Пам'ятаєте епізод із "Аватара", коли головний герой стрибнув зі
скелі, щоб не бути спійманим хижою твариною? Це називається -
співвідношення ризиків. Коли стрибнувши зі скелі є ризик розбитись, а
залишившись на поверхні, є ризик бути розірваним твариною. І те і те
ризиковане, то ж інтуїтивно людина обирає ту дію, яка на його думку несе
менший ризик. Суспільство існує приблизно за тим самим правилом. Те, що
революція під час війни небезпечна усвідомлюють всі, але зараз виник
інший ризик - небезпека бездарності керівництва державою, що воює, яка
також несе ризик втрати державності і активізації наступу ворожих
військ. Суспільство дивиться на Порошенко і усвідомлює, що йому ще
чотири роки на посаді бути, потім повертають голову на схід і розуміють,
що чотирьох років у нас немає. З кожною його бездіяльністю і провалом,
суспільство все більше оцінює ризик, для війни, від революції, як менший
за ризик подальшого перебування ПОП на посаді.
Це загострює
революційні настрої та активізує потенційні суспільні інституції, які
здатні її зробити. Важко сказати, хто із них і в якій формі врешті це
зробить, але настрої суспільства діють за економічним законом "попиту і
пропозиції", як і 2013 року, суспільний попит на революцію врешті
реалізувався пропозицією від найактивніших суспільних груп у вигляді
Майдану. Але Майдан був хаотичним явищем. Сучасна революція вже буде
явищем організованим. Той, хто перший проявить рішучість в її
організації, скоріш за все вже врахує недоліки попередніх двох Майданів,
то ж зазделегідь забезпечить кадровий склад, для вкрай швидкого взяття
під контроль всіх державних інститутів за всією вертикаллю, від Кабміну
до останнього села, в ліченні години. І звичайно контроль над вертикаллю
армії.
Найбільшою складністю, в сучасних умовах, яка зараз грає на
користь влади - є відсутність єдиної сили, яка би мала достатній рівень
підтримки суспільства. Це створює ряд перепон: Роздрібленість потенційно
опозиційних сил в умовах анархії, існування якої в Україні, вже складно
заперечувати; Відповідно, із-за цієї роздрібленості, майже кожна така
сила окремо, не має такого кадрового потенціалу, який потрібний для
швидкого встановлення контролю над владою; Відсутність лідера, якого би
однозначно прийняло все суспільство, що в умовах анархії створює ризик,
коли за революції, з'являться інші бажаючи з Президентськими амбіціями,
які зроблять спробу повалити вже нову владу, що додатково негативно
розхитає човна, а отже, потенційна революційна сила має володіти планом
дій на недопущення такого сценарію; У зв'язку із значними ресурсами,
спроба проросійських сил, під виглядом національних, встановити контроль
над владою руками тих же АТОшників, або Майданівців; Спроба
пропорошенківських генералів повернути до влади його команду, що несе
ризик виходу частини військових підрозділів із під контролю нової влади,
або просто їх відмова підкорюватись. Всі ці ризики усвідомленні
суспільством, і Порошенко має час лише до того моменту, коли ваги
співвідношення ризиків не доведуть суспільству, що ризик бездарного
управління державою, для них вищий ніж вищеописані ризики революції.
Зараз ці ваги майже вийшли в режим - порівну. Додаткове масло у вогнище
підлито неадекватною реакцією Порошенко у месиджах виправдання дій у
Дебальцевому. Це стало певним дратівливим, для суспільства, фактором, коли
люди бачать реальні жертви Дебальцевого, спілкуються з воїнами, які
звідти вийшли, перебувають у стані емоційного сприйняття великої
трагічності цієї події, ганьби, вкрай неприпустимого програшу,
усвідомлюють, що 100% негативності цих наслідків - вина ГенШтабу і тут, в
цьому стані їм кажуть, що це перемога. На місті Порошенко, я би
ростріляв піарщика, який йому це придумав, бо цей піарщик зробив більше,
для наближення революції, ніж навіть Муженко.
Також треба і
усвідомлювати емоційний стан потенційних виконавців революції -
АТОшників. Не дивлячись на те, що більшість дописувачів соцмереж живуть
за правилами мирного життя, ті хто побував на війні, емоційно
знаходяться в межах законів військового часу. В їх свідомості, пустити
ворога в росход - це щось звичайне і єдино правильне. Вони не зрозуміють
навіть ідеї - під час революції, при затриманні голови держави,
посадити його в тюрму. То ж, коли революція відбудеться, наслідки, для
Порошенко абсолютно передбачувані.
Виходів у Порошенко зараз два:
1. Негайно звільнити весь склад ГенШтабу, визнати трагічну поразку під
Дебальцевим, і за пару тижнів прийняти серію важливих рішень, які
доведуть суспільству, що він дійсно здатен керувати державою під час
війни. Але ці рішення мають бути дійсно важливі, а не як звик Порошенко -
прийняти непотрібне рішення і намагатись довести, що воно важливо. В
сучасному суспільстві це вже не конає, а Порошенко досі намагається
використовувати цей метод, чим додатково дратує.
2. Визначити особу,
яка здатна керувати державою в умовах війни, такий собі аналог
тимчасового військового диктатора (в принципі, таким стає Президент в
правовому режимі військового часу), і піти у відставку. В цьому разі,
будуть усунуті ризики революції, кандидатура буде обговорена, а не
випадкова, як у випадку революції, плюс будуть застосовані гарантії
тимчасовості цієї кандидатури виключно на період війни, на відміну від
відсутності таких гарантій, у випадку революції. Благо і правовий
механізм є - Призначити таку кандидатуру Головою ВР, який стане ВО
Президента за відставки першого, і одразу ввівши військовий стан, за
законом, автоматично стає повноправним керівником держави на весь час
дії військового стану, по завершенні якого вже призначаються вибори
Президента.
Якщо ж Порошенко не піде за жодним із цих сценаріїв,
то нажаль, альтернативи революції не буде. У нього вже немає місяців, а
залишились дні, максимум тижні.
Кирило Саргєєв, 21 лютого о 14:51
