В останньому нашому шкандалі вселенського масштабу фігурує сума у 100 млн долярів. Може відкриється більша сума, може ця відчутно завищена, не знаю, але поки що так.
При тому, наскільки зрозумів, це не з держави витягнуто, а це все відкати від клієнтів.
Натомість хочу нагадати, що вартість одного "рафаля" складає десь 120 млн євро. Голого лише літака, бо з усим обвісом і всим іншим причандаллям він тягне значно за 200 млн. І таких літаків хочуть купити сотню! При тому, що завалити таку дорогущу цяцьку оркам зовсім не буде коштувати аж таких надзусиль.
Але нашим посполитим зараз вбили в мізки (і про це кажуть опитування!), що у нас проблема номер 1 зараз - це корупція. Ні, не війна, а саме корупція! Війну можна поки закинути на антресоль, або віддати Путіну-Трампу, хай вони то розгрібають, а у нас знову "плівки" і новий захопливий шкандаль. Так?
Звичайно, що пропаганда ворога ці пріоритети й настрої всими силами буде підтримувати й розганяти (і я це розумію, бо й сам би так робив). Допоможе в цій святій справі й сивочолий наш Святий Петро, бо давно з ним в одній упряжці працює проти України.
Ми всі (ну, майже) хочемо бути в Европі і всі, за законами юнацького максималізму, хочемо, аби корупції у нас не було зовсім. Як у тому раю, що єговісти нам у своїх агітках малюють. Але згадайте лишень, що в омріяній вами Европі зараз сидить за корупцію (!) колишній президент Саркозі. А що витворяв колишній канцлер Шредер, нагадати?
Ні, я не пропоную закрити очі на всю цю гниль на самій нашій горі - всі причетні мають бути схоплені з руку і, за законами війни, скарані на горло. Якщо сам Зе це кришував і мав з того зиск (і це буде доведено), то і його треба покарати - може також на горло. У що би нам потім не вилилися нові вибори, бо це буде бійня ще та... Але карати треба.
Все ж може давайте зараз трохи заспокоїмося, може давайте припинимо посипати голову попелом і роздряпувати рани, потішаючи Кремль і випромінюючи на Захід суцільну зневіру й всепропальство? Може таки дамо НАБУ спокійно в тому всьому розібратися і не будемо розгойдувати країну перед обличчям смертельної небезпеки, що нависає зі сходу?
Один гебіст, тобто кшатрий, інший барига, тобто вайш'я. Перший чудово розуміє другого, дурачить і довгі місяці водить за носа. Другий ніяк не годен зрозуміти, як це перший може відмовитися від такого вигідного "діла", а вперто стоїть на своєму і хоче воювати.
Це зайвий раз доводить, що коли державою керує барига, вайш'я, представник нижчої варни, держава посиплеться. Бо це не його функція за визначенням.
Бо кібернетики добре знають: вища система може зрозуміти і керувати нижчою, натомість нижча нізащо не зрозуміє вищу.
При демократії плебс переважно саме й обирає вайш'їв, бо ті мають гроші і, відповідно, можливість оболванити плебс через ЗМІ.
До речі, у нас теж такий один рветься знову до влади...
Більшість дивиться на нинішню напругу навкруги України в контексті протистояння між США і Московією. Зовсім недалекі бачать тут лише конфлікт між Україною і Московією, а Штати ніби намагаються нас захистити від лихого сусіда - але що з таких візьмеш... Я би подивився на більш ширший контекст. При тому глобально-геополітичний контекст.
Зараз невпинно розгоряється, а невдовзі досягне гарячої стадії поєдинок за світове панування у протистоянні між США і Китаєм. Саме ці дві потуги скоро схоплять одна другу за горлянки. Ми всі розуміємо, що в тому поєдинку Московія пряму участь не братиме, але вона буде дуже солодким бонусом для однієї з потуг.
Для якої?
Назовні ми бачимо, як Путін показує зуби колективному Заходу, очоленому США, і заграє, виляючи хвостом, перед Пекіном. Але ми також бачимо, що Пекін перед Москвою не надто стелеться і розкриває обійми. Не вірить дядечко Сі дядечку Пу і правильно робить. Навіть коли дядечко Пу й щиро хоче дружити з імператором Піднебесної. Китайська цивілізація нараховує не одне тисячоліття і тамтешні мудреці не схильні так запросто повестися на мульку "русскій с кітайцем - братья навєк". Вони знають, що в потрібну мить Московія може вставити кинджал у спину. Але все це не виключає того, що Китай буде користатися природніми ресурсами РФ та "освоювати" тихою сапою Сибір і Далекий Схід.
Навіть коли дядечко Пу й радий би дружити з Піднебесною, однак він не вічний. Натомість вся еліта РФії і всі потенційни наступники Путіна тримають свої грошики на Заході, там навчають своїх дітей і там мають "хатинки". Це все з Пекіна добре видно.
Московська еліта все ж не насільки тупа, щоби не знати золоте правило - дружити треба через сусіда. І тому з Китаєм аж такої щирої дружби не вийде, бо мають вони кілька тисяч кілометрів спільного кордону і краєм вуха все ж чули про територіяльні претензії Китаю до північного сусіда.
Можна також довго говорити про значно ближчу релігійну і ментальну відстань московитів до европейців/американців, ніж до китайців. Бо попри негативне ставлення московитів до західного способу життя, китайський спосіб майже незбагнений - бо "восток дєло тонкоє".
Тому сам Бог велів московитам у майбутній битві виступити на боці Штатів. Це непогано розуміють еліти як московські, так і американські.
