Я щойно демобілізувався з війська і ми разом із синами Воїславом та Ярополком чудово прогулялися Карпатами. Похід вийшов доволі насиченим пригодами та екстремізмом, яким нас щедро забезпечили гірські духи, але про це пізніше.
Прибули на ст. Ворохта
Повільно розминаючи кістки, посунули потроху вгору. Піт потік струмками...
Перший день завжди важкий, а ще їсти хочеться. Тому привал
Карпатська джерельна. Воїслав рекомендує. Дуже смачно й корисно. А ось таким способом і поготів!
Нарешті вилізли на першу полонину
Краєвиди звідси відмінні!
І від чорниць неможливо відірватися
А це побічні наслідки від ласування гірськими ягодами
Ще наслідки
Ось ми й задерлися на головний водороздільний хребет Карпат
Перша збита вершина - Кукул
Хвилі карпатських грунів
А там манить Говерла. Отже нам туди.
Ніби рукою подати, але теліпали ми туди довгенько
Тут йшли жорстокі бої під час І світової. Залишилися траншеї, колючий дріт, уламки металу і ось такі цвинтарі загиблим австріякам
Портрет Воїслава в інтер'єрі лісу
Прикраса полонини
Ярополк ішов попереду і розпилював нам прохід в завалах :)
Тяжке це зайняття - дертися нагору...
Ярополк теж підписується
А це колишній прикордонний стовп між Польщею і Чехословацькою республікою часів між світовими війнами. Разом з артефактами І світової.
Ярополку нині стукнуло 14. Чому би за його здоров'я не випити соку?
Говерла вже близько. Але стежка стала доволі крутою.
Високо ми вже і тому видно далеко
Карпати звідси - як на долоні
До вершини вже близько
Але щойно ми на Говерлу задерлися, як почався дощ з градом. А потім ще й гроза...
Це все неподобство тривало доволі довго, ми геть замерзли сидячи під дощовиками, тому сфотографувалися і пішли під градом донизу
І ми правильно зробили, бо дощ з градом ішов до вечора. Ми були як мокрі курки...
Спустившись дещо з хребта, ми знайшли більш-менш рівне місце, де й заночували під вершиною Данцир. Вранці вийшло сенце, воно нас трохи підсушило
Говерла з місця ночівлі
Воїслав вирішив покупатися в холодному високогірному озері. Респект!
І нам далі в дорогу
Вийти знову на хребет виявилося справою доволі непростою, бо полонина Брескульська була геть заболоченою
Але ми знову на Чорногірському хребті. З обіду знову стали збиратися хмари...
І другого дня на хребті аж до самого вечора з невеликими перервами йшов дощ з градом і грозою...
Футболка чиясь дійсно superdry )
Ми знову йшли мокрі, ховаючи руки від дошкульних ударів градом
І лише третьго дня випогодилося. Тому радість нашу не сховати!
Вдалині друга вершина українських Карпат - гора Бербенеська, 2036 м.
Внизу - полонина Чуфрова
А нам іти далі Чорногірським хребтом до третьї за висотою вершини Карпат - Чорногори (попа Івана), 2020 м.
Ми на вершині
Тут є найвища в Україні гойдалка!
На тлі відомої обсерваторії, яку колись збудували поляки, а нині її відновлюють.
Прикордонний стовп на вершині
Спуск з Чорногори не дозволяє розслабитися
Далі нас чекала ціла плантація боровиків...
...які ми не годні були всі зібрати, а тому залишили наступним пройдисвітам
Чи не краса?
Наша стоянка неподалік вершини Вихід. Нарешті можна розслабитися!
Ми тут пересмажили всю масу зібраних боровиків, аби далі харчуватися лише ними
Пів дня відпочинку після справ праведних
На вершині Вихід каплиця з оригінальним хрестом нагорі
Ми майже внизу, але до села Луги, ще доведеться потеліпати...
Карпатські джерела
В Лугах чекаємо першого автубуса на Рахів. Насувається знову непоганий такий дощ...
Ми зупинилися на околиці Рахова біля злиття Чорної і Білої Тис. Тут, як виявилося, циганський квартал. Цигани виявилися досить гостинними й нічого у нас не поцупили )
Вітаємо з 32-ю річницею відновлення Незалежности!
Тут злилися дві Тиси в одну. З-під мосту випливає Чорна, а праворуч - Біла
Містечко Рахів. Пригоди закінчилися. Йдемо на потяг.
Немає коментарів:
Дописати коментар