Думки вслід черговому гей-параду

Коли дещо вляглися пристрасті після чергового гей-параду і пройшла дещо злість, напишу і я декілька слів про це неподобство разом із висновками.

Як видно, для цієї державки це була визначна подія, ледь не державне свято, мабуть на одному щаблі з 24-м серпня, бо підготувалися ґрунтовно: нагнали тисячі й тисячі поліцаїв з нацгвардійцями, позачиняли кілька станцій метро, так що мені довелося до парку Шевченка підніматися зі станції Олімпійська і дорогою я помітив, що за сотні метрів повиставляли поліцейські пости. Ділянку вулиці Володимирської, де зібралися ще звечора учасники акції «За сімейні цінності» обгородили високими парканами і стіною з поліцаїв. Обшукали, мізки трохи попарили, але пропустили.

 

Бо треба ж прозвітуватися перед «стратегічними партнерами», що ось, гей-парад, мовляв, проведено, як ви й «рекомендували». «Ізвольтє» погладити по голівці тепер.

Блаженні темою свого чергового параду обрали просування законопроєкту №5488, який ініціював сам прем’єр Шмигаль, і котрий передбачає ледве не кримінальну відповідальність за косий погляд у бік цих новітніх «обраних». Тобто цього разу парад йшов не з розмитими вимогами, а з дуже конкретного приводу. І практично в унісон з владою, яка буквально днями почала просувати цей законопроект у Раді. Втім, у підсумковій декларації "маршу" були й інші вимоги, але вони просто перекочували з попередніх таких шабашів. Державка наша забезпечує ЛГБТ повну охорону від противників. Тобто вони, по суті, є єдиною соціяльною група у нас, яка отримує такі привілеї.

Акція ж противників цього неподобства була просвітницькою, підкреслено ненасильницькою, бо і людей зібралося всього кілька сот, і навіщо, зрештою, чіпати лайно, коли смороду потім на весь «цивілізований світ» буде…

 

Оратори говорили, що вся ця неомарксистська тусовка за ґрантові гроші намагається знищити інститут сім'ї як такий, а отже приректи українське суспільство на вимирання. І всі розуміють, що на параді цей єдиний червоно-чорний прапор - це лише мімікрія і прикриття їхніх чорних справ. Хоча більшість цих сопливих мабуть і не в курсі, що вони є лише пішаками у глобальній грі старих дідуганів-неомарксистів Франкфуртської школи, котрі заповзялися переінакшити світ за лекалами більшовиків - але використовуючи цього разу рушійною силою вже не "пролєтар'ят", а ось цих нових нібито "ображених": феміністок, елгебете, а ще негрів у США чи числених іммігрантів на Заході.

 

Насправді елгебете у нас ніхто на державному рівні не ображає, навіть більше, вони мають привілеї - як священні корови в Індії. На побутовому рівні – можливо хтось когось і образив. Але яким чином Закон 5488 це зупинить? Влаштують елгебете-диктатуру і будуть карати за косий погляд у їхній бік? За "мислезлочини" будуть карати по Орвелу? Уведення в дію подібних законів лише збільшить в суспільстві ненависть до цих новітніх "обраних" і ще більше загострить конфлікти на побутовому рівні. Чого й добиваються неомарксисти, бо це зробить цих блаженних ще затятішими «революцьонерами»...

Здорові сили в Україні (не люблю, коли нас називають такими, що виступають за «традиційні сімейні цінності», бо про яку саме традицію йдеться?) зовсім не проти, кого вони там і як люблять у своїх гей-тусовках, і ставляться до них зі співчуттям, як до хворих. Натомість здорові сили проти таких акцій, котрі направленні виключно на пропаганду їхніх "ідєй", а, отже, на залучення у свої ряди здорових людей, а особливо дітей з нестійкою психікою. Бо переважною масовкою на цій дефіляді були дівчатка 16-18 років, котрих сюди затягнули коли не відверто за ґрантові гроші, то задурманивши фемо-пропагандою, мовляв, у жінок менше прав, їх чоловіки ображають тощо. Зовсім не факт що з них хоч половина є лесбійками, але коли вони такими поки що не є, то багато з них такими зробить ця тусовка. Я вже мовчу, що деякі з цих елгебетешників притягнули і своїх дітей, для «правильного», так би мовити, виховання.

 

І хай вони не розказують свої казки, що всі вони нібито такими народилися. Це ВІДВЕРТА БРЕХНЯ. Бо, як відомо, їх, зі збоченнями в сексуальній орієнтації, скрізь і завжди народжувалося біля 1%, натомість в Європі, завдяки масованій пропаганді, їхні тусовки налічують до 15% усього суспільства. І ми всі бачимо, як Європа вимирає, попри дуже високий рівень життя.

Я особисто свого часу, живучи в гуртожитку, мав досвід наполегливої обробки з боку представників елгебете, хоча не раз і чітко заявляв їм, що мені то нецікаво. Тому я знаю, що говорю. Вони завжди займалися «прозелітизмом» як з цільовою агітацією, так і такими ось пропагандистськими акціями.

Хтось мабуть скаже, що ти, мовляв, ображений на них і тому злий на цих таких душечок. Відповім, що зовсім ні, бо моя обробка робилася хоч і нав’язливо місцями, але це мене не особливо дошкуляло, та й цю людину я особисто поважав в іншому житті, оскільки він багато зробив для становлення мене як націоналіста.

Так ось, як бачимо, гомосексуалісти, маючи обмежені можливості розмножуватися, кревно зацікавлені у розширенні своєї тусовки, а, насправді, у розростанні ракової пухлини на тілі суспільства, аби, зрештою, знищити це суспільство, - і вони за масні ґранти із Заходу, як бачимо, це наполегливо роблять...

 

Але повернімося до акції. Кордони поліція виставили так, що ми були досить далеко від шляху проходження цих нездорових. Передбачаючи такий поворот, був виготовлений величезний банер, котрий на вудилищах був піднятий досить високо, так, щоб ланцюги поліцаїв не заважали його прочитати учасникам «маршу». І що ви думаєте? Мусорилі зорієнтувалися і перегородили вулицю тісним рядом своїх автобусів-«цементовозів»! Аби лише не дошкуляти ніжну психіку «священних корів» прочитанням «неправильного» банера!

В шабаші взяла участь «нардепкиня» від «Голосу», така собі Інна Совсун, яка дуже заклопотана темою гендеро-фемо-елгебете. Це та, яка була в уряді Яценюка першою заступницею міністра освіти й науки Сергія Квіта. Очевидно, що вона й фінансувала зі щедрих ґрантів все це збіговисько. Треба відмітити, що вона, як і наступні освітні наші «міністрині» Лілія Гриневич та Ганна Новосад всі пройшли вишкіл у структурах «філантропа» Дж. Сороса, про що відверто говориться на їхніх сторінках у Вікіпедії. І всі вони сповідують убивчу для сім’ї ідеологію гендеро-фемо-елгебете, бо, в іншому випадку, їх би не поставили керувати нашою не в міру «ліберальною» освітою.