Але існує одне "але". Є одна держава, котра є занозою в дупі Вашинґтона і кісткою в горлі Москви і не дає їм злитися в екстазі. Ця держава наша з вами.
Вашинґтон не може так просто відкараскатися від нас і подарувати Україну Пу, бо все ж демократична країна, бо міжнародне право, бо Будапештський меморандум, бо вибори на носі і т. д. і т. д. А після Афганістану здати безславно ще й Україну на розпотрошення Путіну... Хто після такого їх буде поважати?
Натомість наші европейські й натівські амбіції не дають спокою Кремлю. Це для них просто образа, коли "матєрь городов русскіх" опиниться в руках "супостата". Щоправда, існування окремої держави України взагалі є образою для московських царів, але то таке, бо імперська "спєсь" повільно, але все ж вивітрюється. Також особисто для Путіна, схоже, не останнє значення має час підльоту гіпотетичних американських ракет з України до Кремля, але то особиста параноя царя Пу - ну хоче він прожити ще років 50, що поробиш.
І ось їм треба щось придумати навколо України, аби й вівці були цілі, й вовки ситі... І тому їде директор ЦРУ в Москву і сидить там кілька днів, щось перетираючи з Кремлем. Вам взагалі не дивні такі візити очільників спецслужб при майже передвоєнній взаємній риториці?
І вони, схоже щось таки надумали. Бо ще в листопаді пробайденівські помийки (котрі раніше були солідними ЗМІ) розпочали безпрецедентну інформаційну істерію "путіннападе", котра лише наростала. Синхронно це підтримав московський цар, котрий почав рухати своїх солдафонів та залізяччя до нашого кордону. Це також підтримали всі союзники Штатів, евакуюючи працівників посольств і наганяючи таким чином передвоєнного жаху. Кумедно спостерігати було, як радник Байдена Джейк Салліван, котрий завжди був промосковським, раптом включився в загальний хор антимосковської істерії. Або поспостерігайте, як реагують у Москві і речники Путіна, і його телепомийки на психоз із Вашинґтона. Спокійно й поблажливо, як у тому відомому ще совковому анекдоті, коли у вуйка запитують, а чи правда, що у нього гармата в хліві стоїть: "Та брешуть люди...". А ще познайомтеся з останньою розмовою Путіна з Байденом - розмова була недовгою, але Україна там стояла не на першомі місці і не на сьомому - так, згадали мимоходом, але не більше. Тобте все переконливо говорить про закулісні домовленості Москви з Вашинґтоном.
Всі адекватні військові експерти говорять, що з такими силами широкомасштабно атакувати Україну вже неможливо, а, отже, все це понти і розводняк. Адо того ще й на початку весни, коли на Донбасі вже неймовірне болото і танки просто загрузають у багні пачками. І це ґрунтовно аналізує і розкладає по поличках Іларіонов, чиє відео я подаю нижче і настійно раджу передивитися.
Для чого, спитаєте, всі ці коштовні танці з бубоном? А все для того, аби замирити Москву з Вашинґтоном. Коштом України, виходить. Тобто коштом пацифікації України за допомогою Мінського договорняка, що Путін розписав свого часу на коліні і Порошенко то подав своїм посполитим як "перемогу". Бо коли забгають нам автономне утворення ЛДНР, то ні про яке НАТО тоді й мови не буде, що й потрібно обом шулерам, що вишукано намагаються обіграти нас "в чотири руки". І про Крим тоді теж можемо забути назавжди. Бо коли почнемо нагадувати "гарантам", то знову "путіннападе", а кому таке треба...
І все це задля майбутньої міцної дружби Івана з Джоном проти східного Дракона, що стрімко набирає силу. Я так собі гадаю.
П.Н. До речі, зверніть увагу, які країни не евакуйовували посольств з Києва. Зокрема цього не робили Туреччина, Литва, Польща... Це про те, з ким нам варто дружити.
Ми, українці, лютуємо, що різні ахмєтови в 14-му році бігали до Суркова і динерів, аби врятувати їхні бізнеси? Що наші співуни їздять в Рашку, а наш плебс валить на концерти московських співунів?
Ми обурюємося, що жирні німці-бюргери не покарають Пуйла за всі його художества, не допомагають такій лапочці проєвропейській Україні, а натомість ладні разом з Путлєром робити ґешефт?
Ха! А ви краще подивіться на поляків. На тих, котрі свого часу зробили свою «Солідарношч» і билися як леви проти червоної чуми!
В цьому інтерв'ю представниця одної зі знакових династій тієї профспілки, яка була в перших рядах «Студентської солідарности», розповідає про нинішній і тодішній, десятилітньої давности, стан справ у керівництві таких гонорових поляків. Одна (лівіша) половина польської еліти за допомогою путінського Кремля знищила іншу (правішу) частину еліти і ні ґуґу! (Хто ще вірить у ту офіційну казочку, що ніби урядовий літак під Смоленськом просто упав і розбився, передивіться серію відео Марка Солоніна на його каналі. Всі сумніви, що там був таки вибух, розсіються як туман).
Так ось, ПіС на чолі з братом загиблого президента Леха Качинського зараз сидить тихо, дихає в дві дірочки і не дістає Пуйла на предмет: "А коли ж московити вже закінчать свої розслідування?" І не добивається незалежного розслідування тієї трагедії!
