"Алеж демократична й республіканська наша нація ніколи на монархію не пристане - так скажуть наші с в і д о м і Українці-демократи. Чи дійсно вірна оця лєґенда про демократичність і республіканство нашої Української нації?
...
Бо факти нашої історії говорять, що істнували ми як велика держава й як велика нація за Великих Київських Князів і упали з упадком князівської влади. Після нашого першого "лихоліття" пристали ми до Литви й Польщи тоді, коли там була сильна монархічна влада, й підняли повстання проти Польщи тоді, коли там влада Короля ослабла та запанувала шляхецько-республіканська демократія. Державою й нацією стали ми знов за Гетьмана Богдана, що єдиний із посеред Гетьманів був не тільки на словах, а й на ділі "самодержцем руським". І не виконавши його заповіту, не сотворивши після його смерти власної наслідственної монархії, після послідньої спроби Гетьмана Івана Мазепи стати "самовладним князем в Україні", перехилились ми цілою вагою - власне маси народньої - на бік монархії московської, проти якої підняли всенароднє повстання тільки тоді, коли Царя в Петербурзі не стало. Трудно в тім усим бачити врожденне демократичне республіканство.
Всякий же соціяльний фермент: дейнеччина, гайдамаччина, коліївщина, опришківщина - це не демократичне республіканство. Це часові явища, що як скоро приходять, так скоро згоряють і зчезають. На такім " демократичнім" фундаменті ні нації, ні держави будувати не можна".
В'ячеслав Липинський, "Листи до братів-хліборобів"
Додам від себе з часів новітніх.
Українці не повставали масово проти червоних московських самодержців - генсеків. У 1991 році проти ГКЧП повстали значно енергійніше московити в Москві, тоді як в Києві тоді було значно спокійніше. І буйство народної стихії заполонило Україну значно пізніше, коли українці досхочу наїлися демократії в її олігархічно-злодійському виконанні.
Більшість дивиться на нинішню напругу навкруги України в контексті протистояння між США і Московією. Зовсім недалекі бачать тут лише конфлікт між Україною і Московією, а Штати ніби намагаються нас захистити від лихого сусіда - але що з таких візьмеш... Я би подивився на більш ширший контекст. При тому глобально-геополітичний контекст.
Зараз невпинно розгоряється, а невдовзі досягне гарячої стадії поєдинок за світове панування у протистоянні між США і Китаєм. Саме ці дві потуги скоро схоплять одна другу за горлянки. Ми всі розуміємо, що в тому поєдинку Московія пряму участь не братиме, але вона буде дуже солодким бонусом для однієї з потуг.
Для якої?
Назовні ми бачимо, як Путін показує зуби колективному Заходу, очоленому США, і заграє, виляючи хвостом, перед Пекіном. Але ми також бачимо, що Пекін перед Москвою не надто стелеться і розкриває обійми. Не вірить дядечко Сі дядечку Пу і правильно робить. Навіть коли дядечко Пу й щиро хоче дружити з імператором Піднебесної. Китайська цивілізація нараховує не одне тисячоліття і тамтешні мудреці не схильні так запросто повестися на мульку "русскій с кітайцем - братья навєк". Вони знають, що в потрібну мить Московія може вставити кинджал у спину. Але все це не виключає того, що Китай буде користатися природніми ресурсами РФ та "освоювати" тихою сапою Сибір і Далекий Схід.
Навіть коли дядечко Пу й радий би дружити з Піднебесною, однак він не вічний. Натомість вся еліта РФії і всі потенційни наступники Путіна тримають свої грошики на Заході, там навчають своїх дітей і там мають "хатинки". Це все з Пекіна добре видно.
Московська еліта все ж не насільки тупа, щоби не знати золоте правило - дружити треба через сусіда. І тому з Китаєм аж такої щирої дружби не вийде, бо мають вони кілька тисяч кілометрів спільного кордону і краєм вуха все ж чули про територіяльні претензії Китаю до північного сусіда.
Можна також довго говорити про значно ближчу релігійну і ментальну відстань московитів до европейців/американців, ніж до китайців. Бо попри негативне ставлення московитів до західного способу життя, китайський спосіб майже незбагнений - бо "восток дєло тонкоє".
Тому сам Бог велів московитам у майбутній битві виступити на боці Штатів. Це непогано розуміють еліти як московські, так і американські.
Але існує одне "але". Є одна держава, котра є занозою в дупі Вашинґтона і кісткою в горлі Москви і не дає їм злитися в екстазі. Ця держава наша з вами.
Вашинґтон не може так просто відкараскатися від нас і подарувати Україну Пу, бо все ж демократична країна, бо міжнародне право, бо Будапештський меморандум, бо вибори на носі і т. д. і т. д. А після Афганістану здати безславно ще й Україну на розпотрошення Путіну... Хто після такого їх буде поважати?
