понеділок, 30 вересня 2024 р.

Велокруїз Древлянією

Переїхавши весь Київ зі сходу на захід, я нарешті його покидаю

Понівечені війною будівлі починаються відразу за р. Ірпінь, в Гостомелі

Посічені 2,5 роки тому дерева

Бородянка

Такі будівлі часто попадаються вздовж "Варшавки"

І такі теж

Тут оборонні споруди на висотках обабіч траси

Траса як на долоні

Шрами війни
 
Не доїхавши до Малина, мене накрила добряча злива - благо, що встиг сховатися на зупинці.
Натомість на моїй Ніжинщині в серпні не впало жодної краплі дощу...

Кар'єр #31, нині вже затоплений. У ньому в часи своєї студентської молодости я добряче налазився - як на скельних, так і на льодових заняттях

Я ледве в сутінках знайшов умовно рівне і сухе місце (на горі, за купами будівельного сміття) і звів намет

Кар'єр #3. Мабуть недавно викопаний, бо у 80-ті його не було

А в цьому кар'єрі #6 я в далекому 1984-му вперше поліз по скелі. Тепер скелі під водою...

До цього кар'єра возять туристів, аби вони заглянули вниз

Малин, тут шанують Малушу, матір Володимира

І свого земляка Миколуху теж. Взагалі, містечко мені дуже сподобалося.

Тут на маленькій Ірші є доволі велике водосховище.

Садиба Миклухо-Маклая в передмісті Малина. Тут нині Лісотехнічний коледж і є його музей.

Про що і говорить меморіяльна дошка

І описано на стендах


Я докрутив педалі до славного міста Іскоростень

і зупинився на березі річки Уша (Уж)

Одне з городищ Іскоростеня - Червона гора.

на березі Ужа

Тут стояв колись князівський замок

А це вже нинішній історичний центр Коростеня

Бункер-штаб Коростенського укріпрайону часів ІІ світової, вирубаний в скелі. І має назву "Скеля".
На жаль, у вихідні не працює

А це вже Древлянський парк

Розкішне місце. Коростень варто відвідати лише із-за нього

Пам'ятник Київській княгині Ользі

А князя Мала тут шанують особливо

...бо пам'ятник йому величний

Річка Уж з мальовничими гранітними каменями

Краса!

Княгиня Ольга з іншого берега

Тут чарівно

І аура тутешня сприяє примиренню. Особливо коли присісти на цю лавку :)

Є тут Малуша з сином Володимиром

...і є билинний Добриня Микитович, воєвода Володимира і брат його матері Малуші, родом з Іскоростеня

І я покрутив далі, до села Немирівка, шукаючи могилу Київського князя Ігора.
В селі на ріці Уж був колись млин

Я знайшов цю могилу на околиці села. Вчені не впевнені, що саме тут похований Київський князь, однак інші версії менш вірогідні

Ви гадаєте, що Ігор був християнином? Версія майже неймовірна, однак попи вважають саме так, бо втулили на могилі хреста, тобто своєю шибеницею помітили, так би мовити, територію...

Далі я покотив на Овруч (літописний Вручий).
Дорогою мене двічі накрив дощ, а оскільки сховатися не було куди, то я роздягнувся по пояс й інтенсивно крутив педалі, аби не замерзнути :)

...і став на березі річки Норинь з видом на Вручий зі Свято-Преображенським собором

Храм ХІІ століття

...у візантійському (староруському) стилі

...він реставрований з руїни. Виглядає цілком як автентичний і доволі велично

А це вже Свято-Преображенський собор

...зблизька

Тут, неподалік тогочасного Вручия, а нині в Овручі, був похований Олег Святославич, убитий своїм братом Володимиром "Красне сонечко"

Місце його первісного поховання. Хреста теж втулили, але хоча б у 40 метрах поодаль. І за це дякуємо...

Далі я покотив на захід Овруцько-Словечанським кряжем

...оглядаючи древлянську народну архітектуру, досить своєрідну

На Панській горі ростуть ось такі квіти,

...такі ось солодкі груші

...а ще такі кактуси

Вигляд з Панської гори на кряж

Характерною особливістю тутешньої народної архітектури є ось такі довгі хати. У них є дві "квартири" з боків, а посередині спільні сіни

Скитська могила

Чебрець на тлі могили

Обід під скитською могилою

А поряд друга

Древлянські хати

...вони досить своєрідні

...і гарні

Ночівля на кряжі над яром

Яри тут глибоченні і з дуже крутими схилами

Вода їх вимила в суцільній глині, тому схили часом вертикальні й вилізти з такого яру нереально

А місцями утворилися воронки, тобто вода заходить в землю і біжить підземними печерами

А це надибав на недороблений і покинутий РОП (ротний опорний пункт)

...з кухнею та залишеними харчами

Мальовничий ставок біля села Сорокапень

Лебеді охороняють став біля Словечного

Жидівський цвинтар у Словечному

Свіжий добротний ДОТ на в'їзді в Словечне

Ще вам характерної

...народної архітектури

Ночівля на місці відпочинку "Городище" біля с. Городець

Криниця з джерельною водою

Місце відпочинку так назване, бо тут є старовинне городище і кажуть, що тут була столиця Древлянії

Тут гарно обладнано, але людей буває мало, що є добре, бо не засмічено

А далі дорога лісом, в якому росте багато грибів. Можна назбирати лише вздовж дороги і не заходячи в ліс

Але ліс тут дуже гарний!

Дідове озеро

👍🤪👌

Грибів море і я вже боявся дивитися обабіч дороги, аби не зустрітися поглядом з черговим боровиком 😄



Доїхав до с. Устинівка, де й заночував, а потім відпочив пів дня. А на галявині знову набрав грибів

Гриби якось умудрявся сушити і в мене це виходило!