Спитаєте «чому»? Бо бояться! Вони не вірять у падіння літака (що їхні ліві опоненти, котрі з Пуйлом то все й організували, звичайно ж люто заперечують, а тих, хто піднімає публічно ще це питання, висміюють, як адептів «теорії змови»), але їм страшно, що суд може довести спланований вибух у літаку! Бо що ж тоді робити? Оголошувати війну Путіну? Розривати дипломатичні стосунки? Згортати економічні відносини? Так воно якось тойво… Краще вже забути цинічне знищення половини польської еліти, але мати з Пуйлом взаємовигідний гендель… Бо нажива - то святе!
Вже всі відмітилися про нашумілого останнього часу Навального і я теж хотів дещо додати до загальної картини.
Отже, як я зрозумів, серед українського патріотично-націоналістичного середовища панує думка про цього персонажа, що він таке ж саме «ло-ло-ло», як і Путін. Тобто обидва імперці й коли раптом Навальний отримає посаду президента, то нічого не зміниться у взаєминах з Україною, що «Крим – це не бутерброд» і що в риториці його, коли він був у націоналістичній організації, проскакували великодержавні і навіть більше – расистсько-ксенофобні вирази. Отже, московити, мовляв, хай самі із собою розбираються, а ми будемо тихо ненавидіти обох, бо ж «москалі всі однакові».
Недалека позиція, як на мене. Навіть більше – позиція страуса.
Я, звісно, не вважаю за потрібне закохуватися в Навального чи вважати його якимсь рятівником чи то Московії, чи то України. Україну зможуть порятувати лише українці. Я навіть не хочу брати до уваги, що його батько етнічний українець, виріс в Україні і сам Олексій аж до Чорнорбильської катастрофи влітку жив у селі біля Чорнобиля. Це не аргумент, бо бувають такі етнічні українці в Московії, що й московит проти них – майже як рідний брат. Але розказувати, що він не різниться з Пуйлом – ну це занадто, як на мене.
Можна ще якось обговорювати позицію Корчинського (він любить гратися в парадокси, такий пунктик у нього), що ліберальна Московія нам шкідлива, оскільки тоді її припинить гнобити і частувати санкціями США і загалом Захід, а, отже, вона розквітне. Може й припинить. Але сподіватися, що ці санкції можуть убити Рашку – як на мене, наївно. Не принесуть серйозної шкоди Московії ніякі санкції, при тому лише з боку Заходу, як не убили ніякі санкції малесеньку і позбавлену ресурсів КНДР.
Московію можуть знищити лише внутрішні чинники – серйозна політична й економічна криза та дезінтеграція аж до розвалу. І саме цьому може посприяти прихід до влади лібералів. Психологія московитів самодержавно-інфантильна і коли їм дають реальне право вибору і економічну свободу, вони не знають, що з ним робити, тоді імперію починає ковбасити й лихоманити. Це було і в 1917-му, і в 90-х роках за Єльцина. А це саме те, що нам і потрібно.
Між нами кажучи, Україна й сама може вилізти з нинішньої ями лише коли посуне демолібералів (хоча це окрема тема розмови), але в московитів це значно яскравіше.
Навальному багато дорікають за фразу, що Крим, мовляв, це не бутерброд, аби його туди-сюди віддавати. Українці, а як ви хотіли? Аби цей персонаж задекларував передачу півострова і налаштував проти себе по-«кримнашівськи» налаштований електорат? Аби Пуйло йому негайно вліпив термін за сепаратизм? Аби Навальний був більшим патріотом України, ніж ви, які задурно віддали Крим у 2014-му? Такого не буде, але принаймні якісь переговори вже можна буде вести на цю тему, чого при Путіні взагалі мріяти неможливо. Це щонайменше.
Натомість Навальний чітко говорить про те, що припинить фінансування й військову допомогу Лугандону і виведе звідти «відпускників». То хіба це нам не потрібно?
Стратегією України має бути розвал Московської імперії, а для цього ми маємо забивати клинки у всі щілини, котрі лише бачимо в тілі Рашки: національні, релігійні, ідеологічні тощо. Московія Навального і Московія Путіна достатньо ідеологічно відрізняються одна від одної, аби ми заганяли туди свої клинки вносили розколи. А розказувати, що «всі москалі однакові», - це не від великого розуму.
Кілька разів чув від високопоставлених порохоботів, що співпрацю з лугандонами і поставки їм газу/електроенергії ні в якому разі не можна припиняти, бо в Маріуполь ці ресурси постачаються з Лугандону.
Я спробував розібратися.
Виявилося, що є газогін в Маріуполь з Краматорська і він жодним чином не пролягає по території ОРДЛО. Скоріше всього він не може пропустити необхідну кількість газу.
Але. Через територію підконтрольної нам північної Луганщини проходить магістральний газогін, котрий постачає газ практично на весь Північний Кавказ і Кубань. То невже не можна при нагальній потребі і, маючи в руках такий козир, примусити москалів подати невелику кількість газу (і електроенергії!) безпосередньо на Маріуполь з території Московії?
Звичайно, можливо я і дилетант у деяких технічних питаннях. Але де я не правий?
Це неповний список ольгінських ботів. Вони не тупі, а дуже хитрі. Вони завели собі купу друзів і зайшли в багато спільнот. Косять під українців-патріотів. Постять ніби якусь туфту, то машинки, то котик-собачки, то щось зі "свого" міста, якісь новини.
Але періодично вставляють дезу, наприклад про те, що малазійський Боїнг збив наш СУ-25 чи те, що Крим блокує ІДІЛ під виглядом татар...
Вирахувати їх вдалося тим, що вони за півдня косяком (за чиєюсь командою) попросилися в одну зі спільнот, яка, проаналізувавши їхні профілі, зовсім би не мала бути їм цікава.
