Про вартість присяги для сповідників РУНВіри

"Рунтато питає молоду:

- ........ (каже її ім'я), ти готова присягнутися, що будеш вірною дружиною свого любого чоловіка ....... (сказати його ім'я) у часи радощів і смутку, у бідності і багатстві, у часи здоров'я і недуги?

Наречена, поцілувавши нареченого в щоку, каже:

- Так, присягаюся". 



Це був уривок зі "Священної Книги Обрядів", укладеної Учителем Силенком і виданої 10991 року Дажбожого. Щодо присяги нареченого там аналогічний текст.

Так ось 5 жовтня 11003 р.Д. в київській громаді "Сонячна" саме цей текст ПРИСЯГИ слово в слово було відтворено під час вінчання побратима Яромисла Іващенка і посестри Рідної Негоди. Обряд вінчання проводили рунтати Мирослав Марченко і вже покійний Цвітослав Саламаха. На обряді були присутні побратими і посестри з багатьох громад України і вівся відеозапис церемонії. За кілька днів шлюб було зареєстровано і в РАГСі.

Пройшли роки, в цій сім'ї народилося троє дітей, життя складалося по-різному, не завжди солодко, воно підкидало нові й нові випробування. Загалом як і в кожну сім'ю.

Підкинуло воно випробування і в цю родину - у вигляді такого собі, як виявилося, секретного співробітника міліції/поліції Олексія Боголєпова, відомого як Олесь. Цей Олесь почав починаючи з 11016 року (а може й раніше) закидати подарунками цю, вже рунмаму, Рідну і її дітей, водити їх пляжами, торговими і розважальними центрами і ще невідомо де.

Рунтато Яромисл із-за своєї наївности цей зв'язок довго не помічав. Коли ж помітив і задав питання в лоба, то отримав у відповідь доволі якісну хуцпу з виряченими очима, що, мовляв, це несусвітня маячня. І він, наївняк, знову повірив...

Проте невдовзі туман розсіявся, сумніви розтанули, р. Яромисл почав знову і знову задавти незручні питання і на початку 11017-го року р. Рідна подала позов до суду на розлучення. Помітьте, вона не звернулася до громади, до рунтатів, які її вінчали, до провідних діячів РУНВіри тощо зі скаргою на такого-сякого негідника р. Яромисла з проханням чи вплинути на нього, чи розлучити, а понесла заяву прямісінько до світського суду.

Суддя без найменших церемоній почав брати за горло цього р. Яромисла, який спершу пробував упиратися, бо передбачав, що "дякуючи" нашій судовій практиці батько в разі розлучення може бути практично позбавлений спілкування з дітьми, однак служитель Феміди дотиснув і за 15-20 хв єдине засідання завершилося потрібним позивачці рішенням. І треба було бачити її неприкрите задоволення!

Але це був вступ.

Сутність же цієї статті в такому. Рунтато Яромисл не раз повідомляв керівнику тоді ще діючої громади "Світло Волі" і її членам, що зрадницю присяги потрібно коли не виганяти з громади, коли не позбавляти титулу рунмами, то принаймні відсторонити від виконання обов'язків духівника. Це мало би бути найм’якше покарання. Однак таку пропозицію було успішно проігноровано.

Далі в спільноті РУНВіри на Фейсбуці було проведено опитування (https://www.facebook.com/groups/184443374921971/permalink/1440734229292873/), де переважна більшість висловилася за відсторонення зрадника присяги, даної під час вінчання, від обов'язків рунтата/рунмами.

Однак навесні 11018 року рунмама Рідна вже проводить свягоси в громаді "Сонячна"! В громаді, де вона свого часу вінчалася і де присягалася "бути вірною дружиною..." і т.д.!!! Мало того, коли раніше дехто і сумнівався у зв'язку р. Рідної з тим Олесем, (і що вона запекло довго заперечувала) дехто думав, що причиною розлучення все таки є капосний поганець Яромисл, то тепер вже все легалізувалося і вони удвох любенько під ручку приходять на Свягос!

Багато хто скаже, що р. Яромисл піднімає цю хвилю, бо йому це надто близько і боляче. Можливо. Але, шановні рунтати, рунмами, сповідники РУНВіри, давайте зупинимося і подумаємо, що ж ми робимо. Ми вважаємо цілком прийнятним, що зрадник присяги може бути не лише повноцінним членом громади, а й духівником, тобто архітектором душ, буде інших навчати своїм прикладом такої негідної поведінки! І чому тоді, скажіть мені, нашій державі не прийняти знову на службу (при тому без каяття!) тих зрадників, які в Криму і на Донбасі перекинулися до ворога? Чому не взяти їх знову на службу з благородних намірів - як цінних кадрів? Бо що там та присяга - слова та й годі, мовляв, обставини помінялися, дуже потрібні кадри тощо...

Невже з такими принципами, точніше, без них, ми хочемо побудувати церкву РУНВіри? Невже про таку безпринципність і неперебірливість мріяв Лев Силенко? Та такого, шановні, не допускають навіть так критиковані нами і найбільш деградовані християнські церкви!

Не здивуюся, що коли раптом в таку громаду заявится путінський ґауляйтер Захарчєнка, то йому дадуть титул рунтата і нададуть трибуну. Бо хай буде - може пригодиться...

р. Яромисл ІВАЩЕНКО