Про засадничі речі. І не лише

пʼятниця, 4 жовтня 2019 р.

Велокруїз півднем Чернигівщини

Хтось летить в Анталію-Хургаду. Хтось - в Лондон-Барселону.
А я сів на рогатого коня і зробив круїз південною Чернигівщиною.
Відвідав батьківщину Павла Тичини, рідне село Миколи Міхновського, подивився Прилуки і Густиню, оглянув маєток і сад родини Ґалаґанів у Сокиринцях, цілий день присвятив дендропарку в Тростянці - маєтку Скоропадських, відвідав Ічню і нарешті оглянув Національний заповідник Качанівку, яка була культурною столицею України у ХІХ ст.! А ще полюбувався незабутніми нашими краєвидами.

А ви всі, хто їдете оглядати Европу чи Єгипет, тут вже побували? Доторкнулися до НАШОЇ історії?

Неповторні українські краєвиди

До Павла Тичини можна ствитися по-різному, але вірші його чудові.

с. Піски, батьківщина поета

На могилі Миколи Маркевича в Турівці

Біля школи в Турівці, де він народився, стоїть пам'ятник Миколі Міхновському - першому ідеологу самостійної України.

Поклонився дядькові Миколі...

Ця ніч була морозна. Треба було постійно крутитися, аби не замерзти.
Але вже сходить рятівне Сонце!

Жіночий Густинський монастир поблизу Прилук.

Місто Прилуки. Історичний центр на Валу. Пл. Йосафата Білгородського.

Оригінальна церква Миколи Угодника, яку малював Тарас Шевченко

Пам'ятник Володимиру Мономаху. Прилуки вперше згадуються в часи його князювання.

Прилуцька гімназія пам'ятає Миколу Міхновського.

І Андрія Лівицького.

Густинський монастир з кільцевої дороги Прилук.

Лебеді в ріці Удай

Прибув до Сокиринців. В'їзд до родового маєтку Ґалаґанів.

Вдалині палац родини Ґалаґанів.

Розкішна ротонда з містком

Палац родини Ґалаґанів. Нині тут сільгосптехнікум, чи по-модньому, аграрний ліцей.

Платан охороняє цей парк

Паркова дерев'яна скульптура у зріст людини

Пам'ятник кобзарю Остапу Вересаю, котрий народився неподалік в Калюжинцях,
потім тут жив на запрошення Григорія Ґалаґана і тут же помер.

Автор - місцевий колгоспник Микола Харченко

Прибув до Тростянця. Пам'ятник засновнику дендропарку Івану Скоропадському
- діду гетмана Павла Скоропадського.

Унікальний місцевий дендропарк восени.

Раджу всим тут побувати!

Під час гетманування Павла Скоропадського його родовий палац згорів. Залишилося кілька допоміжних будівель, котрі знаходяться в занедбаному стані. Зокрема, цей будинок пральні.

Так колись виглядав палац нашого останнього гетмана

На Монументальній галявині дендропарку

Туя гігантська у вигляді кремезного конуса.

Так виглядає головний став дендропарку

Із засновником приватного музею Скоропадських Ростиславом Маляренком.
Будете в Тростянці - обов'язково відвідайте!

Мандрівник з рогатим конем

Два кедри, котрі стояли перед входом до нині зруйнованої родової церкви Скоропадських

Всередині гостьового флігеля маєтку Скоропадських, котрий розпочали реставрувати,
а потім покинули...

Ось так він виглядав

Залишки будівлі господарського двору, яка нині доруйновується...

А це вже Качанівка - культурна столиця України ХІХ ст.!
Палац Тарнівських, пізніше Харитоненків.

Всередині палацу. Вестибюль.

Василь Тарнівський-молодший, меценат і збирач старожитностей,
за життя якого в садибі процвітало бурхливе українське культурне життя.

Пізніший власник, мільйонер Павло Харитоненко,
за часів якого палац набув нинішнього вигляду

Картина маляра Олексія Волоскова 1843-го року.

На куполі Качанівського палацу косацький синьо-жовтий прапор!

Вид з балкона палацу на Майорський став

Білий міст в глибині парку

Робота бобрів

На березі Великого ставу. Краса!

Величний Повітряний місток, котрий ніби ширяє в повітрі

Романтичний Арковий місток

Вигляд палацу з човнової пристані

Палац з боку ставу

Альтанка Глінки

Одна із паркових статуй, котру не знищила червона чума - статуя Зими

Леви на воротах

А це вже Ічня. Оригінальна струнка Миколаївська церква, яка нині належить ПЦУ

Відпочинок в лісі

Село Крупичполе. Річка Удай неподалік витоків

Село Івангород. Річка Остер також неподалік витоків

Круїз завершено. Пообідав і чекаю електричку біля ст. Плиски

вівторок, 17 вересня 2019 р.

Два дуже полярних висновки після інтерв'ю Іларіонова

Згоден про "діянння" Пороха і щодо мінських договорняків 100% підтримую. Дуже корисні також відомості про, плани, методи і "розводки" Путіна. За це дякую. Це варто почути всим, у т.ч. і нашим новим владоможцям. І прислухатися.

Але далі...

Про яку таку "пєрємогу" Зєлєнского він говорить 7 вересня? Про те, що за 10-х наших ні в чому невинних довелося віддати 35 головорізів? Про те, що Цемаха віддали, який мав свідчити на суді проти Пуйла? Про 24 моряків, яких Пуйло мав віддати за вироком трибуналу і Зєлєнскій це все поламав?! Оце і є результати його перемовин тет-а-тет?!