В кінці, коли ці блаженні вже давно пройшли повз нас і скупчилися біля станції підземки «Льва Толстого», ми теж свою акцію закінчили і почали розходитися. Але ага! Псарня нас не випускає! Ні в який бік, навіть у протилежний від того збіговиська – у бік станції «Університет»! І нас тримали ще приблизно пів години, нічого не пояснюючи, порушуючи грубо наші права. На питання «Ми затримані?» відповідали, що ні, але й тупо не розступалися. Ось так.

 

Висновок з усього цього доволі невтішний. Як бачимо, всі ми, противники знищення здорового суспільства, що або пройшли Майдан, або воювали за цю державу на сході, для цієї державки або вороги, або мотиви наші вона не може збагнути і тому нас на всяк випадок треба би тримати в клітці. Натомість ці нездорові у цій країні мають всі привілеї, вони вільні, а з прийняттям Закону 5488 взагалі вилізуть на голову.

Не знаю, але починаєш часом задумуватися, а чи за тих ми були на Майдані, коли ось таке тепер розквітає буйним цвітом…

Гомосексуалізм, унісекс - слабкість? – Ні, політика!

Хто так ефективно просуває права сексменів (меншин) на свою популяризацію по всьому світу? Чому у будь-якої політичної опозиції успіхи набагато скромніші, ніж у сексуальної? Чому «об'єктивних» правозахисників зачіпає саме ця тема? Чому на перше місце ставиться сексуальна (моральна) толерантність, а не політична? Як впізнати лобістів сексменів у владних структурах? Останнє запитання не риторичне, бо виходить від виборця.

Хто фінансує у нас гей-рухи-паради? Невже їх так багато, що вистачає «з миру по нитці» - «партійних» внесків? Чи все ж їх небагато, але вони казково багаті і мають владу? Як, взагалі, протягуються толерастні рішення (закони) в законодавчих органах - крізь рубежі з нормально орієнтованих (справжніх) чоловіків і жінок? Або... ?!

Ні, звичайно, можна би було залишити в спокої рожево-блакитних нетрадиціАналів, якби вони клУбилися по-тихому на конспіративних квартирах... Хоча, не в них навіть справа, а в неслабких таких транснаціональних силах, що планомірно витягують цих «Чужих» для нашої культури сексмутантів з підвалів - в цоколі відкритих респектабельних клубів, в рекламну продукцію, часописи, газети та, воістину, «блакитні телевисери» - на огляд і нібито, для «вільного» вибору власних уподобань нашими дітьми, які ще тільки но визначаються на життєвому шляху.

Так, чим же цікава «міфологічним» силам банальна моральна розбещеність? Скоріше їх приваблює змінений психічний стан, у якому перебуває жертва власної вседозволености.

Соціопсихологи сказали би, що психіка «чоловіки»-гомосексуаліста подібна на жіночу. Ну, щонайменше, такий «чоловік» грає роль «слабкої половинки». Не заперечуючи очевидну еволюційну необхідність наявности жіночої психіки, виробленої природою для виживання людського роду, можна з побоюванням констатувати, що деякі її порівняльні особливості, як наприклад, підвищена чутливість і емоційна нестабільність, - є головними відмінними якостями масової та індивідуальної психіки, що мають різні ступені схильности до зовнішнього управління.

Тобто, любителів «покапризувати й поістерити», у тому числі «ніби мужиків», відрізняє підвищена схильність до навіюваности (масова психіка). І закономірно, що для абстрактної влади краще імпульсивні жінки (у більшій масі). І яка спокуса, додати до свого електорату більше вже «НепокоБелиму» частину від колишніх непокірних хлопів!

Просування світовими лобістами такої політики заходить вже так далеко, що пропонуються і впроваджуються процедури юридичної нейтралізації гендерної ідентифікації (наприклад, у США), коли в офіційних документах (метриках) не вказується звична статева приналежність «батька» й «матери», а підмінюється на нейтральне формулювання - «родич».

Але не тільки підсаджування на «голку» гомосексуалізму виконує це завдання. Іншим ефективним фронтом на війні «перевтілення» служить ідеологія унісексу - рівноправности статей, «безоглядна» у своєму пориві на здоровий глузд. Її «патогенність» полягає у спрямованій корекції чоловічого типу психіки до жіночого стану. А крен у бік мужности жінок у такому випадку можна розглядати як небажаний побічний ефект дослідного результату.

Політика унісексу схиляє чоловіків до прояву жіночої психіки, а значить, - психотипу натовпу, нейтралізуючи індивідуальну розсудливість і розкриваючи свідомість для зовнішньої маніпуляції - керування і контролю за індивідуальними й масовими діями, а також нейтралізуючи потенційних революціонерів і політиків, якими у своїй більшості є чоловіки (з відповідною психікою).

Християнська релігія, підсилює цей ефект, нав'язуючи за допомогою психологічних установок - «жіночі» стереотипи мислення й поведінки (безмірне упокорення).

Нехай не ображаються жінки - терміни «жіноча» та «чоловіча» психіки тут використовуються умовно, визначаючи свою прив’язку до статі в типових випадках, і все частіше демонструючи свою здатність плавно перетікати одна в іншу, не змінюючи статеву приналежність.

Так ось психічна (а то й фізична) «жіночність» європейських чоловіків, удвічі (коли вважати, що жінок і чоловіків у суспільстві порівну), кількісно збільшує охоплення керованого аполітичного населення. І суспільство отримує подружні осередки, що складаються з чоловіків і дружин, за природою - чоловіків і жінок, а за психікою - подруг. Або одностатеві шлюби чоловіків-подруг. А в результаті, відкидається умова конструктивности розвитку суспільства за принципом діялектики: теза-чоловік + антитеза-жінка = синтезу (істині). Безумовно, що таким суспільством простіше керувати ззовні.

Також важливе значення має ще й закономірний фактор необхідности захисту сексменів від традиційної, нормальної більшости, яку може забезпечити лише офіційна влада, формуючи у неформалів залежність від себе, і, відповідно, - набираючи додатковий електоральний ресурс.

Тому залишається загадкою і/або справою особистого смаку - вважати, що ж більш превалює у законодавчій і виконавчій владі світу, що глобально просуває інтереси сексменшин: власні збочені пристрасті чи «всезагальні» політичні інтереси?

Навіть страшно припускати, що думають про все це наші діти!

Станіслав МИХАЙЛЮК

Поселення здорових людей

 

Вони не дивляться телевізор, не слухають наше радіо, тому на них не діє ні фемінізм, ні "права людини", ні елгебете-пропаганда, і у них є антидот на матріярхат. Вони не в курсі, що є "гендер"!

Вони не знають, що аби виростити другу-третю дитину, треба дуууже великі гроші, тому у них по десятку дітвори.

 
Вони не в курсі, що "аби вижити", треба кидати сім'ї і їхати світ за очі за кордон за довгим доляром, у тому числі й жінкам.

Тому саме вони і їм подібні залишаться на нашій землі, а всі інші виродяться в ніщо...

Наші недолугі журнашлюшки все це виставили як прикол, як "атсталих, нєцивілізованих варваров", як приклад економії на електроенергії і газі. Але я все ж дякую їм, що вони зробили такий сюжет - ну, не здатні вони зрозуміти суті...

