Показ дописів із міткою паскудство. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою паскудство. Показати всі дописи

четвер, 23 вересня 2021 р.

Думки вслід черговому гей-параду




Коли дещо вляглися пристрасті після чергового гей-параду і пройшла дещо злість, напишу і я декілька слів про це неподобство разом із висновками.

Як видно, для цієї державки це була визначна подія, ледь не державне свято, мабуть на одному щаблі з 24-м серпня, бо підготувалися ґрунтовно: нагнали тисячі й тисячі поліцаїв з нацгвардійцями, позачиняли кілька станцій метро, так що мені довелося до парку Шевченка підніматися зі станції Олімпійська і дорогою я помітив, що за сотні метрів повиставляли поліцейські пости. Ділянку вулиці Володимирської, де зібралися ще звечора учасники акції «За сімейні цінності» обгородили високими парканами і стіною з поліцаїв. Обшукали, мізки трохи попарили, але пропустили.




 

Бо треба ж прозвітуватися перед «стратегічними партнерами», що ось, гей-парад, мовляв, проведено, як ви й «рекомендували». «Ізвольтє» погладити по голівці тепер.

Блаженні темою свого чергового параду обрали просування законопроєкту №5488, який ініціював сам прем’єр Шмигаль, і котрий передбачає ледве не кримінальну відповідальність за косий погляд у бік цих новітніх «обраних». Тобто цього разу парад йшов не з розмитими вимогами, а з дуже конкретного приводу. І практично в унісон з владою, яка буквально днями почала просувати цей законопроект у Раді. Втім, у підсумковій декларації "маршу" були й інші вимоги, але вони просто перекочували з попередніх таких шабашів. Державка наша забезпечує ЛГБТ повну охорону від противників. Тобто вони, по суті, є єдиною соціяльною група у нас, яка отримує такі привілеї.

Акція ж противників цього неподобства була просвітницькою, підкреслено ненасильницькою, бо і людей зібралося всього кілька сот, і навіщо, зрештою, чіпати лайно, коли смороду потім на весь «цивілізований світ» буде…


 

Оратори говорили, що вся ця неомарксистська тусовка за ґрантові гроші намагається знищити інститут сім'ї як такий, а отже приректи українське суспільство на вимирання. І всі розуміють, що на параді цей єдиний червоно-чорний прапор - це лише мімікрія і прикриття їхніх чорних справ. Хоча більшість цих сопливих мабуть і не в курсі, що вони є лише пішаками у глобальній грі старих дідуганів-неомарксистів Франкфуртської школи, котрі заповзялися переінакшити світ за лекалами більшовиків - але використовуючи цього разу рушійною силою вже не "пролєтар'ят", а ось цих нових нібито "ображених": феміністок, елгебете, а ще негрів у США чи числених іммігрантів на Заході.

 

Насправді елгебете у нас ніхто на державному рівні не ображає, навіть більше, вони мають привілеї - як священні корови в Індії. На побутовому рівні – можливо хтось когось і образив. Але яким чином Закон 5488 це зупинить? Влаштують елгебете-диктатуру і будуть карати за косий погляд у їхній бік? За "мислезлочини" будуть карати по Орвелу? Уведення в дію подібних законів лише збільшить в суспільстві ненависть до цих новітніх "обраних" і ще більше загострить конфлікти на побутовому рівні. Чого й добиваються неомарксисти, бо це зробить цих блаженних ще затятішими «революцьонерами»...

Здорові сили в Україні (не люблю, коли нас називають такими, що виступають за «традиційні сімейні цінності», бо про яку саме традицію йдеться?) зовсім не проти, кого вони там і як люблять у своїх гей-тусовках, і ставляться до них зі співчуттям, як до хворих. Натомість здорові сили проти таких акцій, котрі направленні виключно на пропаганду їхніх "ідєй", а, отже, на залучення у свої ряди здорових людей, а особливо дітей з нестійкою психікою. Бо переважною масовкою на цій дефіляді були дівчатка 16-18 років, котрих сюди затягнули коли не відверто за ґрантові гроші, то задурманивши фемо-пропагандою, мовляв, у жінок менше прав, їх чоловіки ображають тощо. Зовсім не факт що з них хоч половина є лесбійками, але коли вони такими поки що не є, то багато з них такими зробить ця тусовка. Я вже мовчу, що деякі з цих елгебетешників притягнули і своїх дітей, для «правильного», так би мовити, виховання.

