Десь в кінці літа минулого року, коли вже було зрозуміло, що на порядку денному стоїть визволення українського півдня, я розмістив допис, де пропонував звільняти Херсон не тим способом, яким його й було звільнено, а наступом у тому місці, де ми й наступаємо нині, тобто в Запорізькій області. І розкидав його в багато ФБ-груп.
Бо при успішному наступі ворог або, у кращому для нього варіянті, тікав би з Херсона, як і зі всієї області, аж пір'я би з нього летіло, або в гіршому був оточений, притиснутий до моря і знищений.
Нагадаю, що на той час на запорізькому фронті не було й близько тих трьох-п'яти ґрунтовних ліній оборони і таких потужних мінних полів, які є зараз.
Ну, але сталося як сталося, командування традиційно вже пішло по лінії найменшого опору (згадаймо, як у 2014-му звільняли Слов'янськ-Краматорськ-Костянтинівку) і замість методично і послідовно йти до перемоги у цій війні, воно вибрало вивішувати нові прапори над звільненими населеними пунктами, отримуючи при цьому вподобайки й овації...
А далі як, дорогенькі?
Немає коментарів:
Дописати коментар