Натомість наші европейські й натівські амбіції не дають спокою Кремлю. Це для них просто образа, коли "матєрь городов русскіх" опиниться в руках "супостата". Щоправда, існування окремої держави України взагалі є образою для московських царів, але то таке, бо імперська "спєсь" повільно, але все ж вивітрюється. Також особисто для Путіна, схоже, не останнє значення має час підльоту гіпотетичних американських ракет з України до Кремля, але то особиста параноя царя Пу - ну хоче він прожити ще років 50, що поробиш.
І ось їм треба щось придумати навколо України, аби й вівці були цілі, й вовки ситі... І тому їде директор ЦРУ в Москву і сидить там кілька днів, щось перетираючи з Кремлем. Вам взагалі не дивні такі візити очільників спецслужб при майже передвоєнній взаємній риториці?
І вони, схоже щось таки надумали. Бо ще в листопаді пробайденівські помийки (котрі раніше були солідними ЗМІ) розпочали безпрецедентну інформаційну істерію "путіннападе", котра лише наростала. Синхронно це підтримав московський цар, котрий почав рухати своїх солдафонів та залізяччя до нашого кордону. Це також підтримали всі союзники Штатів, евакуюючи працівників посольств і наганяючи таким чином передвоєнного жаху. Кумедно спостерігати було, як радник Байдена Джейк Салліван, котрий завжди був промосковським, раптом включився в загальний хор антимосковської істерії. Або поспостерігайте, як реагують у Москві і речники Путіна, і його телепомийки на психоз із Вашинґтона. Спокійно й поблажливо, як у тому відомому ще совковому анекдоті, коли у вуйка запитують, а чи правда, що у нього гармата в хліві стоїть: "Та брешуть люди...". А ще познайомтеся з останньою розмовою Путіна з Байденом - розмова була недовгою, але Україна там стояла не на першомі місці і не на сьомому - так, згадали мимоходом, але не більше. Тобте все переконливо говорить про закулісні домовленості Москви з Вашинґтоном.
Всі адекватні військові експерти говорять, що з такими силами широкомасштабно атакувати Україну вже неможливо, а, отже, все це понти і розводняк. Адо того ще й на початку весни, коли на Донбасі вже неймовірне болото і танки просто загрузають у багні пачками. І це ґрунтовно аналізує і розкладає по поличках Іларіонов, чиє відео я подаю нижче і настійно раджу передивитися.
Для чого, спитаєте, всі ці коштовні танці з бубоном? А все для того, аби замирити Москву з Вашинґтоном. Коштом України, виходить. Тобто коштом пацифікації України за допомогою Мінського договорняка, що Путін розписав свого часу на коліні і Порошенко то подав своїм посполитим як "перемогу". Бо коли забгають нам автономне утворення ЛДНР, то ні про яке НАТО тоді й мови не буде, що й потрібно обом шулерам, що вишукано намагаються обіграти нас "в чотири руки". І про Крим тоді теж можемо забути назавжди. Бо коли почнемо нагадувати "гарантам", то знову "путіннападе", а кому таке треба...
І все це задля майбутньої міцної дружби Івана з Джоном проти східного Дракона, що стрімко набирає силу. Я так собі гадаю.
П.Н. До речі, зверніть увагу, які країни не евакуйовували посольств з Києва. Зокрема цього не робили Туреччина, Литва, Польща... Це про те, з ким нам варто дружити.
Маю такий здогад, що це зелені спецом таке судилище влаштували над Петьманом.
Посадити його не посадять, хіба налякають трохи та гроші потрусять. Бо якісь вже сміховинні звинувачення виставили Пороху, тоді як у нього стільки художеств в послужному списку, що електричний стілець, коли чесно, за ним плаче.
Натомість ось це шоу. Шоу для підняття рейтингів. Чухраїнці ж різко починають любити останнього покидька, коли того починають хоч трохи пресувати.
Навіщо воно зеленим, спитаєте?
Там не дурні і знають, який антирейтинг у Пороха. Він просто зашкалює. Тобто в другому турі виборів Святий Петро програє останній бабі Мані з базару, то чому би Зєлєнскому не позмагатися з ним?
Але тут важливо, щоб саме Порох і вийшов у другий тур, а не хтось інший, у кого виграти перспективи примарні. Отаке.
Вся наша політика - суцільне шоу і маніпуляції лохторатом...
З Твоєї ласки Господньої ми користуємося дарами Твоїми, які Ти подарував нам, внукам Твоїм! Завдяки Тобі ми маємо поля золотоколосі, ліси прохолодні, що наповнені птахами та звірами, луки трав’янисті та квітучі, повітря насичене пташиними звуками та медовими запахами. О, великі і щедрі дари Твої, Дажбоже наш!