ПРО РОЛЬ ЧОЛОВІКА Й ЖІНКИ В ЯПОНСЬКОЇ СІМ'Ї

Японська жінка живе в суспільстві, у якому зовні домінує чоловік. Але серцевину суспільства створити допомогла вона сама. В цьому винні її потяг до згоди, схильність до компромісів, до об'єднання протилежних поглядів, тонке відчуття краси й гармонії.

Ще з феодальних часів як ідеал жіночности славилися її покірність і готовність до самопожертви. Вважалося, що до заміжжя японка повинна підкорятися батькові, після весілля - чоловікові, а ставши вдовою - синові. Привілеї глави сім'ї при будь-яких обставинах підкреслюються щодня. Саме його всі домашні проводжають і зустрічають біля порога, його першим пригощають за сімейним столом, саме він першим занурюється в нагріту для всієї родини воду фуро.

Дружина японського службовця звикла до того, що, зазвичай, бачить свого чоловіка лише два-три вечори на тиждень. Решту вечорів він звик проводити в численних барах і кафе, яких безліч у містах. Дружини покірливо терплять подібні відлучки. В Японії існує навіть вираз - «Повернутися додому на трійці», що означає те, як підпилий чоловік приходить додому серед ночі, підтримуваний з двох боків дівками з бару. Дружина при цьому зобов'язана не лише не проявляти обурення, але запросити супутниць в будинок, пригостити їх чаєм, довідатися, чи розрахувався чоловік за рахунками, і з вдячністю провести їх. Не забави чоловіка на стороні, а прояв ревнощів дружини - ось що в очах японців виглядає аморальним.

Тим не менш японська жінка має куди більше прав, аніж жінки в інших азійських країнах. Причому права ці - не результат прагнення жінок до емансипації, а наслідок законно відведеного їм «належного місця». На плечі жінки покладені турботи про домашнє господарство, виховання дітей, їй же повністю довірено сімейний гаманець. Про заощадження на майбутнє повинен думати глава сім'ї: він вирішує, яку частку заробітку можна витратити на поточні потреби. Виділеними на цю мету засобами повністю крутить дружина.

Останнім часом стає все більше сімей, де жінки верховодять не лише домашнім господарством, а й самими чоловіками. Однак це не усуває їх від обов'язків проводжати чоловіка до порога будинку, подавати пальто і кланятися слідом. Знаки пошани і покори виявляються главі сім'ї незалежно від того, панує він вдома фактично чи ні.



У багатьох випадках покірна поведінка японських жінок - це лише ілюзія, зовнішня сторона усталеної звички. Від жінок завжди було потрібно, аби вони саме так себе вели. І, цілком ймовірно, що навіть у минулому підпорядкування японських жінок ніколи не було настільки безумовним. Японки старшого покоління, хоча і виглядають покірними й слухняними, у більшости своїй володіють сильним характером і волею. Вони вміють чудово володіти собою і своєю дипломатичністю та наполегливістю добиваються від своїх чоловіків набагато більше, ніж енергійні європейки або американки. Що стосується повсякденного життя, то всі господарські питання японки вирішують самостійно. Створюється навіть враження, що багато чоловіків приховують за маскою господаря становища нерішучість, невіру в себе, нездатність чогось добитися, прагнення спертися на когось іншого, тобто якраз ті якості, які у більшости японських жінок повністю відсутні.

Чоловіки люблять робити вигляд, що вони все розуміють, жінки ж, навпаки, прагнуть свої здібності приховати і показують, що все, що вони роблять і говорять, - свідчення мудрости глави сім'ї і що їхні успіхи - це перш за все успіхи чоловіка.



До речі, японці часто використовують такі міцні напої, як рисова горілка, і у свята навіть напиваються, правда, робиться це тільки у вечірній час. Бути п'яним вдень ​​вважається у них найбільшим безчестям, навіть у простому оточенні.

Хтивість служить гріхом, що найбільше панує над японцями. Хоча вони не можуть мати більше однієї законної дружини, але мають право утримувати коханок, і цим правом люди з достатком не втрачають можливости скористатися, іноді навіть надміру.

Отже, японська мораль вельми поблажлива до людських слабкостей. Вважаючи їх чимось природнім, вона відводить їм хоча й другорядне, але цілком узаконене місце в житті. «Уникай улюблених задоволень, звертайся до неприємних обов'язків» - так звучить один із старих японських законів. Сила волі, здатність заради вищого покликання відвернутися від насолод - ось що японці вважають чеснотою.

Сімейний лад в Японії виконує ще одну функцію надзвичайної важливости: сім'я є інститутом страхування на період старости. Глава японської сім'ї виховує старшого сина-спадкоємця, виділяючи його з числа всих інших членів сім'ї, і несе всю тяжкість сімейних обов'язків до певного віку. Після цього він здає свою владу і всю ділову сторону сімейного життя старшому синові, а сам більше активно ні в що не втручається. Решту свого життя разом з дружиною він проводить без великих турбот, зберігаючи при цьому в родині надзвичайно гідне становище.

Якщо в сім'ї є тільки доньки, батько і мати підшукують одній з них нареченого, згідного на усиновлення. При такому шлюбі чоловік бере собі прізвище дружини разом із синівським обов'язками стосовно до прийомних батьків.

В Японії вважається, що в такій важливій справі, як вибір гідного супутника життя, краще покладатися на досвід старших. Хороший син виплачує борг вдячности батькові й матері тим, що рідко ставить під сумнів їхні рішення щодо цього.

Хоча старі закони в Японії давно скасовані, прагнення неодмінно мати сина як і раніше притаманне будь подружній парі. Справа тут не лише в продовженні роду. Не мати сина для японця - значить приректи себе на самотню старість. Доживати свій вік із заміжньою дочкою в цій країні не прийнято.

З книги Володимира та Максима Сухарєвих «Психологія народів і націй»

Сім відмінностей чоловіків від жінок

Відмінності між чоловіками й жінками фундаментальні. Статеві особливості є на рівні поведінкових реакцій, на фізіологічному й навіть нейронному рівнях.

Мозок

Данський учений Берт Пакенберґ з'ясував, що в чоловічому мозку клітин більше на чотири мільйони, але за тестами жінки показують результати на 3% кращі, ніж чоловіки. Виявляється, виною цьому є так зване мозолисте тіло, яке служить своєрідним «кабелем» між правою і лівою півкулями мозку. У жінок це тіло товще, ніж у чоловіків, а з'єднань в ньому на 30% більше.

Мозок чоловіків спеціалізований і розділений на певні відділи. Через меншу кількість з'єднань між півкулями, чоловік може якісно робити тільки одну справу, повністю зосередившись на ній. Нагадаємо: він воїн і мисливець. Він переслідує дичину або бореться. Жінка вдома може займатися безліччю справ, наприклад, готувати, глядіти за дітьми, доглядати за родичами і в'язати.

Через додаткові зв'язки в мозку дівчата дійсно можуть вести автомобіль і одночасно розмовляти, в той час як більшість чоловіків, зосередившись на водінні, зроблять радіо тихіше і попросять пасажирів помовчати. І краще їм наразі не суперечити.

