Сектанти секти Святого Ковіду зубоскалять, що, мовляв, "усі стали вірусологами".
Так ось послухайте реального віруслога Надію Жолобак, що вона каже про вашу бздуру!
Дізнайтеся, що наші верховні мудачила, вводячи цей карантин, зовсім НЕ ЗАПИТУВАЛИ вірусологів!
Що МОЗ видає безграмотні листівки, які призначені лише ДЛЯ ЗАЛЯКУВАННЯ.
Що зміцненя імунітету - це краще будь-якої супер-пупер вакцини! Не кажучи вже про всі ці недолугі намордники і сидіння в скафандрі в погребі.
Але її не пускають ні на радіо, ні на телевізію, бо вона ж заважатиме журнашлюшкам на короткому повідку роздмухувати страх і істерію!
То коли всі ці ляшки і шмигалі будуть відповідати за свою злочинну авантюру, мета якої прикрити свою сраку, "как би чєво нє вишло", щоб перелякані журналюги не написали потім, що якась "бабушка померла від ковіду! Ужас! Ужас! Ужас!" і все?!
І хай збанкрутують тисячі підприємців, хай хоч вся економіка України ґиґнеться - їм до лампочки! Головне, що виконують всі вказівки ВООЗ на 100% + додають іще своїх бздур, намагаючись бути святішими за папу Римського!
Але що ж ви хотіли, "психологіня", а іще "Шульман" - цілком передбачувано... Хоча й не найтупіша, коли чесно. Що і є ще небезпечнішим.
Можливо, що вона своїм розумом об'єктивно не може розгледіти цілком відверті прояви занепаду Заходу, про які філософи після Шпенґлера говорять вже сотню років і які на порядок прискорилися в останні роки, а, особливо, місяці. Це про те, що вона розказує, ніби "золотому мільярду" нічого не загрожує в осяжній перспективі. Загрожує, психологиньо, і цілком реально...
Але як можна ліпити про те, що наявна в Московії низька народжуваність - це зовсім не важливо для демографії, а важлива лише тривалість життя чоловіків? Невже не можна відкрити статистику рівня народжуваности там (а особливо в етнічних московитів) і порівняти її з необхідним рівнем народжуваности для простого відтворення населення?!
Я вдячний, що вона одна з небагатьох, котра озвучила наявність матріярхату. Але! Вона його завуалювала словом "побутовий". Тоді як він всеохоплюючий, бо держава йому повністю сприяє, продукуючи цілком сприятливі для матріярхату закони.
Але вершиною облуди є те, що, мовляв, народжуваности сприяють розлучення. Коротше, розлучайтеся більше і це підвищить рівень народжуваности! Без коментарів! У продукуванні цієї хитрої і підступної брехні "богообрані" неперевершені, треба віддати їм належне...
Коротше, частиною правди закамуфльована відверта дегенаритивна брехня, котра сприяє деградації суспільства і цим на порядок небезпечніша відвертої, тупої феміністської облуди.
Коли хто скаже, що це у них там, за "порєбріком", то я вас мушу розчарувати, що у нас приблизно так само, можливо у чомусь і краще на якісь відсотки. Але рівень усвідомлення цих проблем у нас на порядок нижчий, що зовсім забирає у нас шанси протистояти таким дегенеративним тенденціям...
Навіщо їхати смажитися на море з мегаполіса на переповнений народом пляж, коли можна повноцінно (і тілесно, і культурно, і естетично) не лише оздоровитися, а й наснажитися зовсім недалеко від домівки, при тому за цілком невеликі кошти?
Подумали ми з Воїславом і Ярополком і, прихопивши стару, але міцну байдарку, відправилися в Білу Церкву, через яку й тече мальовнича ріка Рось, котра і дала колись назву нашій Батьківщині - могутній державі Русь. До того ж ріка була південним кордоном Київської держави, про що свідчать городища численних міст на її лівому березі і багато залишків змієвих валів.
Відеострічка з походу розміщена в самому кінці!
Скелясті береги у Білій Церкві. Вода зелена, бо підперта двома греблями - вода стояча, нагрівається і цвіте...
Одна з гребель у селі Шкарівка. До того ж ці греблі нашому брату доводиться обносити...
Лютий завал на ріці.
Згромадилася маса колод на плаву, які перегородили русло. Хлопці стоять удвох на одній з таких колод, котра під їхньою вагою пішла під воду.
Стаючи на ці колоди (глибина 1,5-2 метри!) і розгрібаючи дрібніші, ми якось таки перетягли свого човна через завал!