Сьогодні ми дякуємо Тобі особливою вдячністю ще за один дар Твій, про який я не згадував вище, Дажбоже наш! Цей дар ми бачимо щодня, цей дар ми вживаємо щодня, цей дар ми любимо щодня, цей дар ми обожнюємо щодня! Цей дар - це святая вода!
З давніх-давен на землях України-Руси існував культ води. Вода є джерелом всього живого на нашій планеті. Немає води – немає життя. Ноші предки обожнювали воду. Ім’я Дана (так вони звали Богиню живої води) для орія було найважливішим. Слова “дана” це стародавнє арійське слово яке є відповідником сучасному слову “ріка” і “вода”.
А кому незнайоме примовляння: “Будь великий як верба, а здоровий як вода, а багатий як земля”. Або в Лева Силенка: “Будь багатий як земля, а здоровий як вода” (МВ: 19.138).
І згадаймо слова нашого Вчителя і Пророка Лева Силенка, які стосуються води. Він каже: “Вогонь і вода очищаючі святі сили життя. Вони очищають людину від несмілості, втоми, боязні, лінивства, неохайності” (МВ: 19.122).
«Внуки Дажбожі народжені трьома святими життєдайними силами (Сонцем, Землею, Водою), і життя їхнє ознаменоване світлою триєдністю (тризубом), і народжені діти їхні освячені святою водою – звідси “свята вода, свята роса, свята Русь”». (МВ: 25.39).
Тож нехай освітлюється і освячується джерело нашого життя – свята вода Дажбожа!
Колись наші предки, як і ми відзначали це свято на початку січня, коли Земля знаходиться найближче до Сонця. Це свято сягає язичницьких часів і співпадає зі святом Богині живих вод Дани (Живи) – дружини і сестри Дажбога, з днем її народження (воскресіння). І відбулося це воскресіння з живої, тобто прісної води. А це джерела, кринички, болітця на вододілах – звідки починаються ріки.
Сьогодні онуки Дажбожі освячували воду на дніпровському острові Долобецький в київському Гідропарку
Проводив обряд рунтато Яромисл
Після морозної погоди напередодні, вночі перед ранком лив дощ, тому деякі нестійкі люди злякалися прийти, а прийшли лише найміцніші духом і вони не прогадали
Бо поступово дощ стих, випогодилося і коли ми, все приготувавши, почали обряд, вийшло Сонце, котре й освятило воду, торкнувшись променями до до крижаного сонечка
Погода завжди сприяє онукам Дажбожим у їхні свята і це відбувається протягом не одного десятиліття!
Освячення водою присутніх
Прийшли молоді і не дуже віком Але всі молоді духом!
Воду в ополонці освячено!
Багаття чекає на тих, хто освятиться й оздоровиться із зануренням в ополонку
Вода в дзбанках теж освячена і буде лікувати нас весь рік!
Ті, хто сьогодні освятився, могли ходити по воді, як по тверді земній.
Мені здається, що їх багато, при тому в різних країнах набір причин дещо відрізняється. А оскільки їх багато і цей весь маразм багатьом верствам на руку, то ковідобєсіє і досягло такого масштабу в світі.
Найцікавіше буде проаналізувати мотиви тих, які й закаламутили цю всю світову авантюру. Гадаю, що вже всі адекватні розуміють, що цей вірус передався людям аж ніяк не від кажанів на китайському ринку. Чого ж не вистачало усим цим ґейтсам-швабам-цукербергам та іншій соросятні, що вони нас втягнули в найбільшу за останні сто років авантюру? Коли одним реченням, то не вистачало їм влади і могутности Бога над людством. Бо дуже вже їм засвербіло вершити долею всього людства – можливо навіть з благими намірами (так, як вони їх розуміють). Благі наміри – це збільшення середнього віку життя, зменшення антропологічного тиску на довкілля, знищення головних вірусних хвороб тощо. Принаймні я хочу вірити, що у них були й благі наміри, а не самі лише чорні. Не останню роль зіграло й те, що новітні «боги» вже отримали гроші й владу і їм залишилося лише подовжити свій вік, а цьому може завадити якийсь заражений вірусом холоп, котрий крутиться під ногами. А ще вони щиро вважають, що коли оцифрувати все людство і встановити всеосяжний контроль за людиною, заточивши людей в їхні шухляди, організувавши їм віддалену роботу, а їхнім дітям навчання он-лайн, то це все виключно для блага людини й в ім'я людини! Аби стадо було ізольоване одне від другого і не обмінювалося злими вірусами. Вони вважають, що зменшивши населення і обмежуючи народжуваність, людство поліпшить екологічну обстановку на Землі і тиск на довкілля. Воно то так і це можна би було вважати й благом, якби то поширювалося найперше на регіони з високою народжуваністю, а не на білу людину, яка чи не єдина і вимре швидко внаслідок подібних «прогресивних» новацій таких «учоних».
