затримані?» відповідали, що ні, але й тупо не розступалися. Ось так.

 

Висновок з усього цього доволі невтішний. Як бачимо, всі ми, противники знищення здорового суспільства, що або пройшли Майдан, або воювали за цю державу на сході, для цієї державки або вороги, або мотиви наші вона не може збагнути і тому нас на всяк випадок треба би тримати в клітці. Натомість ці нездорові у цій країні мають всі привілеї, вони вільні, а з прийняттям Закону 5488 взагалі вилізуть на голову.

Не знаю, але починаєш часом задумуватися, а чи за тих ми були на Майдані, коли ось таке тепер розквітає буйним цвітом…

Гомосексуалізм, унісекс - слабкість? – Ні, політика!

Хто так ефективно просуває права сексменів (меншин) на свою популяризацію по всьому світу? Чому у будь-якої політичної опозиції успіхи набагато скромніші, ніж у сексуальної? Чому «об'єктивних» правозахисників зачіпає саме ця тема? Чому на перше місце ставиться сексуальна (моральна) толерантність, а не політична? Як впізнати лобістів сексменів у владних структурах? Останнє запитання не риторичне, бо виходить від виборця.

Хто фінансує у нас гей-рухи-паради? Невже їх так багато, що вистачає «з миру по нитці» - «партійних» внесків? Чи все ж їх небагато, але вони казково багаті і мають владу? Як, взагалі, протягуються толерастні рішення (закони) в законодавчих органах - крізь рубежі з нормально орієнтованих (справжніх) чоловіків і жінок? Або... ?!

Ні, звичайно, можна би було залишити в спокої рожево-блакитних нетрадиціАналів, якби вони клУбилися по-тихому на конспіративних квартирах... Хоча, не в них навіть справа, а в неслабких таких транснаціональних силах, що планомірно витягують цих «Чужих» для нашої культури сексмутантів з підвалів - в цоколі відкритих респектабельних клубів, в рекламну продукцію, часописи, газети та, воістину, «блакитні телевисери» - на огляд і нібито, для «вільного» вибору власних уподобань нашими дітьми, які ще тільки но визначаються на життєвому шляху.

Так, чим же цікава «міфологічним» силам банальна моральна розбещеність? Скоріше їх приваблює змінений психічний стан, у якому перебуває жертва власної вседозволености.

Соціопсихологи сказали би, що психіка «чоловіки»-гомосексуаліста подібна на жіночу. Ну, щонайменше, такий «чоловік» грає роль «слабкої половинки». Не заперечуючи очевидну еволюційну необхідність наявности жіночої психіки, виробленої природою для виживання людського роду, можна з побоюванням констатувати, що деякі її порівняльні особливості, як наприклад, підвищена чутливість і емоційна нестабільність, - є головними відмінними якостями масової та індивідуальної психіки, що мають різні ступені схильности до зовнішнього управління.

Тобто, любителів «покапризувати й поістерити», у тому числі «ніби мужиків», відрізняє підвищена схильність до навіюваности (масова психіка). І закономірно, що для абстрактної влади краще імпульсивні жінки (у більшій масі). І яка спокуса, додати до свого електорату більше вже «НепокоБелиму» частину від колишніх непокірних хлопів!

Просування світовими лобістами такої політики заходить вже так далеко, що пропонуються і впроваджуються процедури юридичної нейтралізації гендерної ідентифікації (наприклад, у США), коли в офіційних документах (метриках) не вказується звична статева приналежність «батька» й «матери», а підмінюється на нейтральне формулювання - «родич».

Але не тільки підсаджування на «голку» гомосексуалізму виконує це завдання. Іншим ефективним фронтом на війні «перевтілення» служить ідеологія унісексу - рівноправности статей, «безоглядна» у своєму пориві на здоровий глузд. Її «патогенність» полягає у спрямованій корекції чоловічого типу психіки до жіночого стану. А крен у бік мужности жінок у такому випадку можна розглядати як небажаний побічний ефект дослідного результату.

Політика унісексу схиляє чоловіків до прояву жіночої психіки, а значить, - психотипу натовпу, нейтралізуючи індивідуальну розсудливість і розкриваючи свідомість для зовнішньої маніпуляції - керування і контролю за індивідуальними й масовими діями, а також нейтралізуючи потенційних революціонерів і політиків, якими у своїй більшості є чоловіки (з відповідною психікою).

Християнська релігія, підсилює цей ефект, нав'язуючи за допомогою психологічних установок - «жіночі» стереотипи мислення й поведінки (безмірне упокорення).

Нехай не ображаються жінки - терміни «жіноча» та «чоловіча» психіки тут використовуються умовно, визначаючи свою прив’язку до статі в типових випадках, і все частіше демонструючи свою здатність плавно перетікати одна в іншу, не змінюючи статеву приналежність.

Так ось психічна (а то й фізична) «жіночність» європейських чоловіків, удвічі (коли вважати, що жінок і чоловіків у суспільстві порівну), кількісно збільшує охоплення керованого аполітичного населення. І суспільство отримує подружні осередки, що складаються з чоловіків і дружин, за природою - чоловіків і жінок, а за психікою - подруг. Або одностатеві шлюби чоловіків-подруг. А в результаті, відкидається умова конструктивности розвитку суспільства за принципом діялектики: теза-чоловік + антитеза-жінка = синтезу (істині). Безумовно, що таким суспільством простіше керувати ззовні.

Також важливе значення має ще й закономірний фактор необхідности захисту сексменів від традиційної, нормальної більшости, яку може забезпечити лише офіційна влада, формуючи у неформалів залежність від себе, і, відповідно, - набираючи додатковий електоральний ресурс.

Тому залишається загадкою і/або справою особистого смаку - вважати, що ж більш превалює у законодавчій і виконавчій владі світу, що глобально просуває інтереси сексменшин: власні збочені пристрасті чи «всезагальні» політичні інтереси?

Навіть страшно припускати, що думають про все це наші діти!

Станіслав МИХАЙЛЮК

Чому так по-різному американці цінують афганців і українців?

 

На Українському радіо якомусь іксперду задали питання, що ось, мовляв, Зєлєнскій вициганив у Байдена аж $60 млн на оборонку, зате Афганістану американці давали на ті ж цілі по $5 млрд щорічно. Як так?

Іксперд розгубився на хвильку, але швидко знайшовся. Це ж, каже, в афганців були проблеми з їхньою армією, а Україна й сама може своє військо розбудувати.

Забув лише додати, що при Обамі Україна не могла ні двигунів для тракторів на Заході закупити, ні набоїв для біатлону. Аби то все, не дай Боже, не пішло на війну з Московією. Воювали як могли, трохи підлатавши совдепівську техніку...

 
Все ж, я думаю, така разюча різниця в щедрости із-за того, що Афганістан СТВОРЮЄ ПРОБЛЕМИ для т.зв. "цивілізованого світу", а Україна готова виконати й задурно, весело пританцьовуючи на задніх лапах, всі забаганки господарів - від мавпування всих західних інституцій і аж до парадів збоченців. То нащо таким "старанним хлопчикам" ще й гроші давати?

До речі з подібних же причин дядечко Пу заливає Чечню рублями, а якась там Мордовія чи Бурятія просто смокчуть лапу.

Тому думайте, українці...