Дійсно, якби був Кравчук чи хоча б Кучма, то може й краще тет-а-тет, без цих европейських хрунів, які готові віддати Пуйлу Україну цілком - аби лише тихо було. Але ж цю недолугу зелень пузату Путіну розвести - як два пальці на вітер викинути! Тому хай говорить краще з Меркель-Макроном, а краще й з Трампом - може менше України здасть...

І зовсім вже на голову не лізуть ці всі рускомірскіє мудрування про мову. Це такий вишуканий тєнь-на-плєтєнь від Іларіонова? Він що, не знає, що періодично ковбасить і Канаду, й Бельгію - саме за МОВНИМ принципом? Він не бачить тих закономірностей, що Путін прийшов не на Чернигівщину і не на Сумщину навіть, а на ВСУЦІЛЬ ЗМОСКОВЩЕНІ Крим і Донбас?! Він що, не бачить, що англомовні США і Великобританія з Канадою ЗАВЖДИ Є СОЮЗНИКАМИ?

І ця розлога локшина про лікаря і хворого. Так коли треба лікувати рідну людину, то не дивляться не лише на мову і конфесійну приналежність - не дивляться і на політичні погляди, національність і на громадянство! Везуть за тридев'ять земель аби вилікувати! Ну навіщо цю рускомірщину нам втюхувати так недолуго?..

Двомовна держава дійсно може існувати деякий час, але це апріорі СЛАБКА держава, вона буде постійно тріщати. А особливо коли однією з тих мов є мова ворожої держави.

Чомусь не думаю, що Іларіонов справді цього не знає. Тому й виникають сумніви, чи він справді на нашому боці...

четвер, 5 вересня 2019 р.

Як жінки нині розводять чоловіків

В здоровому патріярхальному суспільстві шлюб довічний і партнера підбирають зазвичай батьки, які мають багатий життєвий досвід.
Натомість у нинішньому розбалансованому матріярхальному суспільстві це робить сама молодь. Але коли з різних причин шлюбна тема значно більш популярна серед жіноцтва, всі прийоми ними ретельно й цинічно обговорюються подалі від чоловіків і передаються донькам, а чоловіки цими питаннями мало цікавляться, то останні й попадають зазвичай у вміло розставлені тенета і залишаються часто ні з чим.
Ось як це описує Олег Новосьолов.

Розберемо для прикладу стандартний жіночий ринковий трюк «доведи, що любиш мене». До укладення «угоди на сексуальному ринку», тобто до виникнення сексуальних стосунків, жінка зобов'язує чоловіка показувати, наскільки високо той її цінує. Чоловік у цьому випадку викладається по повній програмі. Робить подарунки, надає послуги, тобто робить за очікуваний секс найбільшу передоплату, на яку здатен. Зауважимо, що передоплата проводиться без надання гарантій поставки і договору. І коли на реальному ринку така передоплата вважалася би божевіллям, то на сексуальному ринку таке цілком звично. Зрозуміло, що витративши всі сили й можливості на передоплату, чоловік не може після укладення «угоди» (якщо вона відбулася, і його просто не «кинули») продовжувати доплачувати й далі на тому ж рівні. Оспіваний популярною співачкою А. Пугачовою бідний художник, який продав картини й будинок і купив мільйон яскраво-червоних троянд, може заплатити ними коханій лише один раз. Будинок і картини продані, і в подальшому він не буде спроможний купити навіть три дохлих гвоздички. Однак жінка чекає постійного підвищення оплати, тоді як після укладення грабіжницької угоди неминуче її зниження.

Уникати подібного жінки навчилися різними способами. Перший і найпростіший - рішуче змінювати партнера після того, як його вже досить витиснули. «Зустріч була коротка, в ніч її потяг забрав», співає А. Пугачова в кінці пісні про нещасного художника. "Він вже мене не любить (чи то пак не платить за секс стільки, скільки раніше)" - гарне тому виправдання. Тому жінки знаходять собі того, хто ще своє не отримав і платити буде не менше, а то й більше. А коли стане неплатоспроможний, його чекає доля першого. Хоча цей екстенсивний спосіб отримання великої оплати й широко поширений у жіночому співтоваристві, існують також інші. Наприклад, гра, суть якої полягає у тому, що чоловік, який вже заплатив неабияк за укладення угоди і розраховує на володіння жінкою, її отримує, але не повністю - вона весь час вислизає і залишається трішки недоступною. Вона може так само фліртувати, демонструючи попит на себе, і з іншими чоловіками. Може виставляти на шляху до сексу перешкоди, які можна подолати за допомогою грошей і послуг чоловіка. Тобто чоловік у такому випадку перетворюється в постійну дійну корову, а жінка для нього стає невловимим синім птахом. Втім, коли він буде вичавлений як лимон, його все одно чекає перший сценарій - заміна на "більш іншого". Цей спосіб на реальному ринку товарів і послуг має назву "розводка лоха" і широко використовується недобросовісними продавцями. Так, часто при покупці квартири, не дивлячись на укладений договір, вже по завершенні будівництва підрядник змушує доплачувати мешканців-інвесторів неабиякі суми, значно перевищуючи тим самим заявлену вартість квартири. І мешканці ведуться на ці вимагання. Оскільки, вже вклавши величезну суму, вони радше готові доплатити, ніж втратити все. А інакше документи не оформляються. Ну а те, що фірма-забудовник "Роги й Копита" може зникнути з кінцями за пару днів - всим нам відомо. Буває, що після такого шантажу мешканці все ж отримують омріяну квартиру, а буває, що так і залишаються ні з чим.

Жінка в режимі відбирання ресурсів у чоловіка - ненаситна. Тому і виникає загальне розчарування жінок у чоловіках, які, «отримавши своє», вже не мають сил і можливостей платити стільки ж, скільки від них очікують. І зрозуміло загальне розчарування чоловіків у жінках як у нахабних меркантильних стервах.