Перетворити живу людину, творіння Боже, у «фізичну особу», душею якої є QR-код – ось один із елементів цього сатанинського задуму!
Ця ковідо-оборудка виявилася дуже до душі світовій фармацевтичній мафії, що й доводити не потрібно, спостерігаючи за ростом надприбутків виробників вакцин. Разом з біґфармою свої плюшки від цього всього психо-бедламу узріли й медики по всьому світу. Бо ковідо-психоз надає, крім вливання реальних фінансів у медичну царину, ще й підвищення статусу медпрацівника. А, що найголовніше, дає медикам важелі влади над стадом (а влада, як відомо, річ солодка!), підвищуючи повноваження лікаря до рівня ветеринара. Тому й так мало справді мужніх лікарів можуть відкрито виступити проти цієї сатанинської оборудки! Адже ж усі вони міцно сковані круговою цеховою порукою і піддадуть «отщєпєнцев» ганьбі й обструкції та виженуть зі свого цеху.
Дехто каже, що така красива диявольська змова на весь світ просто неможлива, що ми тут бавимося у люту конспірологію. А виходить, що можлива. Ще й як можлива! Коли фермери на всих континентах годують, вирощують вівців, стрижуть з них вовну, а потім по одній пускають їх на шашлик чи шурпу, то це значить, що всі вони зібралися десь колись в одному місці й уклали угоду про такі дії? Звичайно, що ні. Вони просто передали цей досвід по ланцюжку, або й навіть підглянули, як робить це сусід. Навіщо їм змовлятися проти вівців? Так і лідери держав між собою постійно спілкуються, коли не на самітах, то в приватних розмовах. Або й банально підглядають, як влаштовують ковідовакханалію лідери «передових» країн. Тут по самому лише виразу обличчя колеги можна розшифрувати, як цей винахід, ця красива оборудка дозволить загнуздати його власне стадо, як під тиском страху (а це і є тероризм!) зробити його абсолютно керованим. Тому світові владоможці в одному пориві заповзялися впроваджувати карантини, намордники, локдауни, сертифікати, щеплення…
Але головні мотиви верхівок близьких до нас країн, як на мене, таки відрізняються.
Білоруський Бацька, який є доволі сміливим і це у нього не відібрати, а влади над його власним стадом у нього аж занадто, спочатку почав, всупереч усьму світові, заперечувати ковід і доцільність обмежувальних заходів, що виглядало спочатку привабливо. Але потім він зрозумів, що після відомих антилукашенківських протестів стадо може геть розбігтися з його кошари, використав цю короновакханалію для зміцнення кордонів, і майже повністю заблокував виїзд власних громадян з Білорусі.
Московському хану, який небезпідставно вважає себе сувереном на 1/7 суші, і його жирному близькому оточенню, схоже не надто до шмиги виконувати вказівки ВООЗу чи інших світових начальників, але вони дуже бояться за своє дорогоцінне здоров'я і життя в неймовірних розкошах, тому саме цей тваринний жах перед заразою, а ще, не приведи господи, можливість померти, поряд зі ще більшим зміцненням влади, і є головними мотивами ветеринарного концтабору, який методично будується в РФії.
А тепер повернемося до нашої України. Тут, як на мене, мотив зміцнення влади і побудови концтабору не є на першому місці. А коли й на першому, то не так яскраво, як у сусідів. У нас значною мірою панує ідея-фікс «Україна – це Європа!» (яку попередня, порошенкова Верховна Рада навіть внесла в Конституцію у вигляді ЄС, що є незбагненою дурістю). «Європейські цінності» тепер у нас як еталон, за яким ми звіряємо наші кроки до світлого «цивілізованого майбутнього». І ось коли наш новий «старший брат» нам тихим голосом «рекомендує» влаштувати маленький концтабір з апартеїдом (бо інакше натякає відібрати омріяний безвіз і взагалі - о, жах! – не взяти в ЄС!), то наші хруні, абсолютно не задумуючись, нащо воно, але щиро вірячи, що «старший брат» дурного не порадить, готові це виконати безумовно. Ціною знищення середнього класу, зубожіння народу і заганяння в яму власної господарки, ціною знищення освіти, а, можливо, й утрати державности як такої…
Коли дещо вляглися пристрасті після чергового гей-параду і пройшла дещо злість, напишу і я декілька слів про це неподобство разом із висновками.
Як видно, для цієї державки це була визначна подія, ледь не державне свято, мабуть на одному щаблі з 24-м серпня, бо підготувалися ґрунтовно: нагнали тисячі й тисячі поліцаїв з нацгвардійцями, позачиняли кілька станцій метро, так що мені довелося до парку Шевченка підніматися зі станції Олімпійська і дорогою я помітив, що за сотні метрів повиставляли поліцейські пости. Ділянку вулиці Володимирської, де зібралися ще звечора учасники акції «За сімейні цінності» обгородили високими парканами і стіною з поліцаїв. Обшукали, мізки трохи попарили, але пропустили.