Потім, за кілька днів, також разом, тихенько її покинули, коли одному з них натякнули, що ми про них дещо здогадуємося.
Але це явно не всі, таких ще багато! Вивчайте їхній стиль і будьте пильними!
Не дайте їм втертися в довіру!
Valentina Golubhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100006885180242&fref=pb_other
Irina Simonenkohttps://www.facebook.com/profile.php?id=100007412267760&fref=nf
Artem Kushninhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100008403674019&fref=ts
Ruslana Shvetshttps://www.facebook.com/profile.php?id=100004822778367&fref=ts
Никита Юшкоhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100007165932873&fref=ts
Юлія Ковтунhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100007172835976&fref=ts
Marfa Novakhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100008063238904&fref=ts
Anatoliy Kovalenkohttps://www.facebook.com/profile.php?id=100006319028248&fref=nf
Dmitro Shevchukhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100006320617984&fref=ts
Кира Рібалкоhttps://www.facebook.com/kirrybalko?fref=ts
Alena Voytenkohttps://www.facebook.com/alevoytenko?fref=ts
Orest Petrenkohttps://www.facebook.com/profile.php?id=100005416849307&fref=ts
Анастасія Гончарукhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100007124056326&fref=ts
Борис Островскійhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100007640148794&fref=ts
Kirill Salamatinhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100008473898768
Василь Сліпченкоhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100009404020245&fref=ts
Yury Zhukhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100005600055667&fref=ts
Konstantin Doroshenko https://www.facebook.com/profile.php?id=100006200778854
Михаил Бондаренко https://www.facebook.com/profile.php?id=100010304790283&fref=pb_other
Микита Єременкоhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100009067502565
Назар Шевченкоhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100009105274376
Daniil Kucherenahttps://www.facebook.com/profile.php?id=100007285067015
Stepan Glushkohttps://www.facebook.com/stepglushko
Александр Олейникhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100009766479277
Maksim Kucherenkohttps://www.facebook.com/profile.php?id=100008048146752
Владислава Крамаренкоhttps://www.facebook.com/vladislavakramarenko
Олександр Бабичhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100009583101219
Kirilo Rivkohttps://www.facebook.com/kirrivko
Artem Gavrilenkohttps://www.facebook.com/profile.php?id=100006319024571
Іна Гузе https://www.facebook.com/profile.php?id=100009447007732&fref=ts
Viktoria Lyah https://www.facebook.com/profile.php?id=100008130676534&fref=ts
Петро Шевчук https://www.facebook.com/profile.php?id=100006653145628
Ирина Кулик https://www.facebook.com/profile.php?id=100009097046352&fref=ts
Звичайно, Штати нам наразі партнер, а Московія - ворог. Це в нашому нинішньому стані не обговорюється.
Але задумаймося, чи не відривання Косова свого часу у Сербії і безпрецедентне створення другої албанської держави надихнуло Путіна до походу на Крим?
Чи не агресія проти Авганістану і зовсім вже безглузде знищення Іраку переконало Путіна, що зараз, хто має силу, за тим і правда?
Чи не постійне "кришування" Вашингтоном всих "художеств" Ізраїлю проти Лівану, Сирії та Палестини з відбираннях їхніх територій дало карт-бланш Кремлю на подібні "художества" в Грузії та Україні?
Я сьогодні не закликаю сваритися з США, але дайте собі відповідь, може і наш "стратегічний партнер" теж винен у нашому нинішньому стані? Може Америці, як світовому жандарму варто поводитися обачніше, може не займатися "кумівством" і каранням тих, хто не подобається?
І може Україні не варто так запопадливо заглядати в рота черговому благодійнику, виконуючи всі його забаганки?
Лише вчора дізнався, що москалі ще восени зліпили стрічку про мене і РУНВіру. Хороший фільм, наполовину брехливий, але то таке... Москалі б не були москалями.
Єдине прикро, що поставили нас на один гектар з одіозними алілуйщиками Аделаджею та Мунтяном. Навіщо ж так?
Дивіться про нас:
Це вже друга стрічка, в якій москалі досліджують РУНВіру (першу дивіться тут, з 5-ї хв), а, отже, вона для них зовсім не байдужа. Вони шкірою відчувають її потенціал і небезпеку для їхньої Орди.
Правильно відчувають...
Сумно лише, що лохуваті хохли РУНВіру, створену для них Пророком України і новітнім Генієм Людства Левом Силенком, впритул не хочуть помічати...
Ось вже трохи
більше року триває війна на Донбасі, а в цілому українська революція і вслід за
нею криза світової архітектури безпеки мають уже півторарічну історію. Події
розвивалися стрімко, але зараз в період затишшя, має сенс подивитися на
найближче минуле у часовій перспективі для визначення стратегії і тактики
гравців, що так чи інакше впливають на події навколо України, адже розуміння
інтересів і ресурсів сторін - необхідна умова для вибудовування власної
адекватної стратегії.
