Знаменитому богослову д-ру Тадеусу якось наснилося, що він помер і подався на небеса. Весь шлях він пройшов без жодних труднощів, оскільки богословські заняття навчили його дуже просто орієнтуватися в небі. Коли ж нарешті він прибув до місця і почав стукати у небесні ворота, то був здивований підозрілістю, з якою його зустріли.
— Прошу впустити мене, — звернувся він до воротаря. — Я благонамірний чоловік і все своє життя присвятив працям на славу Божу.
— Людина? — здивовано перепитав воротар. — А що це таке? І потім, як може така дивна, я б сказав, потішна істота, як ви, підтримувати чимось славу Божу?
Д-р Тадеус був уражений.
— Ви не можете не знати про людину, — наполягав він. — Вам має бути відомо, що людина — це найвищий витвір творця.
— Мені дуже не хочеться образити вас, — сказав воротар, — але те, що ви кажете, цілковита новина для мене. І я сумніваюся, чи чув хтось у нас тут про таку істоту. Однак, якщо ви так наполягаєте, я покличу нашого бібліотекаря, і ви можете довідатися у нього.
Бібліотекар, що з’явився невдовзі, виявився великою кулястою істотою, у якої було не менше тисячі очей і один-єдиний рот. Декількома десятками очей він дивився на знаменитого богослова.
— Що це? — спитав він у воротаря.
— Та ось прибув до нас і заявляє, — пояснив воротар, — що він із породи, яка називається людина, і живе у місці, що називається Земля. При цьому має якісь дивні уявлення. Він стверджує, ніби Творець проявив особливий інтерес до їхнього місця і їхньої породи.
Я подумав, що, можливо, ви щось знаєте про це?
— Ви не могли б мені пояснити, де знаходиться те місце, яке ви називаєте Землею? — дуже люб'язно звернувся бібліотекар до богослова.
— О, — вигукнув д-р Тадеус, — це ж частина Сонячної системи!
— А що таке Сонячна система? — спитав бібліотекар.
— Ох, — трохи зніяковіло сказав д-р Тадеус, — моя царина — Священне писання, а те, про що ви запитуєте, стосується світських наук. Однак від моїх друзів, які знають астрономію, я чув, що Сонячна система — це частина Чумацького Шляху.
— А що таке Чумацький Шлях? — відразу запитав бібліотекар.
— Чумацький Шлях — це одна з галактик, яких, як мені казали, налічується близько ста мільйонів.
— Якщо так багато, — сказав бібліотекар, — то дивно, що ви могли припустити, аби я пам'ятав про одну з них. Але я пригадую, що саме слово «галактика» мені доводилося чути. Справді серед наших помічників бібліотекарів є один, який спеціяльно займається галактиками. Треба послати за ним, і, можливо, він зможе допомогти нам.
Після недовгого очікування з'явився помічник бібліотекаря, що займається галактиками. Це була істота у вигляді дванадцятигранника. Колись воно було світлим і блискучим, але пилюка з книжкових полиць, що постійно осідала на ньому, зробила його тьмяним і похмурим. Бібліотекар докладно розповів йому, що ось д-р Тадеус, який прибув до них, намагаючись пояснити своє походження, згадує галактики, і у зв'язку з цим хотілося би сподіватися, що належна інформація може бути отримана від секції бібліотеки, яка займається цим питанням.
— Все, що можливо, буде зроблено, — відповів помічник бібліотекаря. — Однак прошу мати на увазі, що існує сто мільйонів галактик і про кожну на полиці стоїть один том. Тому знадобиться деякий час, щоб отримати потрібну довідку. А яку саме галактику просить знайти ця дивна молекула?
— Вона частина Чумацького Шляху, — запобігливо пояснив д-р Тадеус.
— Добре, — сказав помічник бібліотекаря, — я намагатимусь знайти її.
Через три тижні помічник бібліотекаря повернувся і повідомив, що тільки завдяки тому, що в їх секції є виключно повна, добре складена картотека, вони змогли нарешті розшукати галактику під номером ХО 321762.
— Усі п'ять тисяч клерків секції галактик займалися цією роботою, — додав помічник бібліотекаря і запропонував: — Може, ви хотіли би переговорити з тим клерком, який знайшов цю галактику і спеціяльно нею займався?
Послали за клерком, і незабаром до них вийшов восьмигранник, у якого на кожній грані було по одному оку і лише один невеликий рот. У нього був збентежений вигляд, він мружився від незвично яскравого світла, бо завжди був у похмурій напівтемряві своїх книжкових полиць. Опанувавши себе, він звернувся до д-ра Тадеуса:
— Що ви хочете знати про цю галактику? — досить несміливо спитав він.
— Мені хотілося би знати, що вам відомо про Сонячну систему, — голосно й самовпевнено заговорив д-р Тадеус. — Вона саме знаходиться в тій галактиці, що ви знайшли, і в ній небесні тіла обертаються навколо однієї зірки, яка називається Сонце.
— Гм! — пробурмотів клерк. — Було дуже важко знайти одну з мільйонів галактик, але незрівнянно важче знайти якусь зірку в цій галактиці. Я знаю, що в ній близько трьохсот мільярдів зірок, але як їх розрізняти одну від одної, я не знаю. Мені відомо, однак, що за вказівкою нашої адміністрації були складені списки всих цих трьохсот мільярдів зірок, і вони зберігаються в підвалах. Якщо ви вважаєте, що варто зайнятися пошуком зірки, яка називається Сонцем, то для цього доведеться залучити значну кількість працівників з інших відділів.
Зрештою вирішили, що, оскільки питання вже виникло, а д-р Тадеус, що прибув, перебуває в неспокійному стані і дуже мучиться, пошуки зірки, яка називається Сонцем, слід провести.
Через кілька років сильно стомлений, похмурого вигляду чотиригранник з'явився до помічника бібліотекаря, який завідував секцією галактик.
— Мені вдалося знайти зірку, яка називається Сонце, — сказав він. — Але я зовсім не можу зрозуміти, чим викликаний такий особливий інтерес до неї. Вона така сама, як і більшість інших зірок у цій галактиці.
Середнього розміру, із середньою температурою та оточена невеликими тілами, їх називають «планети». В результаті дослідження я виявив, що на деяких планетах є мікроорганізми, і думаю, що ось ця істота, яка прибула до нас і штовхнула нас на ці пошуки, мабуть, одна з них.
У цьому місці д-р Тадеус не витримав і вибухнув гіркими й обуреними наріканнями.
— Чому, ох, чому, — вигукував він, — Творець приховав від нас, бідних мешканців Землі, що він створив без нашого відома безліч інших небес?! Все своє довге життя я старанно служив йому, вірячи, що він помітить мою службу і винагородить мене вічним блаженством. А тепер виявляється, що він навіть і не підозрював про моє існування. І до того ж ви заявляєте, що я якась нескінченно мала мікроскопічна істота, яка мешкає на крихітній планеті, що обертається навколо однієї з незначних зірок, яких тільки в нашій Галактиці налічується триста мільярдів. Ні, я не можу винести цього і не можу більше вихваляти мого Творця.
— Дуже добре, — сказав воротар. — У такому разі вам слід поїхати в інше місце. І тут знаменитий богослов прокинувся.
— Влада диявола над нашими сновидіннями воістину жахлива, — промовив він.
Бертран РАССЕЛ