Бо треба ж прозвітуватися перед «стратегічними партнерами», що ось, гей-парад, мовляв, проведено, як ви й «рекомендували». «Ізвольтє» погладити по голівці тепер.
Блаженні темою свого чергового параду обрали просування законопроєкту №5488, який ініціював сам прем’єр Шмигаль, і котрий передбачає ледве не кримінальну відповідальність за косий погляд у бік цих новітніх «обраних». Тобто цього разу парад йшов не з розмитими вимогами, а з дуже конкретного приводу. І практично в унісон з владою, яка буквально днями почала просувати цей законопроект у Раді. Втім, у підсумковій декларації "маршу" були й інші вимоги, але вони просто перекочували з попередніх таких шабашів. Державка наша забезпечує ЛГБТ повну охорону від противників. Тобто вони, по суті, є єдиною соціяльною група у нас, яка отримує такі привілеї.
Акція ж противників цього неподобства була просвітницькою, підкреслено ненасильницькою, бо і людей зібралося всього кілька сот, і навіщо, зрештою, чіпати лайно, коли смороду потім на весь «цивілізований світ» буде…
Оратори говорили, що вся ця неомарксистська тусовка за ґрантові гроші намагається знищити інститут сім'ї як такий, а отже приректи українське суспільство на вимирання. І всі розуміють, що на параді цей єдиний червоно-чорний прапор - це лише мімікрія і прикриття їхніх чорних справ. Хоча більшість цих сопливих мабуть і не в курсі, що вони є лише пішаками у глобальній грі старих дідуганів-неомарксистів Франкфуртської школи, котрі заповзялися переінакшити світ за лекалами більшовиків - але використовуючи цього разу рушійною силою вже не "пролєтар'ят", а ось цих нових нібито "ображених": феміністок, елгебете, а ще негрів у США чи числених іммігрантів на Заході.
Насправді елгебете у нас ніхто на державному рівні не ображає, навіть більше, вони мають привілеї - як священні корови в Індії. На побутовому рівні – можливо хтось когось і образив. Але яким чином Закон 5488 це зупинить? Влаштують елгебете-диктатуру і будуть карати за косий погляд у їхній бік? За "мислезлочини" будуть карати по Орвелу? Уведення в дію подібних законів лише збільшить в суспільстві ненависть до цих новітніх "обраних" і ще більше загострить конфлікти на побутовому рівні. Чого й добиваються неомарксисти, бо це зробить цих блаженних ще затятішими «революцьонерами»...
Здорові сили в Україні (не люблю, коли нас називають такими, що виступають за «традиційні сімейні цінності», бо про яку саме традицію йдеться?) зовсім не проти, кого вони там і як люблять у своїх гей-тусовках, і ставляться до них зі співчуттям, як до хворих. Натомість здорові сили проти таких акцій, котрі направленні виключно на пропаганду їхніх "ідєй", а, отже, на залучення у свої ряди здорових людей, а особливо дітей з нестійкою психікою. Бо переважною масовкою на цій дефіляді були дівчатка 16-18 років, котрих сюди затягнули коли не відверто за ґрантові гроші, то задурманивши фемо-пропагандою, мовляв, у жінок менше прав, їх чоловіки ображають тощо. Зовсім не факт що з них хоч половина є лесбійками, але коли вони такими поки що не є, то багато з них такими зробить ця тусовка. Я вже мовчу, що деякі з цих елгебетешників притягнули і своїх дітей, для «правильного», так би мовити, виховання.
І хай вони не розказують свої казки, що всі вони нібито такими народилися. Це ВІДВЕРТА БРЕХНЯ. Бо, як відомо, їх, зі збоченнями в сексуальній орієнтації, скрізь і завжди народжувалося біля 1%, натомість в Європі, завдяки масованій пропаганді, їхні тусовки налічують до 15% усього суспільства. І ми всі бачимо, як Європа вимирає, попри дуже високий рівень життя.
Я особисто свого часу, живучи в гуртожитку, мав досвід наполегливої обробки з боку представників елгебете, хоча не раз і чітко заявляв їм, що мені то нецікаво. Тому я знаю, що говорю. Вони завжди займалися «прозелітизмом» як з цільовою агітацією, так і такими ось пропагандистськими акціями.
Хтось мабуть скаже, що ти, мовляв, ображений на них і тому злий на цих таких душечок. Відповім, що зовсім ні, бо моя обробка робилася хоч і нав’язливо місцями, але це мене не особливо дошкуляло, та й цю людину я особисто поважав в іншому житті, оскільки він багато зробив для становлення мене як націоналіста.
