Індонезія. Дрібна країна?

 

Сьогодні послухав на УР-1 програму "Амбасадори". Цікава передача, її веде такий собі журналіст Роман Коляда і гостем був чинний посол в Індонезії, прізвище не запам'ятав. Але цікавий і розумний дядько, китаєзнавець і сходознавець, що у нас нині в дефіциті.

Так ось цей "журналіст" дивується, мовляв, така дрібна країна, а столиця, Джакарта, має 8 млн жителів! ))

Нічого ж собі маленька, - думаю собі. Площа більш як утричі більша за площу довоєнної України, а населення є четвертим у світі і мабуть в десять разів більше, ніж нині живе в Україні! Це ж саме спокійно пояснив Роману і гість програми, у якого теж - це було помітно - щелепа відпала. До чести автора передачі, той свою помилку мужньо визнав (що для українців є нечуваним!), посипав голову попелом і пожурився, що ми мало знаємо про Індонезію і що треба більше читати про Азію.

То і я про те саме! Українці знизу аж до самого верху, всі доморощені політолухи, що з етерів не вилазять, розбираються, чим Алабама відрізняється від Джорджії, знають культуру Шотландії й Велса, добре обізнані щодо Юдеї з Самарією, натомість дуже мало знають про світ Арабський, світ Індійський, світ Китайський і зовсім вже ні в зуб ногою про Африку й Латинську Америку. А для плебсу нашого "пересічного" все, що поза Московією і країнами Західної цивілізації, - є суцільна чорна пляма. Ну нецікаво то нам і крапка, ми ж "європейці"!

Натомість мсклі і їхні дипломати про той весь світ дуже в курсі, налагоджують з усими ними економічну співпрацю, вбухують туди шалені гроші і потужно впливають на них медійно. То кого ви хочете, аби підтримували ті країни у нашій війні? Точно Україну (бо ми ж такі жертви, такі невинні паїньки, на нас же напав супостат)? Який інфантилізм, прости Господи...

І тут верхом нашого йолопізму була безумовна і стовідсоткова підтримка Ізраїлю у його конфлікті з "ГАМАСом". Попри те, що там історія протистояння дуже довга і хто там має рацію та на чиєму боці правда, без літра доброго самогону визначити неможливо в принципі. Як результат, весь Арабський і Мусульманський світ ідентифікував Україну як ворога, а у нашій війні став на бік Московії. Отримали, дурники?

Але й це ще все. Наш горе-президент давай же проситися до Ізраїлю, аби після всієї цієї кампанії підтримки обняти Нетаньягу особисто, поплакатися один одному в жилетку - а може Ізраїль припинить нарешті нас голокостити, визнає таки Голодомор геноцидом, чи яку ракету або стрільну відірве від серця і передасть нам.

Натомість той відповів у тому стилі, що немає коли тут з тобою вошкатися - тут гарячка у нас, а буде тут під ногами крутитися президент якоїсь там України...

Коротше, убогі залишилися зовсім біля розбитих ночов. І правильно, я навіть радий такому фіналу - бо лише так можна навчити йолопів думати і чомусь таки вчитися...

Про нову палестино-ізраїльську війну і нашу горе-дипломатію

 

Наш горе-президент заявив, що Іран є спільним ворогом України й Ізраїлю.

Ні, я розумію, можна підтримувати Ізраїль, коли на нього так підступно і жорстоко напали. До того ж розраховувати на його допомогу якусь у нашій війні. Це раціонально.

Але навіщо при цьому наживати собі ворогів? Нам ворогів не вистачає? І це стосується не лише Ірану, який хоч нас ворогами і не вважає, однак хоче підзаробити на своїх "шахедах". Це стосується загалом усього мусульманського світу, котрий зараз, після варварських бомбардувань Сектора Гази і наземної операції там стане на бік Палестини. Та й далеко не лише мусульманський світ.

 
Може треба підтримувати Ізраїль, але якось обережніше? Якісь інші вирази підбирати? Занепокоєння там якесь, вимоги припинити бойові дії, пропозиції звільнити заручників, гуманітарна там якась допомога...

Чи нашим верховним йолопам мистецтво дипломатії не відоме й не потрібне? Їм потрібно лише далі множити когорти ворогів України? Бо вірять, що Захід нам допоможе і від усих нас порятує?

Ну-ну...

Чому так по-різному американці цінують афганців і українців?

 

На Українському радіо якомусь іксперду задали питання, що ось, мовляв, Зєлєнскій вициганив у Байдена аж $60 млн на оборонку, зате Афганістану американці давали на ті ж цілі по $5 млрд щорічно. Як так?