А це вже відоме місце сили "Камінне село"

Камені тут застигли, ніби скам'яніли хати

Камінь "Розколота хлібина"

Ось таке село

Неймовірно гарно тут

...і хочеться тут пожити

Камінь "Піраміда"

Ночував у Рудні Замисловицькій біля ставка

Цікаві скульптури (особливо жіноча) у стилі соцреалізму

...на в'їзді у с. Замисловичі



Ще зразки місцевої архітектури 

І ось я в Олевську (літописному Олегську) і це річка Уборть

Миколаївська церква в Олевську 

...і залізничний двірець

І ось я докрутив педалі до чарівного місця - Дружбівського кар'єру, де й відпочину кілька днів

Береги круті й переважно гранітні, однак невелика ділянка берега зі сліпучо-білого піску. Вода в ньому прорила чудернацькі яри

Однак тут дуже багато народу, а я такого не люблю, тому піду шукати місце в скелях

Вигляд з протилежного берега кар'єру

Ось я і знайшов місце в скелях, куди люди рідко забридають 

Відвідав також Новоозерянський кар'єр, котрий мені сподобався більше

...бо людей значно менше

і вночі не гавкає дискотека на весь кар'єр

Знову Дружбівський

Тут немов на пляжі в Одесі )

А ще є біля Дружби старий невеликий кар'єрчик

ДОТ часів ІІ світової - зберігся чудово, бетон відмінний

Відвідав і своєрідний Дібрівський кар'єр, 

...на якому людей ще менше, бо до води важко підступитися

На Дружбівському є така чудова затока

Скелясті береги відлякують відпочивальників. І це добре

До побачення, чудове місце! 
Я сюди ще точно якось навідаюся

Дорогою на Коростень заїхав на місце відпочинку з такими ось скульптурами


Це, здається, Літківське лісництво організувало таку чудову виставку

Подякував невідомому різьбяру!

А далі - на Київ


Відеоверсія мандрівки. Дивитися до середини, бо далі чомусь продублювало, але без звуку.



вівторок, 16 квітня 2024 р.

Висаджування діброви

На особистому городі, на якому колись гарували діди-прадіди та і я сам зовсім недавно, висаджую дуби. Можливо, колись внуки-правнуки подякують.
Як виявилося, робота ця виявилася доволі трудомісткою, але приємною.
Коли гарно проростуть, наступної весни ще висаджу!





неділя, 10 березня 2024 р.

Індонезія. Дрібна країна?

 




Сьогодні послухав на УР-1 програму "Амбасадори". Цікава передача, її веде такий собі журналіст Роман Коляда і гостем був чинний посол в Індонезії, прізвище не запам'ятав. Але цікавий і розумний дядько, китаєзнавець і сходознавець, що у нас нині в дефіциті.

Так ось цей "журналіст" дивується, мовляв, така дрібна країна, а столиця, Джакарта, має 8 млн жителів! ))

Нічого ж собі маленька, - думаю собі. Площа більш як утричі більша за площу довоєнної України, а населення є четвертим у світі і мабуть в десять разів більше, ніж нині живе в Україні! Це ж саме спокійно пояснив Роману і гість програми, у якого теж - це було помітно - щелепа відпала. До чести автора передачі, той свою помилку мужньо визнав (що для українців є нечуваним!), посипав голову попелом і пожурився, що ми мало знаємо про Індонезію і що треба більше читати про Азію.

То і я про те саме! Українці знизу аж до самого верху, всі доморощені політолухи, що з етерів не вилазять, розбираються, чим Алабама відрізняється від Джорджії, знають культуру Шотландії й Велса, добре обізнані щодо Юдеї з Самарією, натомість дуже мало знають про світ Арабський, світ Індійський, світ Китайський і зовсім вже ні в зуб ногою про Африку й Латинську Америку. А для плебсу нашого "пересічного" все, що поза Московією і країнами Західної цивілізації, - є суцільна чорна пляма. Ну нецікаво то нам і крапка, ми ж "європейці"!

Натомість мсклі і їхні дипломати про той весь світ дуже в курсі, налагоджують з усими ними економічну співпрацю, вбухують туди шалені гроші і потужно впливають на них медійно. То кого ви хочете, аби підтримували ті країни у нашій війні? Точно Україну (бо ми ж такі жертви, такі невинні паїньки, на нас же напав супостат)? Який інфантилізм, прости Господи...

І тут верхом нашого йолопізму була безумовна і стовідсоткова підтримка Ізраїлю у його конфлікті з "ГАМАСом". Попри те, що там історія протистояння дуже довга і хто там має рацію та на чиєму боці правда, без літра доброго самогону визначити неможливо в принципі. Як результат, весь Арабський і Мусульманський світ ідентифікував Україну як ворога, а у нашій війні став на бік Московії. Отримали, дурники?

Але й це ще все. Наш горе-президент давай же проситися до Ізраїлю, аби після всієї цієї кампанії підтримки обняти Нетаньягу особисто, поплакатися один одному в жилетку - а може Ізраїль припинить нарешті нас голокостити, визнає таки Голодомор геноцидом, чи яку ракету або стрільну відірве від серця і передасть нам.

Натомість той відповів у тому стилі, що немає коли тут з тобою вошкатися - тут гарячка у нас, а буде тут під ногами крутитися президент якоїсь там України...

Коротше, убогі залишилися зовсім біля розбитих ночов. І правильно, я навіть радий такому фіналу - бо лише так можна навчити йолопів думати і чомусь таки вчитися...