Так ось, як бачимо, гомосексуалісти, маючи обмежені можливості розмножуватися, кревно зацікавлені у розширенні своєї тусовки, а, насправді, у розростанні ракової пухлини на тілі суспільства, аби, зрештою, знищити це суспільство, - і вони за масні ґранти із Заходу, як бачимо, це наполегливо роблять...
Але повернімося до акції. Кордони поліція виставили так, що ми були досить далеко від шляху проходження цих нездорових. Передбачаючи такий поворот, був виготовлений величезний банер, котрий на вудилищах був піднятий досить високо, так, щоб ланцюги поліцаїв не заважали його прочитати учасникам «маршу». І що ви думаєте? Мусорилі зорієнтувалися і перегородили вулицю тісним рядом своїх автобусів-«цементовозів»! Аби лише не дошкуляти ніжну психіку «священних корів» прочитанням «неправильного» банера!
В шабаші взяла участь «нардепкиня» від «Голосу», така собі Інна Совсун, яка дуже заклопотана темою гендеро-фемо-елгебете. Це та, яка була в уряді Яценюка першою заступницею міністра освіти й науки Сергія Квіта. Очевидно, що вона й фінансувала зі щедрих ґрантів все це збіговисько. Треба відмітити, що вона, як і наступні освітні наші «міністрині» Лілія Гриневич та Ганна Новосад всі пройшли вишкіл у структурах «філантропа» Дж. Сороса, про що відверто говориться на їхніх сторінках у Вікіпедії. І всі вони сповідують убивчу для сім’ї ідеологію гендеро-фемо-елгебете, бо, в іншому випадку, їх би не поставили керувати нашою не в міру «ліберальною» освітою.
В кінці, коли ці блаженні вже давно пройшли повз нас і скупчилися біля станції підземки «Льва Толстого», ми теж свою акцію закінчили і почали розходитися. Але ага! Псарня нас не випускає! Ні в який бік, навіть у протилежний від того збіговиська – у бік станції «Університет»! І нас тримали ще приблизно пів години, нічого не пояснюючи, порушуючи грубо наші права. На питання «Ми затримані?» відповідали, що ні, але й тупо не розступалися. Ось так.
Висновок з усього цього доволі невтішний. Як бачимо, всі ми, противники знищення здорового суспільства, що або пройшли Майдан, або воювали за цю державу на сході, для цієї державки або вороги, або мотиви наші вона не може збагнути і тому нас на всяк випадок треба би тримати в клітці. Натомість ці нездорові у цій країні мають всі привілеї, вони вільні, а з прийняттям Закону 5488 взагалі вилізуть на голову.
Не знаю, але починаєш часом задумуватися, а чи за тих ми були на Майдані, коли ось таке тепер розквітає буйним цвітом…
Хто так ефективно просуває права сексменів (меншин) на свою популяризацію по всьому світу? Чому у будь-якої політичної опозиції успіхи набагато скромніші, ніж у сексуальної? Чому «об'єктивних» правозахисників зачіпає саме ця тема? Чому на перше місце ставиться сексуальна (моральна) толерантність, а не політична? Як впізнати лобістів сексменів у владних структурах? Останнє запитання не риторичне, бо виходить від виборця.
Хто фінансує у нас гей-рухи-паради? Невже їх так багато, що вистачає «з миру по нитці» - «партійних» внесків? Чи все ж їх небагато, але вони казково багаті і мають владу? Як, взагалі, протягуються толерастні рішення (закони) в законодавчих органах - крізь рубежі з нормально орієнтованих (справжніх) чоловіків і жінок? Або... ?!
Ні, звичайно, можна би було залишити в спокої рожево-блакитних нетрадиціАналів, якби вони клУбилися по-тихому на конспіративних квартирах... Хоча, не в них навіть справа, а в неслабких таких транснаціональних силах, що планомірно витягують цих «Чужих» для нашої культури сексмутантів з підвалів - в цоколі відкритих респектабельних клубів, в рекламну продукцію, часописи, газети та, воістину, «блакитні телевисери» - на огляд і нібито, для «вільного» вибору власних уподобань нашими дітьми, які ще тільки но визначаються на життєвому шляху.
Так, чим же цікава «міфологічним» силам банальна моральна розбещеність? Скоріше їх приваблює змінений психічний стан, у якому перебуває жертва власної вседозволености.
Соціопсихологи сказали би, що психіка «чоловіки»-гомосексуаліста подібна на жіночу. Ну, щонайменше, такий «чоловік» грає роль «слабкої половинки». Не заперечуючи очевидну еволюційну необхідність наявности жіночої психіки, виробленої природою для виживання людського роду, можна з побоюванням констатувати, що деякі її порівняльні особливості, як наприклад, підвищена чутливість і емоційна нестабільність, - є головними відмінними якостями масової та індивідуальної психіки, що мають різні ступені схильности до зовнішнього управління.
