Плекання нижчої вартости

Пару днів тому замилувався в маршрутці, як молода мама розмовляла зі своєю донечкою вишуканою українською мовою. Ось, мрію собі, так виховується нове покоління українців, котре писати, читати і думати буде українською.

Так я собі мріяв, доки не настала черга тій мамі з доцею виходити. І тут мама звернулася до водія з проханням зупинити… вже вишуканою московською.

І ось тут я вже міцно задумався: а чи усвідомлюють такі мами, що разом з українською мовою вони прищеплюють своїм дітям комплекс меншої вартости тієї мови – мови, яка призначена для «кухонного» вжитку і впівголоса?

Не треба бути пророком, аби стверджувати, що дівчинка, вирісши, буде соромитися цієї мови…