Іксперд розгубився на хвильку, але швидко знайшовся. Це ж, каже, в афганців були проблеми з їхньою армією, а Україна й сама може своє військо розбудувати.

Забув лише додати, що при Обамі Україна не могла ні двигунів для тракторів на Заході закупити, ні набоїв для біатлону. Аби то все, не дай Боже, не пішло на війну з Московією. Воювали як могли, трохи підлатавши совдепівську техніку...

 
Все ж, я думаю, така разюча різниця в щедрости із-за того, що Афганістан СТВОРЮЄ ПРОБЛЕМИ для т.зв. "цивілізованого світу", а Україна готова виконати й задурно, весело пританцьовуючи на задніх лапах, всі забаганки господарів - від мавпування всих західних інституцій і аж до парадів збоченців. То нащо таким "старанним хлопчикам" ще й гроші давати?

До речі з подібних же причин дядечко Пу заливає Чечню рублями, а якась там Мордовія чи Бурятія просто смокчуть лапу.

Тому думайте, українці...

ЯК КИТАЙ ВИРІШИТЬ АФГАНСЬКУ ПРОБЛЕМУ ЗА КІЛЬКА РОКІВ

 

На відміну від СРСР, що думав вирішити проблему військовим шляхом, і від США, які сподівалися побудувати в Афганістані західне управління, Китай вирішить проблему підкупом. Треба буде купити афганські родовища, і віддати частину доходів керівництву талібів. Крім того, Китай покриє камерами спостереження та дронами важливі дороги і селища уздовж них, і райони родовищ, і навчена поліція буде стежити за всими й кожним, як це вже робиться в Китаї, в Сіньцзяні. Таким чином, на зміну безлічі місцевих військових формувань прийде централізований тоталітаризм і включення в світову економіку на боці Китаю. Афганістан стане торговою артерією Китаю, а Талібан - прокитайской поліцією. Рівень життя в країні швидко підвищиться і маси будуть задоволені. Після війни прийде стабільність.

Через років 5 до цієї справи мало-помалу де-факто підключаться Узбекистан, Таджикистан і Киргизстан.

Численні (часом ворогуючі) терористичні організації (ІДІЛ, Аль-Каїда, Талібан) виникають там, де слабка влада. Є два способи вирішення проблеми - східний і західний. До східного вдався Путін в Чечні, віддавши країну на відкуп Кадирову, зміцнивши його владу і створивши матеріяльну зацікавленість. Китай вдався до іншого варіянту східного методу в Сіньцзяні. Нікому на відкуп нічого не віддавали, замість цього застосували повний тоталітаризм. У Сіньцзяні Китай розгорнув поліцейську систему, повністю поставивши населення під щосекундний поліцейський контроль. Обидва методи виявилися ефективними, вирішивши проблему для правителів. Зокрема, і в Чечні і Сіньцзяні терористична діяльність зійшла нанівець.

До західного методу вдалися США в Афганістані. Повний провал. Китай піде східним шляхом і вдасться до суміші московського і сіньцзянського варіянтів. Китай створить Талібану технічну можливість контролювати країну по орвеллівськи, як в Сіньцзяні. Тепер Китай побудує таку систему для талібів, і пустить через Афганістан свій великий шовковий шлях, чим надасть для лідерів талібів можливість збагачуватися. Тоді у талібів не буде бажання підтримувати всіляких злиднів з ІДІЛ. Поки Китай планував пакистанську гілку свого торгового поясу, тепер у нього з'являється можливість додати до неї і афганську.

Вадим Ольшевський

Думки з приводу американо-іранського конфлікту та збиття літака з українським екіпажем

Багато хто вважає, зважаючи на те, що Терорашка дружить з Іраном, то під приводом збитого літака нам потрібно з ним побити горщики.

Примітивне мислення, як на мене.

Нам потрібен зайвий ворог?

В американо-іранському конфлікті нам принаймні потрібно зберігати нейтралітет. Бо це не наша війна, по-перше.

По-друге, нам можна використати конфлікт на свою користь. Як? Налагоджувати і нарощувати широку співпрацю з Іраном (не переходячи межі міжнародних санкцій, звичайно). Враховуючи те, що Іран перед нами зараз провинився, то з цієї співпраці можна для себе винести значну вигоду.

З іншого боку такою співпрацею можна шантажнути і Штати, аби ті своєму союзнику допомагали більш вагомо, оскільки до нинішнього часу допомога від них була, м'яко кажучи, недостатньою.

Зрештою, нам пора змінити позу світового прохача, навчитися пропонувати свій порядок денний і вести свою гру.

І почати хоч трохи гарчати. Бо прохачів завжди зневажали...