 

І хай вони не розказують свої казки, що всі вони нібито такими народилися. Це ВІДВЕРТА БРЕХНЯ. Бо, як відомо, їх, зі збоченнями в сексуальній орієнтації, скрізь і завжди народжувалося біля 1%, натомість в Європі, завдяки масованій пропаганді, їхні тусовки налічують до 15% усього суспільства. І ми всі бачимо, як Європа вимирає, попри дуже високий рівень життя.

Я особисто свого часу, живучи в гуртожитку, мав досвід наполегливої обробки з боку представників елгебете, хоча не раз і чітко заявляв їм, що мені то нецікаво. Тому я знаю, що говорю. Вони завжди займалися «прозелітизмом» як з цільовою агітацією, так і такими ось пропагандистськими акціями.

Хтось мабуть скаже, що ти, мовляв, ображений на них і тому злий на цих таких душечок. Відповім, що зовсім ні, бо моя обробка робилася хоч і нав’язливо місцями, але це мене не особливо дошкуляло, та й цю людину я особисто поважав в іншому житті, оскільки він багато зробив для становлення мене як націоналіста.

Так ось, як бачимо, гомосексуалісти, маючи обмежені можливості розмножуватися, кревно зацікавлені у розширенні своєї тусовки, а, насправді, у розростанні ракової пухлини на тілі суспільства, аби, зрештою, знищити це суспільство, - і вони за масні ґранти із Заходу, як бачимо, це наполегливо роблять...


 

Але повернімося до акції. Кордони поліція виставили так, що ми були досить далеко від шляху проходження цих нездорових. Передбачаючи такий поворот, був виготовлений величезний банер, котрий на вудилищах був піднятий досить високо, так, щоб ланцюги поліцаїв не заважали його прочитати учасникам «маршу». І що ви думаєте? Мусорилі зорієнтувалися і перегородили вулицю тісним рядом своїх автобусів-«цементовозів»! Аби лише не дошкуляти ніжну психіку «священних корів» прочитанням «неправильного» банера!


В шабаші взяла участь «нардепкиня» від «Голосу», така собі Інна Совсун, яка дуже заклопотана темою гендеро-фемо-елгебете. Це та, яка була в уряді Яценюка першою заступницею міністра освіти й науки Сергія Квіта. Очевидно, що вона й фінансувала зі щедрих ґрантів все це збіговисько. Треба відмітити, що вона, як і наступні освітні наші «міністрині» Лілія Гриневич та Ганна Новосад всі пройшли вишкіл у структурах «філантропа» Дж. Сороса, про що відверто говориться на їхніх сторінках у Вікіпедії. І всі вони сповідують убивчу для сім’ї ідеологію гендеро-фемо-елгебете, бо, в іншому випадку, їх би не поставили керувати нашою не в міру «ліберальною» освітою.

В кінці, коли ці блаженні вже давно пройшли повз нас і скупчилися біля станції підземки «Льва Толстого», ми теж свою акцію закінчили і почали розходитися. Але ага! Псарня нас не випускає! Ні в який бік, навіть у протилежний від того збіговиська – у бік станції «Університет»! І нас тримали ще приблизно пів години, нічого не пояснюючи, порушуючи грубо наші права. На питання «Ми затримані?» відповідали, що ні, але й тупо не розступалися. Ось так.


 

Висновок з усього цього доволі невтішний. Як бачимо, всі ми, противники знищення здорового суспільства, що або пройшли Майдан, або воювали за цю державу на сході, для цієї державки або вороги, або мотиви наші вона не може збагнути і тому нас на всяк випадок треба би тримати в клітці. Натомість ці нездорові у цій країні мають всі привілеї, вони вільні, а з прийняттям Закону 5488 взагалі вилізуть на голову.

