четвер, 2 квітня 2020 р.

РУНВіра - не язичництво




Я спостерігаю, як сповідники ніби РУНВіри толерують інші богорозуміння у цій спільноті (фейсбук-групі РУНВіри), аби лише вони були "українські" та "рідні".

Про тих, які не відрізняють РУНВіру від язичництва і говорити не хочу - цим треба ще в теологічний дитсадок сходити.

Я про тих, які відрізняють, та все ж їм однаково, "акакаяразніца", аби "наше"... Така нерозбірливість і всеїдність, коли ми не будемо з цим боротися, до добра не приведе, як на мене.

Якби Мойсей не водив жидів пустелею 40 років і при цьому ревно і жорстко не відкидав всі інші богорозуміння, крім віри в єдиного Ягве, котрі як віруси проникали у їхню спільноту, то не виникло б ніякого Жидівського народу. Але завдяки жорстокому Мойші він таки виник і зараз практично керує світом.

Те саме можна сказати і про ревнивого Аллага, вірні якого блискавично завоювали половину відомого їм тоді світу. Натомість давніші за Іслам індуїстські вірування, але толерантні до всих інших вір, безперервно відступають і здають свою паству на користь Ісламу і на заході (Пакистан), і на сході (Бангладеш).

Тому закликаю не толерувати язичництво як чужий небезпечний вірус. Це, звичайно, не значить, що треба з адептами язичництва сваритися (вони нам ще знадобляться як союзники у боротьбі за Україну і в суперництві з Християнством), а просто пояснювати їм, що це наше, а це ваше, і не треба його сплутувати, перетворюючись на строкатий, без певного смаку і запаху малоприємний та імпотентний компот.

Лев Силенко це чітко розумів, тому й нам треба цього триматися...

1 коментар: