Ну то сів я на ровера та й поїхав на Десну покупатися-повалятися, вхопити ще трохи літа. Воно й справді було пекло, але так лише години до 16-ї.
Далі швидко із заходу накрила хмара, гілки з дерев посипалися, піднялася пилова буря (аж із-за Десни пилюку несло!), вдарила гроза...
Але я продовжую далі вірити Сіноптіку, що дощу ж не буде - самоклацаюсь на тлі темного неба...
Нарешті коли віра моя вмерла остаточно, то скоренько зібрався і почав ганебно відступати додому - летів як на крилах, благо, вітруган підганяв у спину.
Немає коментарів:
Дописати коментар