Не знаю, але починаєш часом задумуватися, а чи за тих ми були на Майдані, коли ось таке тепер розквітає буйним цвітом…


середа, 29 квітня 2020 р.

У нас не феодалізм. У нас значно гірше




Феодальна монархія, слід зауважити, набагато правдивіша і прогнозованіша, ніж корупційний державний симулякр. Принаймні в ній «правила гри» чітко визначені. В корупційному симулякрі попри найбільш демократичну конституцію, задекларовані громадянські права та свободи, реальне право, у тому числі базове право на життя, визначається щаблем перебування у корупційній піраміді. Крім того, величезна маса пересічних обивателів перебуває взагалі поза її контекстом, а їхні реальні (не слід плутати із конституційними) права — не більші, аніж у середньовічних смердів.

Така ситуація, здається, влаштовувала чи не більшість населення України, яка, однак, культивуючи попередні принципи її функціонування, більше того, сепаруючи їх, не розуміла однієї простої аксіоми: така система в принципі є нежиттєздатною. Система або самознищується, переформатовуючись на інших соціально-еконо¬мічних, суспільно-політичних і культурних засадах, або поглина¬ється зовнішнім оточенням. За першої більш-менш виразної загро¬зи іззовні вона розвалюється, наче картковий будиночок. Саме це і спостерігалося на Донбасі навесні — влітку 2014 р. Кількох сотень заїжджих «реконструкторів», переодягнених російських спецназівців і кадирівців, підкріплених інформаційною атакою російських мас-медіа, виявилося цілком достатньо, щоб кількасоттисячний адміністративний апарат перейшов на бік російського десанту і фактично здав регіон.

Уривок з книги Лариси Якубової

четвер, 21 лютого 2019 р.

Посилання на цю статтю Facebook блокує як спам!

Посилання на цю статтю тут.
Однак коли його викладати у ФБ, то цукерберги це не розміщують, повідомляючи, що це ніби спам...
Тобто можна зробити висновки, що вони цілеспрямовано проштовхують знищення сім'ї як такої, а всю інформацію, яка це викриває, жорстко блокують.

Что творили советские девушки, Вы только посмотрите


С начала 20-х годов в стране вспыхивают яростные дискуссии о месте любви, секса и брака в новом обществе. Споры ведутся не просто среди обычных граждан, но и на государственном уровне. Активной участницей подобных споров стала Александра Коллонтай — революционерка, государственный деятель и дипломат.

В 1913 году, еще до того как «все завертелось», Коллонтай опубликовала статью «Новая женщина», в которой развивала взгляды на женщину нового, передового общества. Новая женщина стремится стать полноправным членом общества и руководствуется следующими принципами:

- победа над эмоциями, выработка самодисциплины;

- отказ от ревности, уважение свободы мужчины;

- требует от мужчины не материального обеспечения, а бережного отношения к своей личности;

- новая женщина — самостоятельная личность, её интересы не сводятся к дому, семье и любви;

- подчинение разуму любовных переживаний;

- отказ от фетиша «двойной морали» в любовных отношениях. Новая женщина не скрывает своей сексуальности.

В 1923 году в журнале «Молодая гвардия» она опубликовала «Письмо к трудящейся молодежи», которое поэтично назвала «Дорогу крылатому Эросу!». В письме она открыто называет брак продуктом социального неравенства и призывает уничтожить его как институт. Мужей она называет «бывшими владельцами женщин» и подробно описывает регламент интимной жизни: «Не чаще четырех раз в неделю и не более трех часов».


Вскоре после знаменитых декретов Ленина «О мире» и «О земле», которыми ознаменовалась Великая Октябрьская социалистическая революция 1917 года, вышли декреты Ленина «Об отмене брака» и «Об отмене наказания за гомосексуализм»(последний — в составе декрета «О гражданском браке, о детях и о внесении в акты гражданского состояния»). Они были подписаны Лениным 19 декабря 1917 года.