Часто й такі перешкоди трапляються, але це несерйозні перешкоди :)
Дуже гарні лебеді там.
Особливо коли вони йдуть злітною смугою!
Нас зустрічає с. Острів унікальною дерев'яною церквою 10740 р.
Облизані водою прибережні скелі.
Дещо пізніше вийшли - зате відпочили і зловили бичків на юшку.
І байдарка наша відпочила.
Рокитнянський гранітний кар'єр.
Вражає розмірами.
Хочеться згадати молодість і розім'ятися на скелях. Однак кар'єр робочий і туди не пустять...
Пройдений поріг 3-ї категорії складности біля с. Синява. Запаси адреналіну поповнено! :)
Проходження його див. у стрічці, прикріпленій внизу.
Реставрований під готель і ресторан старий водяний млин у с. Синява.
Дерев'яна Миколаївська церква 10730 р. у с. Синява.
Страусина ферма. Ярополк взяв у руки одного страуса. Але довго не втримав, бо важкий :)
Зате струсиха нам знесла яєчко.
Пам'ятний знак антському царю (рексу) Божу (Бусу) і його дружині, яких, за переказами, стратили поблизу Божої гори готи у IV cт. від Хр.
В парку "Божа гора" є руїни замку польських магнатів Браницьких.
Кручі над Россю.
Пройдений поріг 3-ї категорії складности біля с. Бушеве. Проходження його див. у стрічці, прикріпленій внизу.
Старий млин біля с. Бушеве.
Романтичні руїни!
Де інвестор, який відновить цю пам'ятку?
Технічна зупинка.
Оригінальним і величним храмом зустрічає нас с. Чайки.
На черговій греблі ГЕС біля с. Дубинці. Оскільки давно не було гребель, то вода в Росі стала чиста і приємна.
Відпочиваємо і поповнюємо витрачені за день калорії.
Краса Поросся!
Місто Богуслав. Привідкрили шлюз, під яким ми встигли проскочоли ;)
Гойдалка.
Тут річка розбивається на три рукави, кожен з яких перегороджений греблею. Ми тут геть заплуталися, походили по цих рукавах і каналах, поки врешті не обнесли греблю біля місцевої ГЕС.
Біля пам'ятника Марусі Богуславці.
Скелі каньйону в Богуславі.
Стильна Св.-Троїцька церква.
Один з рукавів Росі в Богуславі.
Вечеря при заході Сонця.
Дивна кругла кам'яна спороду на самому березі перед с. Москаленки.
Що би то могло бути? І спитати не було в кого...
Велика зелена ящірка. Красуня. Я таких ще не бачив.
Нарешті довгим і зеленим водосховищем підходим до Стеблева.
Береги гранітні і мальовничі.
Музей і пам'ятник Нечуя-Левицького на його батьківщині.
Родинна церква Левицьких з води виглядає дуже гарно.
Біля статуї однієї з героїнь Нечуя - Немидори.
Гребля високої Стеблівськоїх ГЕС знизу.
Обносимо греблю. Це окрема пригода!
Скалелазіння з байдаркою в руках!
Хай би кляті комуняки, які набудували ці греблі, в труні попереверталися!
Нарешті ми на воді!
Зробили з Ярополком гак більше 5 км і сходили на місце Корсунської битви Хмельницького неподалік с. Виграїв.
На жаль пам'ятний знак ми так і не знайшли, однак знайшли старого хреста біля криниці в траві, який вже впав від часу.
Нас зустрічає славне місто Корсунь величною постаттю руського воя на гранітному острові.
Цікава архітектура церкви Спаса нерукотворного там якогось...
Ми вже збиралися тут переночувати десь у кущах, коли нам запропоновував розмістится у нього в дворі добрий дядько Дмитро, за що йому велика подяка!
Вперше в житті спали на батуті!
Ріка Рось після греблі.
Я планував іти далі, однак ми пройшли повільніше, ніж планувалося. Та й сини втомилися, хотіли додому...
Поріг "Шумки". Схоже, дійсно непрохідний.
Брама в'їзних воріт.
Взагалі, тут великий і цікавий парк на гранітних островах. Аби обійти все, треба цілий день принаймні, а у нас вже часу не було :(
Розкішний палац Лопухіних-Демидових, нажаль дещо занедбаний зовні.
Нині тут Музей Корсунь-Шевченськиї битви зими 10943 р., коли Червона армія оточила 55-тисячне угруповання Вермахту.