Коли чоловік читає, він майже нічого не чує. А якщо ви заговорите з ним, коли він голиться, ймовірність того, що він поріжеться, різко зросте.

Навіть сплять чоловіки й жінки по-різному: у чоловіків електрична активність мозку уві сні падає на 70% (він мисливець і, прийшовши додому, повинен як слід відпочити), а у жінок - тільки на 10%, тому що вона весь час «стереже» будинок і дітей.

Мова

В чоловіків у лівій півкулі є центр, що відповідає за мову, і коли чоловік отримує травму цієї півкулі, він позбавляється мови і перестає «бачити» креслення в тривимірному просторі. У жінок за мову відповідають два центри: більший - у лівій півкулі, трохи менший - у правій. Щоб заніміти, їй потрібно отримати серйозну травму обох півкуль мозку. Травмована ліва півкуля не завадить середньостатистичній жінці читати креслення. Щоправда, і бачать їх вони по-іншому: пласкими.

Мова чоловіків відрізняється великою кількістю термінів і багатим запасом слів, у той час як жінки в мові спираються на інтонації та емоції. Налагодження відносин розмовою - чисто жіноча прерогатива, саме тому з них виходять чудові адвокати, викладачі та вихователі. Жінка без зусиль вимовляє до 8000 слів у день, використовує до 3000 звуків і до 10 000 невербальних сигналів. Чоловік вимовляє в день до 4000 слів, видає до 2000 звуків і робить до 3000 жестів. Жінка розмовляє зі співрозмовником. Чоловік найчастіше - з самим собою. І в цей час він мовчить.

Орієнтація в просторі

Слабка сторона більшости жінок - орієнтація в просторі. Тести вчених Азії з використанням лабіринтів показали, що у чоловіків - 92% успішних рішень, а у жінок - тільки 8%! Припаркувати автівку паралельно і близько до тротуару може 82% чоловіків, у тому числі 71% - з першої спроби. У жінок результат плачевний. Тільки 22% можуть це зробити, та й то дві третини з них зроблять це не з першої спроби.

Серйозні проблеми у жінок і з географічними картами. У 1998 році англійці заради експерименту випустили карту Англії з двома листами. На одному була стандартна карта, на другому - перевернуте зображення. Карту купили 15000 жінок, яким сподобалося, що не треба перевертати карту в голові, подорожуючи на південь. Між іншим, існують жінки, у яких відсутня одна з Х-хромосом. Вони взагалі не здатні водити автівку, тому в них проблеми з просторовою орієнтацією.

Зір

На сітківці людського ока розміщуються майже сім мільйонів рецепторів-«колб», які відповідають за сприйняття кольору. За їхню дію відповідає Х-хромосома. У жінок їх дві, і палітра кольорів, яку вони сприймають, ширша.

У розмові вони оперують відтінками: «колір морської хвилі», «пісочний», «світло-кавовий». Чоловіки кажуть про фундаментальні кольори: червоний, білий, синій. Щоправда, це не пояснює, чому так мало жінок-геніяльних малярів. У жінок розвинений периферійний зір. У деяких з них він досягає 180º, і саме тому жінки при водінні авто рідко пропускають бічні удари і можуть, не повертаючи голови, відслідковувати суперницю або стежити за дитиною.

Мозок чоловіка забезпечує тунельний зір, він «веде» ціль, бачить тільки те, що знаходиться перед ним, і не відволікається на дрібниці. Саме через вузьке поле зору чоловіки часто стають жертвою ДТП, а вдома не можуть знайти масло в холодильнику. Зате вони краще бачать вночі і точніше визначають відстань до предметів.

Слух

Жінки краще розрізняють високочастотні звуки. Тижнева дівчинка вже може виділити звук материнського голосу і чує, коли плаче інше немовля. Хлопчикам таке й не потрібно. Жінки краще за чоловіків розпізнають зміни тону, і тому прекрасно знають, коли чоловіки брешуть. Чоловіки ж спеціалізуються на звуках дикої природи (вміння це не так уже й необхідне в місті) і прекрасно «чують» напрям. Якщо першою нявкання кошеняти почує жінка, то саме чоловік покаже, де його шукати.

Дотик

Шкіра жінки в 10 разів чутливіша за шкіру чоловіки. Дослідження англійських учених показали, що навіть найчутливіший у цьому сенсі чоловік не дотягує до найнечутливішої жінки. Зате чоловіча шкіра товща за жіночу, і тому в чоловіків менше зморшок. На спині дорослого чоловіка шкіра вчетверо товща, ніж на животі. А коли чоловік зайнятий справою, то чутливість шкіри падає ще більше, і він майже не відчуває болю.

Смак і нюх

Чоловіки краще відчувають гірке й солоне. Саме з цим пов'язують те, що вони люблять пиво. Жінки, як збирачки фруктів, більш тонко відчувають солодощі. Це пояснює той факт, що більшість шоколадоманів - жінки.

В царині нюху жінкам немає рівних. Ніс жінки може вловити не лише запах гару, що загрожує дому, але й запах феромонів, чого свідомо зробити не можна. Більш того, мозок жінки здатний «прочитати» запах чоловіка й розшифрувати його, визначивши, наскільки у того міцний імунітет. Вчені вважають, що жінці в більшости випадків досить для цього не більше трьох секунд.

Якщо імунна система самої жінки виявиться слабшою, вона визначить чоловіка сексуально привабливим.

(з мережі)

Знайомтеся з Рухом "Чарівність жіночности"!

Послухайте розмову одного з лідерів Руху MGTOW в Московії Сєргєя Мохрова  з лідером Руху "Чарівність жіночности" Діксі Форсайт (США). Відео розбите на 2 частини.

Я, попри глибоке розуміння проблем чоловіків на просторах пост-Совка і багато в чому згоджуючись з Мохровим, все ж цілком підтримую рух "Чарівність жіночности", тоді як Рух MGTOW (рух чоловіків, котрі не хочуть жити з жінко) вважаю в багатьох аспектах дуже близьким фемінізму (хоч і з протилежним знаком), тобто, як не крути, але рухом за виродження суспільства.

Дуже раджу особливо послухати це жінкам, аби знали, що є й иншина (альтернатива) дегенеративному фемінізму!

Вважаю, що Руху за Патріярхат в Україні варто дружити з Рухом "Чарівність жіночности".

ЖІНКА ОБИРАЄ ДЕРЖАВУ

Коли два оленя бодаються рогами і міряються силою, самиця чекає. Вона тихенько сидить в кущах і чекає свого переможця. Самиця піде з тим, хто переможе.

Самиця не обирає сильнішого. Сильний отримує самицю. Самиця інстинктивно йде за сильним. Сильний самицю веде.

Але хіба перемога сильного оленя гарантує самиці, що вона буде їсти соковитіші листочки чи пити чистішу воду? Ні.

Жінка незрозумілим для чоловіків чином йде за тим, хто сильніший. Вона його відчуває.