В частности, оба декрета предоставляли женщине «полное материальное, а равно и сексуальное самоопределение», вносили «право женщины на свободный выбор имени,места жительства». По этим декретам «сексуальный союз» (второе название — «брачный союз») можно было как легко заключить, так и легко расторгнуть.

Институт брака изжил себя




Брак объявили пережитком прошлого. Теперь задача воспитания подрастающего поколения была не частным делом, но общественным. В одном из писем Троцкому Ленин писал: «Все запреты, касающиеся сексуальности, должны быть сняты… Нам есть чему поучиться у суфражисток: даже запрет на однополую любовь должен быть снят».

Среди молодежи набирает популярность так называемая теория стакана воды — комплекс взглядов на любовь, брак и секс. Смысл теории заключался в том, что отношения между мужчиной и женщиной должны быть устроены так же просто, как утоление жажды. Все остальное считалось условностями и потаканием буржуазным ценностям.



Впрочем, если верить воспоминаниям Клары Цеткин, Ленин к этой теории относился отрицательно, он называл её «совершенно немарксистской и сверх того противообщественной». Сама Клара Цеткин писала в своих «Воспоминаниях о Ленине»: «Конечно, жажда требует удовлетворения. Но разве нормальный человек при нормальных условиях ляжет на улице в грязь и будет пить из лужи? Или даже из стакана, края которого захватаны десятком губ?»

Центральная печать, впрочем, стремилась идти в ногу со временем. В газетах стали появляться истории вроде таких («Правда», 7 мая 1925 года): «Студенты косо смотрят на тех комсомолок, которые отказываются вступить с ними в половые сношения. Они считают их мелкобуржуазными ретроградками, которые не могут освободиться от устаревших предрассудков. У студентов господствует представление, что не только к воздержанию, но и к материнству надо относиться как к буржуазной идеологии…»

«Чубаровщина»




Из-за подобных настроений общественности преступления на сексуальной почве стали нормой. Одним из самых резонансных дел стало дело о групповом изнасиловании в Чубаровом переулке в районе Лиговского проспекта, в Санкт-Петербурге.

Вечером 22 августа 1926 года на 20-летнюю Любовь Белякову напала толпа парней. Завязав девушке глаза грязной тряпкой, они дотащили ее, упирающуюся, до сада Сан-Галли, сняли с нее повязку и изнасиловали. Если верить газетам, насильников было 26, среди них — минимум пять комсомольцев, кандидаты в члены ВКП (б), демобилизованный матрос и секретарь комсомольской ячейки завода «Кооператор» Константин Кочергин. Молодые люди проделывали подобные вещи не в первый раз, правда, обычно их жертвами становились проститутки.

В суде насильники твердили одно и то же: «Женщина не человек, преступления не было». Поддерживал их и рупор комсомола «Комсомольская правда»: «Женщина не человек,а всего лишь самка. Каждая женщина — девка, с которой можно обходиться так, как вздумается. Ее жизнь стоит не больше, чем она получает за половое сношение» (18 декабря 1926 г.). «Самым скверным является то обстоятельство, — отмечает далее газета, — что этот ужасный случай не представляет собой в нашей жизни никакого особого преступления,ничего исключительного, он — всего лишь обычное, постоянно повторяющееся происшествие».

Любовь пошла в милицию, стражи закона организовали облаву и задержали пять человек. На суде прокурор спросил насильников: «Отчего же вы ее просто не придушили?» Обвиняемые удивились: «Зачем душить? Побаловались, что тут такого».

В декабре перед судом предстали двадцать семь обвиняемых в возрасте от 17 до 25 лет. Семерых приговорили к расстрелу, остальных — к разным срокам заключения в Соловецком лагере особого назначения, двоих оправдали.

Голые и отчаянные




В 1924 году из подполья выходит движение радикальных нудистов в СССР «Долой стыд!», члены которого открыто говорили, что олицетворением демократии и равенства является нагота. Они прогуливались по улицам в чем мать родила, а из одежды признавали только пеструю ленту через плечо с надписью «Долой стыд!».