Спочатку
загальну тезу, вірну як для США, як для Московії, так і для ЄС. Ніхто, не
очікував Майдан-2 в тому вигляді, в якому він стався. Американці,
наприклад виходили з осінніх опитувань 2013 року, які показували повну
деполітизацію українського суспільства. Ті
країни ЄС, які мали справу з Україною (насамперед Німеччина), розглядали Майдан
як повторення 2004 року - спільність людей навколо політичної сили опозиційних
партій, якими можна керувати відповідно своїм цілям і завданням. Ні
ЄС, ні США не розуміли, що в Києві вперше на пострадянському просторі
громадянське суспільство саме стало політичним суб'єктом. Це
громадянське суспільство було вороже як усим політичним силам зразка 2013 року
(включаючи формально опозиційні партії), так і системі євробюрократії. Проблемою
ЄС у грудні - лютому 2013-2014 року стала відсутність контрагента - партнера в
переговорах. Вони
намагалися використовувати як переговірників Яценюка і Кличка, але ці особи просто
не володіли реальним мандатом Майдану, а значить і не могли впливати на події
20-22 лютого. При
цьому, іронія в тому, що московське керівництво щиро вважало, що Майдан -
справа рук західних спецслужб, бо іншого пояснення появи такого громадського
руху вони знайти просто не могли в рамках своєї картини світу «вертикальної»
зачистки всіх незалежних громадянських рухів усередині самої Московії (автор
залишає за дужками варіант, коли Московія розігрувала карту Майдану спочатку,
підігріваючи проєвропейські настрої в Україні, щоб через керований хаос досягти
більш вигідних позицій в контексті повістки 2014-2015. Цей варіант ми неодноразово
розглядали на «Хвилі»).
Повернемося до США. На
кінець 2013 року Україна, за визнанням самих американців, не те, щоб не
перебувала на порядку денному, але навіть не була на «екрані комп'ютера». Як
би не було прикро українцям і московитам до 2014 року, регіон Східної Європи
взагалі не входив в американську актуальну політику - їх набагато більше
хвилював той же Близький Схід. На
практиці це означало, що у Штатів не було стратегічного бачення бажаного
розвитку регіону, і вся Східна політика була віддана інститутам ЄС і НАТО, про
результат діяльності яких буде пізніше. Тому,
коли вибухнула криза, американці просто діяли за стандартною схемою: заяви
підтримки руху загальногромадянського протесту, вимога невтручання третіх країн
в українські справи. Останнє
послужило додатковим каталізатором для агресії Московії, але для українців
важливо розуміти, що спочатку Штати не збиралися провокувати Московію, а вже
тим більше йти з нею на конфлікт. У
відсутності продуманої стратегії, практично всі дії США в 2014 році були
адаптивною політикою - реакцією на московські кроки. Стратегії
у США немає і сьогодні, що й обумовлює їх генеральну слабкість в регіоні. Тактично,
вони намагаються натиснути на Московію, з тією метою, щоб вона «одумалася» і
хоча б формально повернулася до старого формату відносин.
Висновок:
у Штатів апріорі є можливості впливати на регіон, але немає розуміння як саме
вони повинні впливати, є ресурси, але немає цілей, крім однієї.
А
мета, як би неприємно було Україні, така: найбільше США (як і ЄС) не хочуть
поразки Московії, яка призвела б до розвалу країни. Проблема полягає в
глобальній безпеці. Протягом
останнього року весь регіон Близького Сходу і Центральної Азії прискореними
темпами занурювався в хаос - американці йдуть з Афганістану, ісламісти різних
мастей воюють один з одним. Центральноазійські
авторитарні режими з їх корупцією, бандитизмом і свавіллям силовиків
переповнені молодим, безробітним населенням, у якого об'єктивно дуже мало
перспектив - ідеальне середовище для тероризму і радикальної пропаганди. Регіон
вже перетворюється на світову чорну діру - джерело хаосу, наркотрафіку та
тероризму, а розпад Московії прискорить центральноазійську кризу (економіка
регіону зав'язана на мігрантів і московські ринки).
Іншими
словами, світова безпеку і так стоїть перед проблемою, яка не має рішення. І
в цих умовах розпад 140-мільйонної країни з неконтрольованим ядерним арсеналом
- страшний сон будь-якого західного політика. А
поразка путінської Московії в Україні, без «збереження обличчя» до такого
розпаду неминуче призведе, адже весь нинішній соціально політичний консенсус
усередині країни заснований на бартері «жахливе життя в обмін на почуття
національної гордості». Більше
населенню московській еліті просто нічого запропонувати - все поцуплено. Московське
внутрішнє життя вже некероване (останні демарші Кадирова виразно це свідчать) і
зовнішнє приниження запустить сценарій 1917 року, головна риса якого -
непередбачуваність і невідомість. Об'єктивно,
вирішення «проблеми Московії», вимагає такої кількості фінансових, політичних і
людських ресурсів, які Захід не готовий витрачати. У
певному сенсі, РФ потрібна програма, порівнянна з денацифікацією і
реконструкцією Німеччини після II світової війни, яка включала б:
1)
комплекс заходів економічної підтримки: по-простому, територію Московії треба
комусь годувати, інакше центральноазійський тероризм здасться дитячими
пустощами.
2)
забезпечення безпеки на її території - якийсь міжнародний миротворчий
контингент, який би прикривав «умовно демократичний уряд».
Західні
політики просто не в змозі пояснити своєму населенню такі витрати. Тому,
незважаючи на всі розмови і демарші, реальні кроки щодо стримування Московії в
Україні дуже скромні.
Тепер про ЄС,
точніше кажучи, про Німеччину. Саме Німеччина і
РФ запустили всю нинішню кризу. Як
видається, на кінець 2013 року між цими гравцями склався своєрідний консенсус
про розподіл українського ринку на дві частини. Під цю справу
Януковичем була зірвана асоціація з ЄС. Далі
очікувалося, що почнеться розкол країни, з перспективою федералізації, з
можливістю орієнтації на різні економічні блоки. Завадив цьому сценарію фактор
X - Майдан. Майдан
виявився непідконтрольним і скинув Януковича, вперше заявивши про суб'єктність
українського громадянського суспільства. У
підсумку ЄС опинився в ситуації вимушеної конфронтації з РФ, конфронтації, якої
він не хотів і на яку він не знає як реагувати, окрім як повторюючи мантри про
«необхідність мирного діалогу». Стара
стратегія - чисто економічна й політична, - у якій Україна була просто об'єктом
для економічного поділу між більш сильними державами, пішла в минуле, а нової
стратегії у ЄС немає. Адже
нова стратегія повинна відповісти на найважливіше питання - «що робити з Московією?»
