Від карантинної депресії

Оскільки мої хлопи навідріз відмовилися відправитися зі мною байдаркою на риболовлю (залипати в смартфонах воно значно веселіше!), то я вирішив сам відправитися ровером у міжріччя Дніпра й Десни. 

Місця тут знатні й мальовничі, однак повне задоволення отримав лише на пристойній відстані від Києва, бо кілометрів до 50-ти все загаджено фазендами і заміськими клубами - ближче до Києва жирних котів, а далі - голоти.  А де не втулили фазенду, там все зайнято було шашличниками. Благо, що після дощів, на вихідні 10-11 травня стало на погоді і вони всі матеріялізувалися.

 Дорога дамбою Київського моря

Але нижче дамби є і паралельна стара бетонна дорога, принаймні до повороту Лебедівку

Ця дорога гірша, але нею крутити педалі значно приємніше, оскільки немає кавалькад джипів та мінівенів

А це обвідний канал. Доволі далеко від мегаполіса, оскільки ближче до нього із-за фазенд не доступитися

Ночівля на каналі вже в Чернигівській області

Ранок 

П'янко пахне конвалія

Вже ось-ось стане тепло!

Сонце піднялося і кличе в дорогу

Намет досохне і - вйо!

У каналі води як для весни геть мало!

Тут унікальні в'язові ліси, але росте й віковий дуб

Нівроку так дубище!

Перепочинок на роздоріжжі. 

Вагався, кудою ж вертатися - через Остер лівим берегом Десни, чи через в/ч "Десна" - правим? Кинув монетку і поїхав дальшим маршрутом

Знаменита "Десна". Тепер через неї не проїхати і довелося об'їжджати

Дорогою трапляються такі шедеври мистецтва

Загалом проїхав за два дні 200 км. 

І зайвий раз переконався, що я значно сильніше втомлююсь їдучи гарною асфальтованою дорогою, аніж розбитою лісовою. Чомусь так...