Тобто, любителів «покапризувати й поістерити», у тому числі «ніби мужиків», відрізняє підвищена схильність до навіюваности (масова психіка). І закономірно, що для абстрактної влади краще імпульсивні жінки (у більшій масі). І яка спокуса, додати до свого електорату більше вже «НепокоБелиму» частину від колишніх непокірних хлопів!
Просування світовими лобістами такої політики заходить вже так далеко, що пропонуються і впроваджуються процедури юридичної нейтралізації гендерної ідентифікації (наприклад, у США), коли в офіційних документах (метриках) не вказується звична статева приналежність «батька» й «матери», а підмінюється на нейтральне формулювання - «родич».
Але не тільки підсаджування на «голку» гомосексуалізму виконує це завдання. Іншим ефективним фронтом на війні «перевтілення» служить ідеологія унісексу - рівноправности статей, «безоглядна» у своєму пориві на здоровий глузд. Її «патогенність» полягає у спрямованій корекції чоловічого типу психіки до жіночого стану. А крен у бік мужности жінок у такому випадку можна розглядати як небажаний побічний ефект дослідного результату.
Політика унісексу схиляє чоловіків до прояву жіночої психіки, а значить, - психотипу натовпу, нейтралізуючи індивідуальну розсудливість і розкриваючи свідомість для зовнішньої маніпуляції - керування і контролю за індивідуальними й масовими діями, а також нейтралізуючи потенційних революціонерів і політиків, якими у своїй більшості є чоловіки (з відповідною психікою).
Християнська релігія, підсилює цей ефект, нав'язуючи за допомогою психологічних установок - «жіночі» стереотипи мислення й поведінки (безмірне упокорення).
Нехай не ображаються жінки - терміни «жіноча» та «чоловіча» психіки тут використовуються умовно, визначаючи свою прив’язку до статі в типових випадках, і все частіше демонструючи свою здатність плавно перетікати одна в іншу, не змінюючи статеву приналежність.
Так ось психічна (а то й фізична) «жіночність» європейських чоловіків, удвічі (коли вважати, що жінок і чоловіків у суспільстві порівну), кількісно збільшує охоплення керованого аполітичного населення. І суспільство отримує подружні осередки, що складаються з чоловіків і дружин, за природою - чоловіків і жінок, а за психікою - подруг. Або одностатеві шлюби чоловіків-подруг. А в результаті, відкидається умова конструктивности розвитку суспільства за принципом діялектики: теза-чоловік + антитеза-жінка = синтезу (істині). Безумовно, що таким суспільством простіше керувати ззовні.
Також важливе значення має ще й закономірний фактор необхідности захисту сексменів від традиційної, нормальної більшости, яку може забезпечити лише офіційна влада, формуючи у неформалів залежність від себе, і, відповідно, - набираючи додатковий електоральний ресурс.
Тому залишається загадкою і/або справою особистого смаку - вважати, що ж більш превалює у законодавчій і виконавчій владі світу, що глобально просуває інтереси сексменшин: власні збочені пристрасті чи «всезагальні» політичні інтереси?
Навіть страшно припускати, що думають про все це наші діти!
На Українському радіо якомусь іксперду задали питання, що ось, мовляв, Зєлєнскій вициганив у Байдена аж $60 млн на оборонку, зате Афганістану американці давали на ті ж цілі по $5 млрд щорічно. Як так?
Іксперд розгубився на хвильку, але швидко знайшовся. Це ж, каже, в афганців були проблеми з їхньою армією, а Україна й сама може своє військо розбудувати.
Забув лише додати, що при Обамі Україна не могла ні двигунів для тракторів на Заході закупити, ні набоїв для біатлону. Аби то все, не дай Боже, не пішло на війну з Московією. Воювали як могли, трохи підлатавши совдепівську техніку...
Все ж, я думаю, така разюча різниця в щедрости із-за того, що Афганістан СТВОРЮЄ ПРОБЛЕМИ для т.зв. "цивілізованого світу", а Україна готова виконати й задурно, весело пританцьовуючи на задніх лапах, всі забаганки господарів - від мавпування всих західних інституцій і аж до парадів збоченців. То нащо таким "старанним хлопчикам" ще й гроші давати?
До речі з подібних же причин дядечко Пу заливає Чечню рублями, а якась там Мордовія чи Бурятія просто смокчуть лапу.