Висновок:
Європа хоче закінчити конфронтацію з Московією, оскільки остання не входила в
її плани, а готовности використовувати ресурси безпеки у європейських політиків
не спостерігається. План мінімум -
підтримка «мінського статус-кво». В
ідеалі - заміна Путіна на прийнятного політика, і збереження за Московією
функції опори безпеки в центральноазійському регіоні.
Нарешті
про Московію. На
відміну від попередніх двох учасників, у Путіна є як зовнішня стратегія, так і
набір тактик. Стратегічно
він прагне повернутися в 1945 рік, коли Великі Держави малювали в Ялті кордони
і вирішували долі народів. Тому,
Майдан 2014 року, суспільство вільних людей, - екзистенційний ворог московського
президента, що ставить на перше місце своє право розпоряджатися долями всих
усередині своєї зони впливу. Не
дивно, що реакцією на перший акт самостійної політичної волі Майдану - стала
військова агресія. Тактичну
зброю Путіна - поєднання інноваційної пропаганди (мабуть вперше в історії ми
дійсно маємо справу з інформаційною зброєю в прямому сенсі слова), гібридної
війни і шантажу ядерною зброєю. На перший погляд -
вищеописане виглядає логічним. Насправді,
не так. За
минулі 70 років світ змінився, навіть при бажанні просто нікому на Заході
сідати з Путіним за «ялтинський стіл». Це
ілюзія, яка не перестає бути такою від того, що в неї вірить московське
керівництво. Більше
того, стратегічно Московія не в змозі конкурувати із Заходом: не може 1%
світового ВВП конкурувати з 50%. Заради
своєї ілюзії Путін веде Московію до самознищення, але принаймні він точно знає,
чого хоче, отримуючи тим самим стратегічну перевагу. На
щастя України, московський президент допустив одну фатальну помилку, яка не
дозволяє Європі та США домовитися з РФ за рахунок України. Помилка
полягає у включенні Криму до складу Московської Федерації. Якби
був би реалізований «абхазький сценарій», то вже давно був би мир. Постмайданні
політики в Мінську показали, що вони готові здавати території у вигляді
«федеративної реформи», Європа дала на це свою згоду. Але
ось визнати анексію Європа не може - це порушення основи європейського світу:
«У Європі кордони не змінюються за допомогою агресій». Вивести
ж Крим зі складу РФ Путін не може, з описаних вище причин - а значить конфлікт
триватиме, і Україна отримує головний ресурс - час.
Висновок:
Московія не може не продовжувати конфлікт доти, доки вона не досягне ситуації
«почесного миру» в розумінні московського президента. Цей
сценарій принципово неможливо втілити, тому уповільнений конфлікт з періодами
загострень на Сході залишатиметься частиною української реальности.
Тепер
про Україну. Найкраще
становище країни характеризує приказка «криза - це і небезпека, і можливість
одночасно». Можливість
відкрита тільки для однієї групи людей - українського громадянського
суспільства, і тих реформаторів, які прагнуть вибудовувати принципово нову
систему відносин у регіоні. З
аналізу мотивацій попередніх гравців можна зробити ряд важливих висновків. По-перше,
щоб стати партнером Заходу, іншими словами отримати доступ до його ресурсів не
в якості прохача, Україна повинна запропонувати цьому умовному Заходу щось
цінне. По-друге,
головною цінністю зараз є безпека в Східній Європі аж до Уралу. Відповідно,
наївні мрії багатьох українських співгромадян «відгородитися від Московії і
почати жити добре» - нездійсненні. Україна
тільки тоді стане повноцінним союзником США і ЄС, коли запропонує їм себе в
якості гаранта безпеки - наглядача за порядком на території постпутінської Московії.
Сюди
входить і інтеграція московського населення в європейські цінності, і руйнування
наслідків роботи пропагандистської машини Кремля, і підтримку певного
економічного рівня розвитку. Це
брудна, неприємна і дорога робота, але саме на неї і є попит. Якщо
Україна не покаже себе здатною в перспективі вирішити московський хаос, у її
західних партнерів буде продовжувати залишатися мотивація домовлятися з Путіним
або будь-яким іншим московським політиком, що для України є неприйнятним. А
показати себе здатною на таку роботу Україна може тільки вирішивши такі ж
проблеми всередині своєї країни. Успішна
модернізація сорокамільйонної країни - той аргумент, який може змусити США і ЄС
визнати нову роль України, а саме заміну Московії в архітектурі міжнародної
безпеки. Тому
вже зараз необхідно почати процеси кардинального перелаштування політичних,
економічних і соціальних інститутів в країні, а також приходу до влади людей,
які усвідомлюють описані виклики і готові їх вирішувати.
