На відміну від СРСР, що думав вирішити проблему військовим шляхом, і від США, які сподівалися побудувати в Афганістані західне управління, Китай вирішить проблему підкупом. Треба буде купити афганські родовища, і віддати частину доходів керівництву талібів. Крім того, Китай покриє камерами спостереження та дронами важливі дороги і селища уздовж них, і райони родовищ, і навчена поліція буде стежити за всими й кожним, як це вже робиться в Китаї, в Сіньцзяні. Таким чином, на зміну безлічі місцевих військових формувань прийде централізований тоталітаризм і включення в світову економіку на боці Китаю. Афганістан стане торговою артерією Китаю, а Талібан - прокитайской поліцією. Рівень життя в країні швидко підвищиться і маси будуть задоволені. Після війни прийде стабільність.
Через років 5 до цієї справи мало-помалу де-факто підключаться Узбекистан, Таджикистан і Киргизстан.
Численні (часом ворогуючі) терористичні організації (ІДІЛ, Аль-Каїда, Талібан) виникають там, де слабка влада. Є два способи вирішення проблеми - східний і західний. До східного вдався Путін в Чечні, віддавши країну на відкуп Кадирову, зміцнивши його владу і створивши матеріяльну зацікавленість. Китай вдався до іншого варіянту східного методу в Сіньцзяні. Нікому на відкуп нічого не віддавали, замість цього застосували повний тоталітаризм. У Сіньцзяні Китай розгорнув поліцейську систему, повністю поставивши населення під щосекундний поліцейський контроль. Обидва методи виявилися ефективними, вирішивши проблему для правителів. Зокрема, і в Чечні і Сіньцзяні терористична діяльність зійшла нанівець.
До західного методу вдалися США в Афганістані. Повний провал. Китай піде східним шляхом і вдасться до суміші московського і сіньцзянського варіянтів. Китай створить Талібану технічну можливість контролювати країну по орвеллівськи, як в Сіньцзяні. Тепер Китай побудує таку систему для талібів, і пустить через Афганістан свій великий шовковий шлях, чим надасть для лідерів талібів можливість збагачуватися. Тоді у талібів не буде бажання підтримувати всіляких злиднів з ІДІЛ. Поки Китай планував пакистанську гілку свого торгового поясу, тепер у нього з'являється можливість додати до неї і афганську.
Вони знаходяться на Чернигівському Поліссі, зовсім близько до кордону з Білоруссю. Озера штучного походження і виникли на місці кар'єрів з видобутку кварцового піску, які заповнилися з часом джерельною водою. Вони досить глибокі, а вода в них чиста і прозора. У двох більших озерах вода має привабливий смарагдовий відтінок.
Прибули до Чернигова електричками. Вокзал тутешній є витвором мистецтва
Вночі прибули на місце - до озера Чорного (Станційного). Влада роздає останні вказівки перед сном )
Вранішнє плавання в озері
Озеро Чорне. Вода прзора, однак здалеку темного кольору
Треба поснідати
Невідома, але прикольна личинка
Футбол був недовгим, оскільки швидко пробили м'яча голкою акації...
Різні способи використання містка-трампліна
Ярополк в польоті
Далі зробили екскурсію до інших озер. Це озеро Смарагдове.
Вода чиста й прозора, однак в масі своїй із-за тутешнього унікального піску виглядає яскраво-смарагдовою
Русалка Влада
А так озеро виглядає із-за дерев
На берегах попадаються твори народної творчости, зокрема, ось така екібана
Трамплін під високим берегом, куди ми пізніше перемістимося
На високій кручі
А це вже озеро Блакитне (Сердечко). Воно найбільше за площею і людей тут найбільше
Вода в ньому має більше блакитного відтінку і дещо менше зеленого
Підйом на кручу
В навколишніх лісах водяться чупакабри
З одною з них, на кличку "Серьога", ми знялися
Вітання брату Богдану з 31-річчям!
Владислава переносить навколишню красу на папір
Мить творчости!
