Тиждень тому, коли, дякуючи нашому "сміливому" і "самостійному" урядові, я їхав велосипедом у село до матері (а це, між іншим, 160 км - не в цуцалки-мацалки гратися!), - і ось проїхавши велике село Семиполки, мені зателефонував молодий чоловік і повідомив "радісну новину", що я згубив свого паспорта.
Мене ніби хряснуло струмом і облило холодним потом, бо я зрозумів, що разом із паспортом втратив також ідентифікаційний код, картку киянина, дві банківські картки, гроші, багато важливих записів на папірцях, а, що найсумніше, свого записника, де всі адреси й номери телефонів! Шок отримав неймовірний.
Все те було в моєму портмоне, яке я (окрема дяка склерозу!), дістаючи щось із велорюкзака, витягнув звідти і поклав на той же велорюкзак, однак під поліетиленову накидку, оскільки йшов весь день непоганий такий дощ. При цьому зауважив собі, що можу забути його там, але наступної миті відкинув цю несерйозну думку, мовляв, невже ж я зовсім склеротик! І поїхав, як водиться, далі. А портмоне пролежало на рюкзаку ще десь 2-3 км і потім вже в селі Семиполки тихенько з'їхало...
Незважаючи на дощ і ніби відсутність людей, його, як я пізніше довідався, негайно підібрали, випотрошили, забравши десь 300 грн, а все інше розкидали по узбіччю траси. А потім вже окремо мій паспорт помітив місцевий добрий молодий чоловік Олег на автівці, підібрав і мені зателефонував. Від того часу, як портмоне випало, пройшло не більше як пів години!
Я умовив Олега почекати мене, доки я вернуся, а сам помолився Дажбогові, наліг на педалі і ось паспорт, ще майже сухий, у мене в руках! Також Олег мені докладно розповів, де він знайшов мого паспорта - я ще далі вернувся і чітко на описаному ним місці позбирав усі свої картки, мокрі папірці, записник і окремо портмоне в калюжі. Я був дуже вдячний Олегові і Дажбогові, що все так легко для мене обійшлося.
Цікаво, що подібна історія була минулого року зі зв'язкою ключів, котрі я так само поклав на рюкзак в дорозі, і тоді так само блиснула думка, що можу їх там забути, однак я її тоді теж відкинув. Щоправда, тоді довелося зробити гак у 42 км, а нині лише в 14, та й тоді втрат не було, а нині вже 300 грн і все інше підмокло в різній мірі.
Олег мабуть був поліціянтом - я не допитувався - бо хто ще може за лічені хвилини за паспортним даними вирахувати мій номер телефону? При всій моїй неприязні до ментівської породи людей, є серед них таки ще гарні люди і поліція таки може допомогти простій людині! Дякую, Олеже!
Але тепер про мораль цієї неприємної бувальщини. Часто помічав по життю, що Дажбог мене карає за необачність, глупість, неуважність, поспішність. Але карає доволі м'яко, ніби як дає уроки. Натомість у складних життєвих обставинах, на грані життя і смерти, які не раз траплялися, він мене рятує й оберігає! При тому всі ці рятування деколи можна сміливо прирівняти до чуда.
Ці дві описані тут пригоди в дорозі не були на грані смерти, звичайно, однак запросто могли вилитися в серйозні неприємнощі. Проте минулого року я майже чудом легко знайшов ті ключі, а нині вже було трохи серйозніше, але чудом (!) обійшлося. Бо якби моє портмоне знайшов не закінчений покидьок, який забрав лише готівку, а все інше порозкидав тут же, то той інший міг забрати все те додому, а паспорта тоді якось передати непомітно органам влади. І тоді паспорт я би якось колись отримав, а все інше, що важливіше для мене, - ні. Міг той невідомий все інше також десь викинути в урну чи у високу траву. Паспорт могли би знайти значно пізніше, геть розмоклим, я би був геть далеко, відповідно, повертатися б не було сенсу і весь інший вміст портмоне я би точно втратив. Зрештою, аби людина, що знайшла паспорта, не була би поліціянтом і негайно б не вирахувала мій телефонний номер, я би міг виявити відсутність портмоне аж у селі, більше ніж за 100 км. Я можливо би знайшов ту людину, довідався, де вона знайшла паспорта, на зворотньому шляху туди би заїхав, але шансів щось знайти було би дуже мало.
Такі ось справи. Отже, все таки схоже, що Дажбог є на світі, він мене навчає, супроводжує по життю і оберігає. І не даремно, виходить, що я до нього молюся щонеділі.
Слава Дажбогові!
Явно працює геометрична прогресія, тому якнайскоріше треба поставити крапку.
ВідповістиВидалити