На відміну від СРСР, що думав вирішити проблему військовим шляхом, і від США, які сподівалися побудувати в Афганістані західне управління, Китай вирішить проблему підкупом. Треба буде купити афганські родовища, і віддати частину доходів керівництву талібів. Крім того, Китай покриє камерами спостереження та дронами важливі дороги і селища уздовж них, і райони родовищ, і навчена поліція буде стежити за всими й кожним, як це вже робиться в Китаї, в Сіньцзяні. Таким чином, на зміну безлічі місцевих військових формувань прийде централізований тоталітаризм і включення в світову економіку на боці Китаю. Афганістан стане торговою артерією Китаю, а Талібан - прокитайской поліцією. Рівень життя в країні швидко підвищиться і маси будуть задоволені. Після війни прийде стабільність.
Через років 5 до цієї справи мало-помалу де-факто підключаться Узбекистан, Таджикистан і Киргизстан.
Численні (часом ворогуючі) терористичні організації (ІДІЛ, Аль-Каїда, Талібан) виникають там, де слабка влада. Є два способи вирішення проблеми - східний і західний. До східного вдався Путін в Чечні, віддавши країну на відкуп Кадирову, зміцнивши його владу і створивши матеріяльну зацікавленість. Китай вдався до іншого варіянту східного методу в Сіньцзяні. Нікому на відкуп нічого не віддавали, замість цього застосували повний тоталітаризм. У Сіньцзяні Китай розгорнув поліцейську систему, повністю поставивши населення під щосекундний поліцейський контроль. Обидва методи виявилися ефективними, вирішивши проблему для правителів. Зокрема, і в Чечні і Сіньцзяні терористична діяльність зійшла нанівець.
До західного методу вдалися США в Афганістані. Повний провал. Китай піде східним шляхом і вдасться до суміші московського і сіньцзянського варіянтів. Китай створить Талібану технічну можливість контролювати країну по орвеллівськи, як в Сіньцзяні. Тепер Китай побудує таку систему для талібів, і пустить через Афганістан свій великий шовковий шлях, чим надасть для лідерів талібів можливість збагачуватися. Тоді у талібів не буде бажання підтримувати всіляких злиднів з ІДІЛ. Поки Китай планував пакистанську гілку свого торгового поясу, тепер у нього з'являється можливість додати до неї і афганську.
Вони знаходяться на Чернигівському Поліссі, зовсім близько до кордону з Білоруссю. Озера штучного походження і виникли на місці кар'єрів з видобутку кварцового піску, які заповнилися з часом джерельною водою. Вони досить глибокі, а вода в них чиста і прозора. У двох більших озерах вода має привабливий смарагдовий відтінок.
Прибули до Чернигова електричками. Вокзал тутешній є витвором мистецтва
Вночі прибули на місце - до озера Чорного (Станційного). Влада роздає останні вказівки перед сном )
Вранішнє плавання в озері
Озеро Чорне. Вода прзора, однак здалеку темного кольору
Треба поснідати
Невідома, але прикольна личинка
Футбол був недовгим, оскільки швидко пробили м'яча голкою акації...
Різні способи використання містка-трампліна
Ярополк в польоті
Далі зробили екскурсію до інших озер. Це озеро Смарагдове.
Вода чиста й прозора, однак в масі своїй із-за тутешнього унікального піску виглядає яскраво-смарагдовою
Русалка Влада
А так озеро виглядає із-за дерев
На берегах попадаються твори народної творчости, зокрема, ось така екібана
Трамплін під високим берегом, куди ми пізніше перемістимося
На високій кручі
А це вже озеро Блакитне (Сердечко). Воно найбільше за площею і людей тут найбільше
Вода в ньому має більше блакитного відтінку і дещо менше зеленого
Підйом на кручу
В навколишніх лісах водяться чупакабри
З одною з них, на кличку "Серьога", ми знялися
Вітання брату Богдану з 31-річчям!
Владислава переносить навколишню красу на папір
Мить творчости!
Озеро Чорне з такого ракурсу
Картярські баталії біля багаття
Воїслав любить скакати "бомбочкою"
Вечір на березі оз. Смарагдавого
Ніч і ватра
Потужні сосни на березі
Озеро Смарагдове. Погляд митця
Таке воно озеро
Ранком неймовірно гарне!
Так і манить покупатися
Влада так і зробила - тепер гріється біля багаття
Ярополк вранці купатися не любить, але грітися - дуже любить :)
Я з доцею
Воїслав пішов під воду
Ярополк в польоті над озером
Влада махає руками й ногами в нідії щонайдалі залетіти
Народ накупався, змерз і чимчикує грітися до вогнища
А тут ми всі
Сьогодні від'їжджаємо додому
Озеро Смарагдове з іншого берега
Наразі озерам кажемо "до побачення!"
У вагоні дизель-потяга. Зараз вагон заповнить цілий рій бабусьок із відерцями чорниць.
Ми про чорниці геть забули, тому тихо заздримо
Знову нас зутрічає і відразу проводить на Ніжин оригінальний двірець станції "Чернигів"