Озеро Чорне з такого ракурсу
Картярські баталії біля багаття
Воїслав любить скакати "бомбочкою"
Вечір на березі оз. Смарагдавого
Ніч і ватра
Потужні сосни на березі
Озеро Смарагдове. Погляд митця
Таке воно озеро
Ранком неймовірно гарне!
Так і манить покупатися
Влада так і зробила - тепер гріється біля багаття
Ярополк вранці купатися не любить, але грітися - дуже любить :)
Я з доцею
Воїслав пішов під воду
Ярополк в польоті над озером
Влада махає руками й ногами в нідії щонайдалі залетіти
Народ накупався, змерз і чимчикує грітися до вогнища
А тут ми всі
Сьогодні від'їжджаємо додому
Озеро Смарагдове з іншого берега
Наразі озерам кажемо "до побачення!"
У вагоні дизель-потяга. Зараз вагон заповнить цілий рій бабусьок із відерцями чорниць.
Ми про чорниці геть забули, тому тихо заздримо
Знову нас зутрічає і відразу проводить на Ніжин оригінальний двірець станції "Чернигів"
Привіз нині патріотичну книгу на дуже вже патріотичний фестиваль «Під покровом Тризуба» у Боярку.
Ще не встиг розкласти на столику, як підходять дві молоді особи у віночках і правильно-націоналістичних футболках – молоко ще на губах не обсохло, але мізки навчилися конопатити вже доволі професійно:
- 1. Не там стола поставив. 2. Чого нас не попередив про приїзд, як не соромно? 3. Дай дєньгу!
- Та, кажу, у мене нема грошей доки, хіба як щось куплять…
- Добре, даємо годину.
Але стола перетягнув, як і хотіли. За годину в мене ледве купили одну книгу і я прикинув, що тут не зароблю більше, ніж вимагає рекет. Ну, не битися ж із ним, тому довелося скидати книги в торбу і чесати додому.
- - -
Хтось пам'ятає ще часи, коли на Майдані біля Головпошти продавали книги? Так ось, нині там продають значечки, шарфики і обкладинки на ксіви. Книги там можна за весь день не продати жодної! Ось так ми нині прогресуємо.
У всій Европі українці читають найменше. Хіба, може, Молдова трохи менше, та й то навряд. То чого тоді дивуємося, що обираємо янковичів, порошенків, зєлєнскіх і велику купу наволочі до ВР?
Я ще якось розумію мусорилих, які мене ганяють із книгами, бо «нє положено» і все таке - що з них взяти?..
Але коли на суперпатріотичному фестивалі, де дуже вітають обвішаних брязкальцями байкерів на мацациклах, артистів, різних реконструкторів тощо, а ось українську патріотичну книгу витісняють, то це діагноз чухраїнцям…
Тому дякую вам, організатори фестивалю, що допомагаєте забивати цвяхи у труну книговидавництва і книгочитання – ви корисну справу робите, сприяєте доведенню українців до бидлячого стану.
А я, мабуть, спалю ці книги до бісової мами і далі буду торгувати горілкою чи наркотою – тоді буде чим і державі заплатити, і мусорилим, і фестивальщикам шибко патріотичним…
Похід байдаркою від Звягеля (перейменованого Катериною ІІ в "Новоград-Волинський") до Сарнів здійснили в червні 11021 року Дажбожого Яромисл, Воїслав і Ярополк Іващенки.
Дорогою нас застало Свято Купала, то ми його відсвяткували так, як могли собі дозволити в умовах походу.
Ріка Случ - чудова ріка! Раджу всим побувати.
Приємного перегляду і залишайте коментарі з уподобайками!
У Звягелі не буває хатніх крадіжок, оскільки там оселю охороняють страшно люті домашні тварини ;)
Стоянка навпроти гирла річки Церем через півтори доби походу.
Світлини, відзняті до цієї миті, були втрачені, оскільки ми увечері втопили фотокамеру :(
Вранішній туман
Сонце потроху піднімається і наближається виснажлива процедура побудки Ярополка з Воїславом :)
Кучерявий клен вже зачекався синів
Роса вже готова висохнути на Сонці
Вмочили весла. Похід продовжується
Прибережні мальовничі скелі й камені
Пройшли найцікавіший поріг "Люботів"
Зупинилися в селищі Городниця.