Жінка знає, що:
- Держава гарантує їй рівність з чоловіком в правах.
- Держава дає їй декретну відпустку.
- Держава збереже за нею робоче місце, доки вона вирішує особисті проблеми (народжує).
- Держава прив'яже до її дитини чоловіка, навіть якщо це не дитина чоловіка.
- Держава зобов'яже чоловіка приносити їй гроші.
- Держава забере у чоловіка дитину і віддасть жінці.
- Держава змусить чоловіка платити їй аліменти.

Жінка йде за державою, тому що держава сильніша. Просто за фактом. Сила - на боці держави. Кількісно.

Проблеми у жінки починаються тільки тоді, коли держава не виконує свої функції якісно:
1. Коли держава дає їй мало грошей. Але про це жінка дізнається потім, після розлучення.
2. Коли держава не дає їй чоловіка, який був би кращим за попереднього. Про це жінка також дізнається після розлучення.

Жінка не думає і не обирає. Жінка інстинктивно відчуває сильного і йде за ним.

Андрій ГРОМОВ

Коли ваша дружина йде до психолога, а, особливо, психологині, варто дуже насторожитися

ПСИХОЛОГИ РУЙНУЮТЬ РОДИНУ

Останнім часом чоловіки спостерігають дивну тенденцію. Якщо жінка пішла до психолога, то за цим часто йде слідом розрив відносин або розлучення. Чому так відбувається, спробую пояснити.

Проблема в тому, що психологи бувають різні, хороші й погані. Нехай на всих психологів поширюються принципи Етичного кодексу психолога, але не всі психологи керуються в роботі інтересами клієнта. Іноді психологу може бути вигідно, аби жінка розлучилася.

В ході вирішення за допомогою психолога ваших сімейних проблем, вас повинні насторожити такі дії психолога:

1. Психолог боїться, що проблема може вирішитися сама собою.
Жінка може помиритися з чоловіком і припинити ходити до психолога. Тому психолог вимагає передоплату за кілька консультацій вперед.

2. Психолог не вимагає присутности чоловіка на терапії.
Вирішити проблему в стосунках можна, тільки якщо вислухати обидві сторони. Якщо чоловік прийде разом з дружиною і почне говорити, то виявиться, що жінка бреше або помиляється.

3. Психолог не враховує права чоловіка в родині.
Іноді психологи формально виконують процедуру, але не розуміють суть. Традиційно вважається, що психолог повинен створити для клієнта простір безумовного прийняття і безпеки. Деякі психологи виконують цю рекомендацію буквально, стаючи на бік жінки і захищаючи тільки її права без урахування прав чоловіка.

4. Психолог забороняє обговорювати проблему з іншими людьми.
Психолог намагається стати єдиним авторитетом для клієнтки і управляти її життям, щоб така клієнтка стала невичерпним джерелом доходу для психолога.

5. Психолог проводить "емоційне накачування".
Психолог обіцяє швидкий результат, багато хвалить, робить компліменти зовнішности та одягу, надмірно жартує, ображає чоловіка.

6. Психолог ставить клієнтку в позицію дитини.
Психолог дорікає клієнта за допущені помилки, за відсутність досвіду і знань. Часто соромить за слабкість або дурість.

7. Психолог затягує терапію.
Психолог провокує відхід від теми і нав'язує методи, користь яких не пояснює. Замість вирішення конкретних проблем у сім'ї, психолог відводитье терапію у вирішення проблем з дитинства, ніяк не пов'язаних з чоловіком.

8. Психолог маніпулює клієнткою через дитину.
Жінки дуже вимогливі до себе в питаннях виховання дітей. Кожна мати вважає себе поганою матір'ю. Психолог перемикається на вирішення проблем жінки-матері, але не вирішує проблеми жінки-дружини.
Часто буває, що проблеми в стосунках подружжя виникають через дітей, коли мати і батько не можуть прийти до єдиної думки про виховання дитини. Коли психолог схвалює метод виховання матері, такий психолог значно підвищує свою значимість в очах жінки, якщо для неї дитина важливіша за чоловіка і його батьківські права.

9. Психолог нав'язує фемінізм.
Психолог не намагається зберегти сім'ю, а відразу і багато говорить про свободу і незалежність жінок, про рівноправ'я статей і про згубний вплив сім'ї на жінку.

10. Психолог нав'язує ведичні вірування.
Психолог багато говорить про божественність жінки, про жіночу енергію, про розвиток жіночности, про необхідність знайти "справжнього" чоловіка і про неприпустимість пов'язувати своє життя з "невдахами", про "обов'язки" чоловіки зробити жінку щасливою, про "гідність" жінки і про "сьогоденне" жіноче щастя.

Коли жінка заміжня, вона постійно перебуває під впливом чоловіка, який може перешкодити зловмисному психолога. Коли жінка ж розлучена, самотня і з дитиною, то для неї буде більша ймовірність звернутися за допомогою до психолога знову, ніж для жінки, яка живе з нелюбим чоловіком.

ДІТИ

Особливо аморальним вважаю схвалення психологами розлучення, коли в сім'ї є неповнолітні діти. Якщо у звичайній ситуації діти вважаються найвищою цінністю жінки, то в питанні про те, чи зберігати сім'ю чи розлучатися, психологи найвищою цінністю бачать особисте щастя жінки. Психологи радять "Якщо ти не відчуваєш себе щасливою з цим чоловіком, розлучайся і шукай того, з ким ти будеш щаслива". Інтереси дітей при цьому до уваги не беруться.

Можна заперечити, що:
- жінка, народивши дитину, взяла на себе відповідальність за неї, за її щастя, здоров'я і благополуччя;
- дитині для нормального розвитку потрібні тато і мама, як зразок стосунків чоловіка й жінки;
- хлопчикам потрібна батьківська любов і потрібен зразок поведінки чоловіка, чоловіка матери і батька.

Але на це психологи зазвичай відповідають: "Нехай краще дитина живе з люблячою мамою, ніж бачить ворожнечу між батьками". При цьому про "ворожнечі" психолог знає тільки зі слів клієнтки, а думка чоловіка і батька дитини психолога не цікавить.

По-моєму, так може відповісти тільки психолог, який:
- Не розуміє важливість участи чоловіка в розвитку дитини.
- Помиляється, що жінка одна здатна виростити психічно здорового і соціяльно адаптовану людину.
- Помиляється, що жінка одна здатна виростити щасливого чоловіка або щасливу жінку.
- Не опрацювала свої травми, які виникли після розлучення її батьків або розлучення з чоловіком.

- Має корисливі цілі.

Переконуючи жінку розлучитися, психолог малює в уяві жінки картину, де вона зовсім скоро кидає свого нинішнього чоловіка-деспота і знаходить нового чоловіка, який буде багатий, буде любити її і, головне, буде любити її дитину, як свою власну. У хід йдуть стереотипи "Справжній чоловік візьме на себе відповідальність за дитину коханої жінки", "Якщо полюбить жінку, то полюбить і дитину", "Батько не той, хто народив, а той, хто виховав" і тому подібні.

ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ

Як ще психологи допомагають жінкам зненавидіти своїх чоловіків?

- Психологи багато говорять про чоловіче насильство над жінками в родині, на роботі і в суспільному житті. Жіночого насильства над чоловіками для психологів ніби не існує.

