Чи можна з нашої ями вибратися звичайним демократичним способом?

Почитаєш наші ЗМІ, погортаєш Facebook, - всі стогнуть, все не так, все погано, світло в кінці тунелю не проглядає…

Є, звичайно, переконані порошенкофіли та ті, що до смерти бояться нападу Путіна і готові підтримати будь-яке паскудство від влади, але то таке. Вони принаймні послідовні.

Іншим погано, стогнуть, лаються, але що робити, який вихід, ніхто не знає і знати не хоче. Всі, як манни з неба, чекають чергових виборів і сподіваються, що ось наступного разу вже точно оберемо Месію і кришталево чесних патріотів! Коли говориш, що того не буде, що «електорат» у нас глибоко зіпсований та й цілком достойний він тих, кого обирає, - не слухають, не хочуть задуматися: мовляв, у Європі й Америці так - і там гарно жити, а в телевізорі нам розказали, який гарний у нас народ, а ось політики у нас чомусь погані. Коли показуєш, що ми не Європа й не Америка, що ми інші, ми прибиті Совком, що на Заході до цього стану йшли не одну сотню років, коли на пальцях доводиш, що нам потрібні в нашому стані нестандартні, жорсткі методи, аби вискочити з совкової вигрібної ями, - ніхто вірити не хоче. Що ти, мовляв, розказуєш, ось доживемо до виборів і як виберемо!

Спробую ще щось запропонувати посполитим альтернативне, може хтось почує.

Отже , я на 100% переконаний, що партійну систему на даному етапі треба відкинути і забути до кращих часів. Партії лише подрібнюють і нищать Українське суспільство! У них можна було гратися, коли був мир – вони й тоді, щоправда, більше шкодили, але хоча б не були смертельно небезпечними! Це зрозумів Євген Коновалець, створивши у 20-х роках минулого століття УВО і ОУН, тобто організації орденського типу. Іншого виходу і зараз я не бачу, але скільки українців це розуміють? Коновалець твердою силою і силою м’якою зумів підчинити головні сили Українства Ордену. І це перший інструмент визволення з ями.

Другий інструмент – відмова від загальних виборів, я його докладно описав тут. Обґрунтував доцільність і необхідність, механізм запровадження та схожі світові прецеденти.

Українство має стару хворобу бездержавности і, внаслідок цього, патологічну нездатність об’єднуватися. Це було впродовж чверти століття незалежности, коли патріотичні партії з майже подібною програмою люто один одного поборювали. У цьому ми зайвий раз переконалися після повстання 2014 року, коли майданівці і комбати віддалися вроздріб різним олігархічним партіям, а ВО «Свобода» і «Правий Сектор» внаслідок чвар залишилися взагалі поза парламентом... 

Тому націоналістичним і патріотичним чесним силам пропоную третій інструмент – жорсткий спосіб об’єднання і висунення єдиного кандидата на наступних (чергових, а краще позачергових!) виборах. Він полягає в тому, щоби всих кандидатів на майбутнього лідера держави (крім комуністів, регіоналів та скомпрометованих одіозних фігур порошенківсько-яценюківського пулу) зібрати в одне приміщення без вікон, зачинити там без їжі, можливо, навіть зброю дати, і хай вони між собою дебатують, обирають достойнішого, хоч і вбивають один одного! І доки «дим не піде», як то відбувається при виборі папи у старому доброму Ватикані. Хай це буде Тягнибок, Ярош, Білецький, Ляшко, та хоч Вася Пупкін! І ось за того єдиного ми тоді всим суспільством впрягаємося і «розкручуємо» всими можливими силами і методами - готуємо його стати президентом.

Я вже промовчу про метод простий як двері – це коли військові попросять Порошенка просто посунутися і візьмуть владу. Цей спосіб мабуть найкращий, але наше ніжно-демократичне українство штани обробить, коли нас з Москви хтось обізве потім «хунтою» чи з Європи – «фашистами»…

Ось такі методи, коли дуже коротко, я пропоную нашому суспільству – їх можна використати поодинці, можна всі разом. Але проігнорувати і знову чекати манни з неба під час чергових виборів у звичайному, заяложеному форматі – як на мене, можи бути смерти подібно…

Яромисл ІВАЩЕНКО, jaromysl@gmail.com