Нагорі - Георгіївський монастир
Пішли з Ярополком поповнювати запаси води й харчів
Біля входу до монастиря. Він досить крупний
В парку, закладеному Чарторийським, знайшли джерело "живої води". Однак відра там не виявилося і довелося лізти в криницю, аби набрати. Але вода дійсно пресмачна!
Дійшли до т.зв. "Случанської Швейцарії"
Унікально мальовничі краєвиди!
Ярополк розповідає про тутешні визначні місця )
Стоянка була просто неймовірна!
Случ навпроти села Маринин
На високому давньому городищі Х-ХІ ст біля с. Маринин, на яке ми ледве задерлися
Хочу літати!
Внизу - ріка, де нас чекає Воїслав
Свято-Преображенська дерев'яна церква в селі
Дном цього холодного яру худоба, а нині ми з Ярополком, спускаємося до ріки
"Ой, чий то кіно стоїть?" Дуже красиво позує! До речі, кінний транспорт на Рівненській Волині дуже популярний і коней у людей багато
Підходимо до знаменитого Губківського замку
Задерлися з Воїславом на одну з веж
Звідти ми прийшли. Вигляд просто заворожує!
А це вниз по ріці
Благородні автентичні руїни!
Кругова панорама на згадку
Воїслав під аркою
Тепер я
Склепіння арки
Цей замок рівно 425 років тому взяли косаки-повстанці Лободи-Наливайка
А це поряд гора Дзвінецька, де теж колись була фортеця і яку брали повстанці.
І там є косацький хрест
Стоїмо навпроти села Бистричі
Тут між іншим народився засновник тієї першої УПА "Поліська Січ", легендарний Тарас Бульба-Боровець
Цікаво виконана дерев'яна церква в Бистричах
Церква ж у сусідньому Колодязному цілком модерна і струнка
Понтонний міст в селі Хотин. Вдалині Покровський монастир.
Знову доведеться перетягувати байдарку через ці "понти", як їх обізвали сини...
Місто Березне. Покровська церква. Відрадно, що ПЦУ
Бульбу-Боровця тут шанують
Настінні розписи героїко-патріотичного змісту в Березному
А ось такі вже мости ми любимо!
Захід Сонця навпроти села Вітковичі
Круча біля впадіння річки Великої.
Там є джерело, але ми про це не знали :(
Перший польський прикордонний бункер (кордон до 10939 року) біля села Богуші. Його комуняки пізніше винесли в повітря - великою кількістю вибухівки, оскільки уламки в кілька кубометрів бетону відлетіли на два десятки метрів.
Руїни необхідно облазити й дослідити!
Церква і знову благородні тварини в селі Князівка. Ми тут поповнилися водою і провізією
В лісі навпроти Князівки величезна гойдалка - метрів 15 висотою. Ми такої ще не бачили!
Тут нас застало Свято Купала і ми його чесно відсвяткували.
Піца, спечена на веслі - це щось!
Поряд - дуб з величезним дуплом
У ньому можна не лише сховатися від дощу, а й жити всим нашим екіпажем!
Ось так ще
Польський бункер перед селом Тинне
Його теж пробували винести в повітря, але це, на щастя, їм слабо вдалося
Він великий і поряд ще є підмурівки, нібито казарм
Продовжуємо днювати біля великого села Тинне - оскільки квитки на потяг не вдалося взяти...
Вечеря на зорі. Комарі вже гострять свої жала і нам пора пірнати в намет
Руїни ще одного бункера навпроти Тинного
Він поруйнований вже ґрунтовно
А цей бункер цілком живий і я зміг у нього проникнути! Його не підірвали очевидно тому, що він у селі, зовсім поряд з церквою
Купання в гирлі річки Тустань. Цікавий температурний контраст, оскільки вода в Случі тепла, а в Тустані - холодна, джерельна
Фініш.
Байдарку зібрали і намагаємося врятуватися від лютого пекла в тіні. Увечері нас чекає задушливий потяг на Київ...