- Коли психологи говорять про жінку, то говорять про особисту гідність, про високу самооцінку, про особисті межі і про жіночу божественність. Коли психологи говорять про чоловіків, говорять про обов'язок чоловіка створити для жінки комфортні умови і зробити жінку щасливою.

- Коли психологи говорять про жінок, вони говорять про властиву жінці емоційність і про необхідність не стримувати свої почуття. Коли ж психологи говорять про чоловіків, то говорять про чоловічої агресії, про чоловічу диктатуру і про чоловіче насильство, а також про трикутнику Карпмана, в якому дружина - неодмінно Жертва, а чоловік - Деспот, тому що претендує на роль глави сім'ї і вимагає від жінки підпорядкування.

- На думку психологів, жінці потрібно багато уваги, турботи, ніжности, дотиків і прояви любові. Якщо чоловік скаржиться на брак жіночої уваги і байдужість до його життя, то психологи класифікують такі прояви, як нарцисизм. Якщо чоловік просить ласки, значить у чоловіка невроз від недоотриманої від мами любови в дитинстві. А якщо чоловік не дай бог зажадає сексу від дружини, значить це грубе порушення прав жінки і сексуальне насильство в сім'ї.

Психологи в свідомости клієнток малюють образ жінки, як маленької дівчинки, якій можна все, про яку всі повинні дбати і яка нікому нічого не винна. І образ чоловіка, який повинен робити для жінки все, жертвувати заради жінки своїм життям і при цьому мовчати.

Психологи пропагують сексизм і подвійні стандарти, роблячи розрахунок тільки на жіночу аудиторію.

ПОЯСНЕННЯ МОТИВІВ

Чи є пояснення поведінки психологів, які схиляють клієнток-жінок до розлучення? Звичайно ж є!

Перша причина - ідейна. Більшість психологів - самі жінки. Якщо жінка-психолог живе з чоловіком-тираном, вона пропагує те, про що мріє, але не може зробити сама.

Відомі численні випадки, коли жінка-психолог живе на повному грошовому забезпеченні чоловіка і в ролі дружини змушена йому підкорятися, але в ролі психолога вчить жінок бути незалежними, боротися за повагу до своїх меж і підвищувати свою самооцінку. Така жінка-психолог бореться за звільнення жінок від домашнього гніту деспотичних чоловіків, тому що не може звільнитися сама.

Або якщо жінка-психолог розлучена і самотня, то свій спосіб життя і свій світогляд вона нав'язує своїм клієнткам.

Друга причина - фінансова. Робота психолога ускладнена тим, що клієнти не поспішають йти до психологів, через що психологи змушені піднімати вартість своїх послуг або використовувати маніпуляції для того, щоб клієнт купив більше сесій. Не завжди просто вибирати між грішми й моральністю.

Також нерідко погіршує становище клієнта психолог, який є адептом однієї з популярних нині релігій, що пропагують позитивізм, служіння Всесвіту та іншу езотерику. Такі психологи нав'язують переконання, що все відбувається людині на благо, а тому можна розслабитися і йти за своїм бажанням. Якщо клієнтка потім розлучиться з чоловіком і пошкодує про скоєне, то психолог поверне жінку в реальність, пояснивши їй, що це був її особистий вибір, за який вона повинна взяти відповідальність.

Коротше, жінки, будьте обережні, коли довіряєте своє життя в руки психологів. Намагайтеся думати своєю головою. І пам'ятайте, що найкращий психолог для гарної і розумної дружини - це її чоловік.

Андрій ГРОМОВ

Патріярхат і матріярхат

У жінок є один орган.

Він може бути лоном, а може бути мандою.

Так ось, коли він належить особі чоловічої статі (спочатку батькові, потім чоловікові, а потім і синові навіть – принаймні так за законами Ману), то суспільство консолідоване, воно успішно розвивається і відтворюється населенням. Орган той є лоном. І це патріярхальна модель.

Коли ж він починає належати жінці, то перетворюється в манду – засіб маніпулювання чоловіком, керування ним і навіть у непогане джерело заробітку! Таке суспільство втрачає зовнішній опір, всякий розвиток, у ньому квітнуть чвари, проростає фемінізм і всякий різний гендер. Це матріярхальна модель. 

Врешті таке суспільство вироджується, вимирає і на цю землю приходять здорові чоловіки з патріярхальними манерами, які місцевих чоловіків вбивають чи беруть в рабство, а у жінок відбирають їхній орган, аби перетворити його знову на лоно.

В якому суспільстві ми живемо нині, - самі знаєте...

Рей Бредбері і Марк Цукерберґ

Нарешті і я, який не надто любить фантастику, хворіючи, перечитав книгу Рея Бредбері "451 градус за Фаренгейтом".

На мене справила вона сильне враження. Американський фантаст ще тоді, далекого 1953 року показав, куди котиться Західна цивілізація, авангардом якої, як не крути, нині є Америка. 

Звичайно, з висоти нашого часу багатьом може здатися, що різні технічні фішки вже навіть нині перевершили все те, що понаписував автор. Зокрема він не додумався, що майже суцільно все контролюється відеокамерами і тому втекти головному герою з міста не вдалося б. Окрема тема - комп'ютерні ігри і смартфони, з якими ніколи не розлучаєшся. І ще достатньо багато вже є подібних штучок для майбутнього тоталітаризму.

Але він показав головне:

1. Людям вже досить легко вмонтовують у голову будь-яку бздуру - фашизм, расизм, сексизм, права елгебете, фемінізм, культ голокосту, права котиків/собачок тощо.

2. Практично убитий інститут сім'ї і народження дитини в "цивілізованій" (не негритянській і не мексиканській) сім'ї - майже досягнення. "Сім'я" - лише для зручного сексу, підвернувся зручніший партнер - створюється нова "сім'я".

3. Культ Санта-Барбари і безкінечних мильних опер для жінок, тупих детективів і екшенів для чоловіків, абсолютно кліпове мислення для дітей і молоді.

4. "Затички" у вухах для ховання від реальности.

5. Скупчення народу у мегаполісах, серед створеної людиною реальности і нерозуміння багатьох, а навіщо та природа взагалі потрібна...

6. Великий відсоток самогубств. Відсутність сенсу жити як наслідок.

тощо

Мені скажуть, мовляв, що ти верзеш, адже США - оплот свободи! Гм... Це дійсно було так у ХІХ ст., а зараз це далеко не так. Принаймні Україна нині - на порядок вільніша країна.

Мені закинуть, що там ідеться про тоталітарне суспільство, а в Штатах же книги не заборонені і це скоріше йдеться про СССР.

Воно то так, але коли розібратися, то лєнінци-сталінци хотіли форсовано зробити в недозрілій для того країні лише те, до чого справжні марксисти йдуть повільно і впевнено на Заході. І тому ті спроби накрилися мідним тазом. І я не здивуюся, що колись настане такий час, що забамбулений пунктом 3 плебс буде вимагати від влади дійсно закрити пельку нам, які читають книги, аби не баламутили їх і не заважали їм ловити кайф і далі, не обтяжуючи їх складними запитаннями. До того ж (О, жах!) у книгах буває написано неполіткоректно!