Події
в Україні в 2013-2014 рр. стали втіленням тези історика Ахієзера: «Історія - це
вулкан, який іноді здається згаслим, присипляючи пильність людей, що живуть
навколо нього, але іноді він оживає, руйнуючи все живе, перш ніж люди встигнуть
зрозуміти, що сталося». Раптовість
і непередбачуваність Майдану стали «чорним лебедем», що запустив маховик
руйнації всього пострадянського світопорядку. Тільки
віддаючи собі звіт в масштабі й суті подій, і не будуючи ілюзій щодо свого
нинішнього статусу і ролі, Україна зможе вийти переможцем у війні за майбутнє,
що почалася в грудні 2013-го на Майдані.
Обом їм дуже корисний чиряк Лугандонії. Їм обом потрібна там ні війна, ні мир, а щось середнє, млявоприсутнє.
Бо коли той чиряк буде видалено, то Путіна завалять за нездатність "рускіймір" розширювати. Бо тоді життя в Україні налагодиться і у нього не залишиться аргументів лякати своїх посполитих, мовляв, не повставайте, бо "будєт как на Українє".
А у Порошенка не залишиться аргументів лякати своїх посполитих на
кшталт "Сидіть тихо, бо Путіннападе" і його тоді просто знищить
Український народ за "все хороше"...
Канал «ICTV» на тлі безконечних російських «мілітарі-серіалів» показав і щось варте уваги в програмі «Цивільна оборона». Йшлося про нинішній етап протистояння Кремля Заходу. У цьому дійсно є щось парадоксальне. На тлі шаленої антизахідної риторики керівний прошарок Росії вже давно емігрував на захід своїм потомством (а отже й грошима). Обидві дочки Путіна живуть у Європі, востаннє їх бачили в Нідерландах. Там же діти Сєчина, три дочки віце-спікера Держдуми Железняка давно покинули Росію й живуть у Швейцарії й Англії (що не заважає Железняку регулярно бризкати слиною на «клятий Захід»). Син уповноваженого з прав дитини РФ Астахова — на Заході. Син прем’єра Д.Медведєва збирається вчитися в Масачусетському університеті (США). Син полум’яної депутатки Держдуми Мізуліної, яка не втомлюється боротися проти «розтлінної Гейропи», працює в Бельгії, в самому серці цього «содому». Діти колишнього міністра освіти РФ Фурсенка живуть у США. Дочка міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова народилася в США (коли тато працював у представництві Росії), там вчилася й там залишилася. Дівчина ледве говорить російською (за непотрібністю, мабуть, з батьком спілкується англійською).
Якщо Захід такий поганий, то чому вони всі туди емігрують своїми сім’ями? Зате дітям простих росіян відкрита дорога зі зброєю до України, звідки вони повертаються в трунах, якщо взагалі хтось поклопочеться про їхні останки.
Така подвійна гра відбувається не вперше в російській історії. Досі переконані сталіністи дуже бентежаться, коли їх запитують, чому дочка Сталіна Світлана Аллілуєва втекла з країни робітників і селян. Микита Хрущов обіцяв американцям «закопати США» в змаганні соціально-економічних систем, а нині його син — громадянин США. На Заході живуть і внуки Юрія Андропова.
1.
Не поддаваться на активно освещаемые в СМИ ожидания действий западных стран и их правительств. Огромное количество времени и энергии
уходит на мониторинг того чего сказала Меркель или когда дадут оружие.
Украинское правительство и МИД подыгрывают в этой игре и этим
оправдывают своё бездействие. Внушите себе что никакой помощи нет и не
будет. Рассчитывайте только и исключительно на свои силы. Это поможет
сфокусироваться на главном. И тогда если помощь придёт - это будет
приятным сюрпризом, а не долгими месяцами напрасных ожиданий и разочарования. Просто забудьте про Запад и перестаньте тратить время на
пустое, активно обсуждая кто чего сказал и кто чего пообещал.
2.
Перестаньте также тратить свою энергию на то, что происходит в России.
Вспомните тот пустой энтузиазм, с которым все наблюдали падение курса
рубля и цен на нефть. В то же самое время Украина продолжала терять свои
территории. Мордор нельзя переубедить. Им ничего нельзя доказать.
Надежды на то, что там произойдёт Майдан или кремлёвский переворот -
напрасны. Отслеживайте новости, но не истерите по каждому поводу. У них
выстроена совершенная вертикаль власти и спецслужбы и войска будут продолжать выполнять приказы. А эти приказы направлены против вас и
вашего выбора быть свободными людьми. Опять же - если там мнутри этого
тёмного царства что-то изменится и они начнут отводить свои войска -
пусть это лучше будет приятным сюрпризом, а не ожидаемым закономерным
результатом.
3.
Никто за вас не сделает то, что должны вы
сделать сами. Самым главным аргументом в данном конфликте является
военная мощь. Политика - вторична. Необходимо повышать боеспособность
любыми целями и средствами. Самым главным инструментом в этом является
офицерский корпус и гражданские активисты. Не ждите от генералов,
купивших свои должности, никакой поддержки, понимания или качеств
лидера. Берите инициативу в свои руки. Развивайте инициативу у своих
подчинённых. Нарезайте задачу в виде конечной цели, а способы и средства
для достижения её предлагайте выбирать своим подчинённым. И так на
каждом уровне, до сержантского состава. Люди с достаточно развитыми
умственными способностями имеются в наличии, много офицеров на
сержантских и солдатских должностях. Не тратьте время понапрасну,
постоянно тренируйтесь физически, в огневой подготовке и тактически,
создавая некие условные ситуации и отрабатывая методы их решения. Такая
интеллектуальная подготовка в классе или блиндаже - сохранит больше
жизней, чем ничегонеделание в ожидании действий противника.
4.