А. Р. Трушнович (один из руководителей Народно-трудового союза) рассказывает об обществе в своей книге «Воспоминания корниловца (1914—1934)»: «В 1922 году я несколько раз присутствовал на выступлениях общества „Долой стыд“. Совершенно голый,украшенный только лентой с надписью „Долой стыд“ оратор на площади Краснодара кричал с трибуны:

— Долой мещанство! Долой поповский обман! Мы, коммунары, не нуждаемся в одежде,прикрывающей красоту тела! Мы дети солнца и воздуха!

Проходя там вечером, я увидел поваленную трибуну, „сына солнца и воздуха“ избили. В другой раз мы с женой видели, как из трамвая, ругаясь и отплевываясь, выскакивает публика. В вагон ввалилась группа голых „детей солнца и воздуха“, и возмущенные люди спасались от них бегством. Опыт не удался, выступления апостолов советской морали вызвали такое возмущение, что властям пришлось прекратить это бесстыдство».

Художница Наталья Северцова-Габричевская так вспоминала встречу с советскими нудистами: «Кто-то хохотал до слез, кто-то плевался. Старухи крестились, говоря: „Апокалипсис! Конец света!“ — и растерянно спрашивали у прохожих: „Что ж это? И нас заставят раздеться?“»

В декабре 1925 года на XIV съезде ВКП (б) Н. И. Бухарин в рамках кампании против оппозиции Г. Е. Зиновьева подверг критике моральное разложение молодёжи, назвав в числе примеров такой деградации деятельность общества «Долой стыд».

Від автора блогу


Таким чином ми бачимо, що все те паскудство, яке зародилося при більшовиках, але не розвинулося, - майже перемогло у 60-х роках минулого століття на Заході під знаменами культур-марксизму.
І тепер ця вся зараза разом з фемінізмом знову суне на нашу землю...

вівторок, 18 квітня 2017 р.

Коли суспільство винародовлюється, воно й паскудиться



Раніше діти трималися за батьків як годувальників і у всьому їм догоджали. Бо дітей було багато, народонаселення росло і діти боролися за ресурси. І діти виростали міцними й конкурентноздатними.

Зараз навпаки, ресурсів багато, бо дітей мало, бо йде винародовлення... Відповідно, тепер батьки мають завойовувати прихильність дітей і таким чином все більше й більше останніх розбещувати.

Я, знаючи все це паскудство, хотів випасти з часу і мати багато дітей. Багато не вийшло, але троє таки народилося. Ну, думаю, тапер буде конкуренція за батьків. 

Але дзуськи! Все рівно дітей в середньому в суспільстві мало і тому моїх починають розбещувати "маміньки", дідусі-бабусі... Але й це ще не все! Знаходиться ще й кобель, котрий також починає паскудити твоїх дітей!
І головне, що всі навкруги в один голос твердять, що це нормально, що в усих таке було, мовляв, змирись і не приймай близько до серця, головне здоров'я тощо.

О, Боже, куди котиться наше суспільство?!

Навіщо одружуватися, народжувати дітей, виховувати їх, коли їх відберуть у тебе і все рівно розпаскудять? 

Навіщо пробувати змінити це суспільство, врешті, воювати за нього, коли воно гниє зсередини і вважає, що це паскудство є нормою?!

Коли жінки найперше не про дітей думають, а про форму своєї дупи і щоб їм кобелі вслід дивилися...

Сумно, курва...

субота, 5 грудня 2015 р.

Тітушки як інструмент режиму - це назавжди?



3 грудня було брутально знесено серед білого дня базарчик на перетині просп. Маяковського і вул. Цвітаєвої (масив Вигурівщина-Троєщина в Києві). Зробили це "зелені чоловічки" в балаклавах із санкції нібито "нової" влади.

Перед тим кошмарили підприємців якимись попередженнями невідомо від кого з обіцянками знасти все вночі бульдозером.

Цей базарчик почав працювати лише влітку, все тут було чисто і культурно і він абсолютно нікому не заважав, на відміну від переповнених торгашами підземних переходів, по яких пройти неможливо, і підступів до станцій метрополітену.