І влада піде назустріч, бо саме цей виборець і обирає цю владу! (Бо у нас же загальне виборче право, як же!). А ще будь-якій владі незручними були насамперед саме ми!

А ще прошу звернути пильну увагу на Фейсбук. Хіба це не віртуальна модель того тоталітарного суспільства, що описане в романі? При чому гайки невпинно закручують і закручують! Хіба тут не саджають вас на 30 діб без права оскарження лише за косий погляд у бік категорій, перерахованих у п.1? Хіба тут не можуть запросто знищити всі ваші багаторічні напрацювання, зв'язки з тисячами друзів тільки тому, що якісь "стукачі" на вас настукають Цукерберґу? 

Прибіжать негайно "пожежники" і спалять весь ваш акаунт дотла! Щоб іншим було комфортно, кайфово і бездумно котитися весело в прірву! І щоб інші "розумники" боялися!

Можу лише запевнити, що на Фейсбуці це відлагоджується наразі, а потім запросто може втілитися в реалі. 

Тому не дивуйтеся потім і не кажіть, що я не попереджав...

Посилання на цю статтю Facebook блокує як спам!

Посилання на цю статтю тут.
Однак коли його викладати у ФБ, то цукерберги це не розміщують, повідомляючи, що це ніби спам...
Тобто можна зробити висновки, що вони цілеспрямовано проштовхують знищення сім'ї як такої, а всю інформацію, яка це викриває, жорстко блокують.

Что творили советские девушки, Вы только посмотрите

С начала 20-х годов в стране вспыхивают яростные дискуссии о месте любви, секса и брака в новом обществе. Споры ведутся не просто среди обычных граждан, но и на государственном уровне. Активной участницей подобных споров стала Александра Коллонтай — революционерка, государственный деятель и дипломат.

В 1913 году, еще до того как «все завертелось», Коллонтай опубликовала статью «Новая женщина», в которой развивала взгляды на женщину нового, передового общества. Новая женщина стремится стать полноправным членом общества и руководствуется следующими принципами:

- победа над эмоциями, выработка самодисциплины;

- отказ от ревности, уважение свободы мужчины;

- требует от мужчины не материального обеспечения, а бережного отношения к своей личности;

- новая женщина — самостоятельная личность, её интересы не сводятся к дому, семье и любви;

- подчинение разуму любовных переживаний;

- отказ от фетиша «двойной морали» в любовных отношениях. Новая женщина не скрывает своей сексуальности.

В 1923 году в журнале «Молодая гвардия» она опубликовала «Письмо к трудящейся молодежи», которое поэтично назвала «Дорогу крылатому Эросу!». В письме она открыто называет брак продуктом социального неравенства и призывает уничтожить его как институт. Мужей она называет «бывшими владельцами женщин» и подробно описывает регламент интимной жизни: «Не чаще четырех раз в неделю и не более трех часов».

Вскоре после знаменитых декретов Ленина «О мире» и «О земле», которыми ознаменовалась Великая Октябрьская социалистическая революция 1917 года, вышли декреты Ленина «Об отмене брака» и «Об отмене наказания за гомосексуализм»(последний — в составе декрета «О гражданском браке, о детях и о внесении в акты гражданского состояния»). Они были подписаны Лениным 19 декабря 1917 года.

В частности, оба декрета предоставляли женщине «полное материальное, а равно и сексуальное самоопределение», вносили «право женщины на свободный выбор имени,места жительства». По этим декретам «сексуальный союз» (второе название — «брачный союз») можно было как легко заключить, так и легко расторгнуть.

Институт брака изжил себя

Брак объявили пережитком прошлого. Теперь задача воспитания подрастающего поколения была не частным делом, но общественным. В одном из писем Троцкому Ленин писал: «Все запреты, касающиеся сексуальности, должны быть сняты… Нам есть чему поучиться у суфражисток: даже запрет на однополую любовь должен быть снят».

Среди молодежи набирает популярность так называемая теория стакана воды — комплекс взглядов на любовь, брак и секс. Смысл теории заключался в том, что отношения между мужчиной и женщиной должны быть устроены так же просто, как утоление жажды. Все остальное считалось условностями и потаканием буржуазным ценностям.



Впрочем, если верить воспоминаниям Клары Цеткин, Ленин к этой теории относился отрицательно, он называл её «совершенно немарксистской и сверх того противообщественной». Сама Клара Цеткин писала в своих «Воспоминаниях о Ленине»: «Конечно, жажда требует удовлетворения. Но разве нормальный человек при нормальных условиях ляжет на улице в грязь и будет пить из лужи? Или даже из стакана, края которого захватаны десятком губ?»

Центральная печать, впрочем, стремилась идти в ногу со временем. В газетах стали появляться истории вроде таких («Правда», 7 мая 1925 года): «Студенты косо смотрят на тех комсомолок, которые отказываются вступить с ними в половые сношения. Они считают их мелкобуржуазными ретроградками, которые не могут освободиться от устаревших предрассудков. У студентов господствует представление, что не только к воздержанию, но и к материнству надо относиться как к буржуазной идеологии…»

«Чубаровщина»

Из-за подобных настроений общественности преступления на сексуальной почве стали нормой. Одним из самых резонансных дел стало дело о групповом изнасиловании в Чубаровом переулке в районе Лиговского проспекта, в Санкт-Петербурге.

Вечером 22 августа 1926 года на 20-летнюю Любовь Белякову напала толпа парней. Завязав девушке глаза грязной тряпкой, они дотащили ее, упирающуюся, до сада Сан-Галли, сняли с нее повязку и изнасиловали. Если верить газетам, насильников было 26, среди них — минимум пять комсомольцев, кандидаты в члены ВКП (б), демобилизованный матрос и секретарь комсомольской ячейки завода «Кооператор» Константин Кочергин. Молодые люди проделывали подобные вещи не в первый раз, правда, обычно их жертвами становились проститутки.

В суде насильники твердили одно и то же: «Женщина не человек, преступления не было». Поддерживал их и рупор комсомола «Комсомольская правда»: «Женщина не человек,а всего лишь самка. Каждая женщина — девка, с которой можно обходиться так, как вздумается. Ее жизнь стоит не больше, чем она получает за половое сношение» (18 декабря 1926 г.). «Самым скверным является то обстоятельство, — отмечает далее газета, — что этот ужасный случай не представляет собой в нашей жизни никакого особого преступления,ничего исключительного, он — всего лишь обычное, постоянно повторяющееся происшествие».

Любовь пошла в милицию, стражи закона организовали облаву и задержали пять человек. На суде прокурор спросил насильников: «Отчего же вы ее просто не придушили?» Обвиняемые удивились: «Зачем душить? Побаловались, что тут такого».

В декабре перед судом предстали двадцать семь обвиняемых в возрасте от 17 до 25 лет. Семерых приговорили к расстрелу, остальных — к разным срокам заключения в Соловецком лагере особого назначения, двоих оправдали.

Голые и отчаянные

В 1924 году из подполья выходит движение радикальных нудистов в СССР «Долой стыд!», члены которого открыто говорили, что олицетворением демократии и равенства является нагота. Они прогуливались по улицам в чем мать родила, а из одежды признавали только пеструю ленту через плечо с надписью «Долой стыд!».