По уставу ВСУ вы имеете право не выполнять преступный приказ. Приказ, в
котором вам запрещают стрелять в ответ и из-за этого гибнут ваши
товарищи - является преступным. Руководствуйтесь только одним правилом:
"здравый смысл". Если вы можете накрыть колону противника на марше -
уничтожайте. Потому что потом они развернутся, рассредоточатся и будет
намного сложнее их поразить. И они начнут убивать самое ценное что есть у
украинской нации - солдат, защищающих государственность страны, детей,
женщин и стариков. Поэтому молча бездействовать глядя на то, как
противник против вас же и разворачивается, исходя из того что якобы есть
приказ об очередном "перемирии" - есть преступнaя глупость, жертвой
которой станут не толстые люди, разъезжающие по Киеву в лимузинах - а
прежде всего вы сами. Включайте инстинкт самосохранения и здравый смысл.
Обязательно составьте протокол почему принято такое решение,
завизированный несколькими свидетелями. Такая простая бумажка потом
значительно поможет бороться против идиотов из военной прокуратуры.
Самая эффективная и страшная для противника оборона - это не позиционная война, а активная оборона. С проникновением малых групп за
линию фронта. Спорадические, непредсказуемые локальные удары и
контрудары с целью измотать и деморализовать противника. Вам не нужны
решения из Киева для того, чтобы на локальном уровне организовать такие
действия. Если вас хотят сгноить за проявленную инициативу и больше не к
кому обратиться за помощью - обращайтесь лично ко мне. Я их за вас всех
на уши поставлю, подключу все ресурсы. В обиду героев не дадим. Но
инициатива должна происходить от вас - именно вы находитесь на передовой и именно вы рискуете своей жизнью для всеобщего блага.
5.
Гражданские активисты на местах - вы не имеете никакого морального
права разделять общественность на движения, не способствующие достижения
общей цели! Не имеет значения как называется ваша ГО или политическое
движение. Вы обязаны в данной ситуации объединить и организовать людей.
Найти общий язык с руководством и личным составом правоохранительных
органов. Сейчас не время наносить точечные удары или коммерцилизировать
идеалы Революции Достоинства. Потому что получая деньги за вывод людей с
плакатами на улицы (Одесса) или же воруя песок с целью продажи, от чего
падают деревья и губится природа (Харьков) - вы помогаете Путину
ставить эту страну на колени. И никакие флаги или шевроны не являются
оправданием такой бесчестной деятельности. Если вы честные люди,
желающие жить в современной цивилизованной стране - отложите свои
различия в политических взглядах и объединитесь перед лицом смертельной
опасности. Вы несёте ответственность за жизни людей, которых призываете к
гражданским акциям. Посему отряды гражданской самообороны должны быть
организованы и обучены. А если к этому добавить даже минимальное
взаимодействие и кооперацию с правоохранительными органами - среда
обитания вражеских провокаторов и агентов резко станет весьма для них
недружественной и даже опасной. Какие-то проблемы с руководством МВД
на местах, отсутствие с их стороны понимания ситуации, нежелание
кооперировать и даже откровенный саботаж - обращайтесь лично ко мне. Я
буду напрямую докладывать ситуацию руководству в Киев и меры будут
приняты. Потому что таким "деятелям" наплевать не только на жизни
граждан, которым они обязаны служить, но и также на жизни своих
подчинённых.
В заключение ещё раз отмечу. Сейчас все усилия
должны концентрироваться и логически замыкаться только на одно. Создание
высокоэффективной украинской армии. Ожидание каких-то политических
решений, прятание головы в песок, отвергание реальности просиживанием
своей задницы в ресторанах - приведёт к тому, что "грады" будут рваться
там, где вы сейчас сидите и читаете этот текст на экране. Ваш автомобиль
отберут на нужды "ополчения", туда же пойдёт ваш телефон и компьютер,
ваше жильё. И ваши действия будут диктоваться правилами, написанными
Шариковыми из Мордора. Кого тогда вы будете винить? Тогда уже будет
слишком поздно. Я знаю что в это верится с трудом - но победит только
тот, кто исходит из худшего сценария развития событий и рассчитывает
только на свои силы. Давайте начнём это делать не откладывая, не
оглядываясь на Запад и не ожидая ветра перемен с Востока. И тогда всё,
что придёт как дополнительная помощь в этой "не нажизнь а на смерть"
ситуации - для таких сильных и умных людей как вы - будет не более чем
приятным сюрпризом.
Зібрався "добрий молодєц" Владімір воювати зі страшним Чудовиськом Заморським, яке загрожувло його "духовним скрєпам". Взяв він меча і прийшов до його печери:
- Вихаді, супостат, на чєсний бой!
Мовчок. "Добрий молодєц" не заспокоюється:
- Вихаді, Барак Обамич, на бітву, я тєбя убівать буду!
З печери ні звуку. Але Владімір не відступає, продовжує мечем махати:
Так набридли вже ця газова метушня і газові пристрасті...
Моя Вигурівщина (Троєщина) отримує тепло від Київської ТЕЦ-6, яку свого часу повністю перевели на газ. Але ця ТЕЦ майже з усих сторін оточена величезним Броварським лісом, в якому маса сухостою, на землі гниє безліч гілля і навіть порізаного і складеного пристойного лісу!
Я розумію, що для хоча б часткового переходу ТЕЦ на деревину потрібна деяка реконструкція.
Однак я не розумію, невже дешевше возити вугілля з Південної Африки, невже приємніше принижуватися перед московським окупантом і приносити Газпрому надприбутки, аніж вкласти якісь (впевнений, що невеликі!) кошти в реконструкцію, і спалювати те, що просто гниє?!