А генделик-наливайка, до речі, який розміщений усього в 50 метрах, зариганий і засцятий, працює вже котрий рік і досі не має проблем.

І кіоски від "Рошену" ніхто не зносить - вони навпаки, як кролі розмножуються...

Схоже на те, що власники цього базару просто не занесли потрібну суму високопоставленим державним рекетирам. На відміну від власників генделика, які вчасно і куди треба заносять.
А можливо це планова політика режиму на знищення малого підприємництва і концентрації всього і вся в Україні в руках олігархів?

Десятки родин залишені без засобів існування, бо хто ж там про них подумав...

Новообраний міський голова з Порошенкового блоку, який перед виборами так старався, що аж під дощем асфальт клав, тепер показав своє справжнє обличчя. З "новою" владою від Кличка вас, кияни!

Періодично виникали сутички з підриємцями, але з цими "йовбаками" хіба є шанс у боротьбі?

Міліція злякано тиснулася одне до одного, щоб її ніхто не чіпав...

Цей пузатий керував тітушнею 

А ця мамзель ходила і всим говорила "скорєє, скорєє"...


вівторок, 15 вересня 2015 р.

Про велосипед


Багато українців хочуть заснувати якусь ліберально-анархічну "державу", де самій державі практично нічого не залишається. Вони вважають, що класична держава себе вичерпала і місія України вигадати щось нове і прогресивне...

Я дуже обурююся, коли якісь креативні потуги українців обрубують словами "Не вигадуйте велосипед!". Бо той самий велосипед у світі постійно "вигадують" і вдосконалюють - то тандем, то гірський, то для триалу, то ще якийсь...

Але, панове, велосипед з квадратними колесами не поїде. Хіба на стінку повісити і любуватися "винаходом"...

субота, 14 березня 2015 р.

Дякуємо Європі за все хороше...

Чули, що Європа не хоче поставляти нам двигуни для тракторів, бо ми можемо їх поставити на танки й БТРи?

http://ubr.ua/ukraine-and-world/power/ukrainskaia-bronetehnika-ostalas-bez-importnyh-motorov-331613

Це тоді, коли Москва динерам/линерам поставляє готові танки і будь-яку іншу зброю. Ось, виходить, проти кого Європа ввела реальні санкції!

Зате та ж Європа починає на стільці "йорзати", аби Москві відмінити і ті куці санкції, які ввела. Бачите, збитки вони приносять...

Ми ведемо себе як паїньки, виконуємо всі забаганки Заходу і вони нас за це хочуть просто злити динерам, "аби тихо". Історія ж навчає, що поважають і зважають саме на ті нації, які світу приносять найбільше клопоту. Українці ведуть себе як слимаки - отже світ через нас переступить, ще й плюне. Світ так влаштований, що слабаків зневажають...

Хочу запитати тих, які на Майдані вимахували прапорами Євросоюзу: як ви себе тепер почуваєте?

пʼятниця, 1 квітня 2011 р.

3 квітня в’язню Івану Дем’янюку виповнюється 91 рік

Дорогий пане Іване!

Наш великий український страднику!

Вітаємо Вас із 91-м днем народження.

Зичимо Вам якнайшвидше вийти на волю!

Хай навернеться Вам козацьке здоров’я. Живіть довго і, на зло нашим ворогам, бодай стільки, як останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський - до 113 років!

Із зболеним серцем сприймаємо кожну звістку про Ваші танталові муки у німецьких катівнях.

Ви вже стали символом нескореності українського духу. Міцно стискаємо кулаки у гніві проти міжнародного юдо-християнського колоніалізму, на совісті якого Ваші багатолітні поневіряння по тюрмах і морально-психологічний терор.

Знайте, що Ваші життя і боротьба не були даремними!

Ми з Вами.
Національні координатори
Всеукраїнського громадського об’єднання Рідновірів України (ВГО РУ)


Адреса для направлення вітальних листів:

John Demjanjuk
Justizvollzugsanstalt Munich
Stadelheimer Str. 12
81549 Munich
GERMANY