А. Р. Трушнович (один из руководителей Народно-трудового союза) рассказывает об обществе в своей книге «Воспоминания корниловца (1914—1934)»: «В 1922 году я несколько раз присутствовал на выступлениях общества „Долой стыд“. Совершенно голый,украшенный только лентой с надписью „Долой стыд“ оратор на площади Краснодара кричал с трибуны:

— Долой мещанство! Долой поповский обман! Мы, коммунары, не нуждаемся в одежде,прикрывающей красоту тела! Мы дети солнца и воздуха!

Проходя там вечером, я увидел поваленную трибуну, „сына солнца и воздуха“ избили. В другой раз мы с женой видели, как из трамвая, ругаясь и отплевываясь, выскакивает публика. В вагон ввалилась группа голых „детей солнца и воздуха“, и возмущенные люди спасались от них бегством. Опыт не удался, выступления апостолов советской морали вызвали такое возмущение, что властям пришлось прекратить это бесстыдство».

Художница Наталья Северцова-Габричевская так вспоминала встречу с советскими нудистами: «Кто-то хохотал до слез, кто-то плевался. Старухи крестились, говоря: „Апокалипсис! Конец света!“ — и растерянно спрашивали у прохожих: „Что ж это? И нас заставят раздеться?“»

В декабре 1925 года на XIV съезде ВКП (б) Н. И. Бухарин в рамках кампании против оппозиции Г. Е. Зиновьева подверг критике моральное разложение молодёжи, назвав в числе примеров такой деградации деятельность общества «Долой стыд».

Від автора блогу

Таким чином ми бачимо, що все те паскудство, яке зародилося при більшовиках, але не розвинулося, - майже перемогло у 60-х роках минулого століття на Заході під знаменами культур-марксизму.
І тепер ця вся зараза разом з фемінізмом знову суне на нашу землю...

Про вартість присяги для сповідників РУНВіри

"Рунтато питає молоду:

- ........ (каже її ім'я), ти готова присягнутися, що будеш вірною дружиною свого любого чоловіка ....... (сказати його ім'я) у часи радощів і смутку, у бідності і багатстві, у часи здоров'я і недуги?

Наречена, поцілувавши нареченого в щоку, каже:

- Так, присягаюся". 



Це був уривок зі "Священної Книги Обрядів", укладеної Учителем Силенком і виданої 10991 року Дажбожого. Щодо присяги нареченого там аналогічний текст.

Так ось 5 жовтня 11003 р.Д. в київській громаді "Сонячна" саме цей текст ПРИСЯГИ слово в слово було відтворено під час вінчання побратима Яромисла Іващенка і посестри Рідної Негоди. Обряд вінчання проводили рунтати Мирослав Марченко і вже покійний Цвітослав Саламаха. На обряді були присутні побратими і посестри з багатьох громад України і вівся відеозапис церемонії. За кілька днів шлюб було зареєстровано і в РАГСі.

Пройшли роки, в цій сім'ї народилося троє дітей, життя складалося по-різному, не завжди солодко, воно підкидало нові й нові випробування. Загалом як і в кожну сім'ю.

Підкинуло воно випробування і в цю родину - у вигляді такого собі, як виявилося, секретного співробітника міліції/поліції Олексія Боголєпова, відомого як Олесь. Цей Олесь почав починаючи з 11016 року (а може й раніше) закидати подарунками цю, вже рунмаму, Рідну і її дітей, водити їх пляжами, торговими і розважальними центрами і ще невідомо де.

Рунтато Яромисл із-за своєї наївности цей зв'язок довго не помічав. Коли ж помітив і задав питання в лоба, то отримав у відповідь доволі якісну хуцпу з виряченими очима, що, мовляв, це несусвітня маячня. І він, наївняк, знову повірив...

Проте невдовзі туман розсіявся, сумніви розтанули, р. Яромисл почав знову і знову задавти незручні питання і на початку 11017-го року р. Рідна подала позов до суду на розлучення. Помітьте, вона не звернулася до громади, до рунтатів, які її вінчали, до провідних діячів РУНВіри тощо зі скаргою на такого-сякого негідника р. Яромисла з проханням чи вплинути на нього, чи розлучити, а понесла заяву прямісінько до світського суду.

Суддя без найменших церемоній почав брати за горло цього р. Яромисла, який спершу пробував упиратися, бо передбачав, що "дякуючи" нашій судовій практиці батько в разі розлучення може бути практично позбавлений спілкування з дітьми, однак служитель Феміди дотиснув і за 15-20 хв єдине засідання завершилося потрібним позивачці рішенням. І треба було бачити її неприкрите задоволення!

Але це був вступ.

Сутність же цієї статті в такому. Рунтато Яромисл не раз повідомляв керівнику тоді ще діючої громади "Світло Волі" і її членам, що зрадницю присяги потрібно коли не виганяти з громади, коли не позбавляти титулу рунмами, то принаймні відсторонити від виконання обов'язків духівника. Це мало би бути найм’якше покарання. Однак таку пропозицію було успішно проігноровано.

Далі в спільноті РУНВіри на Фейсбуці було проведено опитування (https://www.facebook.com/groups/184443374921971/permalink/1440734229292873/), де переважна більшість висловилася за відсторонення зрадника присяги, даної під час вінчання, від обов'язків рунтата/рунмами.

Однак навесні 11018 року рунмама Рідна вже проводить свягоси в громаді "Сонячна"! В громаді, де вона свого часу вінчалася і де присягалася "бути вірною дружиною..." і т.д.!!! Мало того, коли раніше дехто і сумнівався у зв'язку р. Рідної з тим Олесем, (і що вона запекло довго заперечувала) дехто думав, що причиною розлучення все таки є капосний поганець Яромисл, то тепер вже все легалізувалося і вони удвох любенько під ручку приходять на Свягос!

Багато хто скаже, що р. Яромисл піднімає цю хвилю, бо йому це надто близько і боляче. Можливо. Але, шановні рунтати, рунмами, сповідники РУНВіри, давайте зупинимося і подумаємо, що ж ми робимо. Ми вважаємо цілком прийнятним, що зрадник присяги може бути не лише повноцінним членом громади, а й духівником, тобто архітектором душ, буде інших навчати своїм прикладом такої негідної поведінки! І чому тоді, скажіть мені, нашій державі не прийняти знову на службу (при тому без каяття!) тих зрадників, які в Криму і на Донбасі перекинулися до ворога? Чому не взяти їх знову на службу з благородних намірів - як цінних кадрів? Бо що там та присяга - слова та й годі, мовляв, обставини помінялися, дуже потрібні кадри тощо...

Невже з такими принципами, точніше, без них, ми хочемо побудувати церкву РУНВіри? Невже про таку безпринципність і неперебірливість мріяв Лев Силенко? Та такого, шановні, не допускають навіть так критиковані нами і найбільш деградовані християнські церкви!

Не здивуюся, що коли раптом в таку громаду заявится путінський ґауляйтер Захарчєнка, то йому дадуть титул рунтата і нададуть трибуну. Бо хай буде - може пригодиться...

р. Яромисл ІВАЩЕНКО